- •Конспект лекцій з курсу «Філософія»
- •Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •1. Світогляд і філософія
- •2. Функції і структура філософії
- •3. Форми й методи філософії
- •Тема2. Історичні типи філософії
- •1. Давня філософія
- •2. Філософія Середньовіччя, Відродження і Нового часу
- •3. Німецька класична філософія
- •Тема3. Філософська думка в україні і росії
- •1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •2. Філософська думка в Росії
- •Тема4. Філософія хх століття
- •1. Суттєві риси філософії хх ст. Сайєнтистські та антропологічні напрями
- •2. Марксистська філософія у хх ст
- •3. Релігійна філософія
- •4. Філософія постмодернізму
- •Тема5. Філософське розуміння світу
- •1. Філософський сенс проблеми буття
- •2. Матерія та форми і способи її існування
- •Тема6. Методологічні проблеми філософії. Концепції розвитку
- •1. Поняття діалектики та метафізики
- •2. Закони і категорії діалектики
- •Тема7. Пізнання: сутність і структура
- •1. Філософське осмислення пізнавального процесу
- •2. Проблема істини у філософії
- •Тема8. Наукове пізнання. Науково-технічне пізнання
- •1. Сутність та форми наукового пізнання
- •2. Рівні й методи наукового пізнання
- •3. Науково-технічне пізнання та його методи
- •Тема9. Філософія творчості
- •1. Філософське розуміння творчості
- •2. Синтезуюча природа творчості
- •3. Форми творчого синтезу
- •4. Особливості технічної творчості
- •5. Творчість і особа
- •Тема10. Проблема людини у філософії
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •3. Духовність і проблема сенсу життя
- •4. Людина і людство
- •Тема11. Практика та інженерна діяльність
- •1. Категорії діяльності та практики у філософії
- •2. Структура практики
- •3. Інженерна діяльність як вид практики
- •Тема12. Суспільство як система
- •1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
- •2. Роль соціальної революції та реформ в житті суспільства
- •3. Проблема основних етапів та законів розвитку суспільства
- •Тема13. Історичні форми спільності людей
- •1. Соціально-етнічна різноманітність людства
- •2. Нація та національний характер
- •Тема14. Прогрес
- •1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
- •2. Ознаки суспільного прогресу
- •3. Суперечливий характер суспільного прогресу
- •Тема15. Культура і цивілізація
- •1. Сутність культури та її соціальні функції
- •2. Структура культури
- •3. Співвідношення культури та цивілізації
- •Тема16. Особа і суспільство
- •1. Свобода і необхідність у суспільстві
- •2. Проблеми соціалізації людини
- •Тема17. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини
- •1. Поняття цінності
- •2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей
- •Тема18. Майбутнє людства
- •1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування
- •2. Глобальні проблеми сучасності
- •Запитання для підготовки до екзамену з «Філософії» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
3. Суперечливий характер суспільного прогресу
Прогрес має суперечливий характер. Він здійснюється завдяки наполегливій праці багатомільйонного народу, організаторським здібностям лідерів, впровадженню в практику нових ідей, техніки і технології, надзвичайного напруження фізичних, інтелектуальних та моральних сил суспільства. Нерідко він здійснюється насильницькими методами, у зв’язку з чим виникає питання про ціну прогресу, співвідношення цілей і засобів їх досягнення. Не завжди і не всі соціальні верстви сприймають прогресивні зміни (реформи і революції) як бажані і необхідні. І тоді на порядок денний постає питання про насильство. Прогрес здійснюється, як правило, за рахунок інтересів тих чи інших верств населення шляхом насильства групою людей, що контролюють державну владу.
У ХІХ-ХХ ст. розгорнулись пошуки ненасильницького прогресу Л.М. Толстой, індійський політичний діяч М.Ганді (1869-1948), німецько-французький мислитель А.Швейцер (1875-1965) обґрунтовували ідеї морального самовдосконалення особи, взаємних компромісів, непротивлення злу насиллям, благоговіння перед життям. Так, А.Швейцер ставив завданням досягнення прогресу через розвиток освіти, моралі, виробництва. Технічну еру він вважав зовнішнім прогресом. Він закликав до розвитку людської волі, активності духу, які подолають зовнішню необхідність та забезпечать прогрес особистості навіть за найнесприятливіших умов.
Досить поширені рухи пацифістів та зелених, що прагнуть громадянського миру та злагоди між народами, поліпшення економічних умов та розвитку культури ненасильницькими засобами.
Контрольні запитання
Що таке суспільний прогрес? Чим він вимірюється?
В чому полягають джерела рушійних сил прогресу?
В чому полягають конкретні прояви прогресу?
Які критерії (ознаки) має суспільний прогрес?
Чому свобода і творчість виступають як загальний критерій прогресу?
У чому полягає сенс технологічної, економічної і політичної свободи?
Чому інформація суспільства виступає важливою умовою свободи і прогресу?
Співвідношення насильницького і ненасильницького прогресу.
Література
Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. – К., 1996. С.358-368.
Філософія / За ред. Г.А.Заїченка. – К., 1995. С.385-398.
Философия / Под ред. Ю.В.Осичнюка. – К., 1994. С.343.
Тема15. Культура і цивілізація
1. Сутність культури та її соціальні функції
Слово "культура" походить від латинського colere, що означає обробляти землю. У середні віки це слово стало означати прогресивний метод вирощування зернових, звідси термін агрокультура. Але у ХVІІІ і ХІХ ст. його стали застосовувати, щоб виділити культурних людей, головним чином аристократів, з вишуканими манерами на відміну від простих, некультурних людей. Німецьке слово kultur також означало високий рівень цивілізації розвитку суспільства в цілому.
Сучасне визначення символізує рівень розвитку індивіда, його мислення, духовності, цінностей, моральних норм та художніх засобів (стосовно мистецтва і літератури), які є загальними для даної групи. Культура суто людський механізм упорядкування досвіду та передачі його від покоління до покоління і регулювання поведінки учасників групи. Культурні норми і цінності, специфічні для підгрупи, називають субкультурою.
Засвоєння культури здійснюється шляхом навчання і виховання. культура організує людське життя. У суспільстві вона виконує ту ж функцію, яку в житті тварин виконує генетично запрограмована поведінка (на рівні інстинктів). Отже, основною функцією культури виступає соціалізація, тобто засвоєння кожним індивідом тих поглядів, цінностей, вірувань, норм, правил, які регулюють його поведінку відповідно до умов суспільства. Без соціалізації, люди не здатні засвоїти упорядкований спосіб життя, оволодіти мовою, навчитися добувати засоби до існування.
Поряд із соціалізацією культура виконує у суспільстві функцію контролю за поведінкою людей. Суспільне оточення постійно співставляє дії індивідів з тими нормами, очікуваннями, вимогами, які суспільство висуває відносно кожної людини у відповідності із її соціальною позицією і роллю в сім’ї, учбовій, робочій групі, тощо.
Таким чином, культура є особливий діяльнісний спосіб освоєння людиною світу, спосіб спрямування і регулювання поведінки людей за допомогою цінностей, моральних норм і символів. Культура постає як самовідтворення людини в її матеріальній і духовній діяльності. Матеріальна культура це предметна форма духовної культури, в якій відбиваються знання і переконання людей. Духовна культура одержує своє реальне буття лише в змісті матеріальної культури. Це дві сторони цілісного явища суть якого розвиток людської духовності.
Виступаючи в якості прояву людської сутності, культура охоплює всі сторони життя людини. Вона постає як процес відтворення людини з усім багатством здібностей і потреб. Культура це міра людського в індивіді, міра, що свідчить, наскільки людське втілилось в окремій особі, якою мірою в ній здійснюється людська сутність.