- •Конспект лекцій з курсу «Філософія»
- •Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
- •1. Світогляд і філософія
- •2. Функції і структура філософії
- •3. Форми й методи філософії
- •Тема2. Історичні типи філософії
- •1. Давня філософія
- •2. Філософія Середньовіччя, Відродження і Нового часу
- •3. Німецька класична філософія
- •Тема3. Філософська думка в україні і росії
- •1. Становлення і розвиток філософської думки в Україні
- •2. Філософська думка в Росії
- •Тема4. Філософія хх століття
- •1. Суттєві риси філософії хх ст. Сайєнтистські та антропологічні напрями
- •2. Марксистська філософія у хх ст
- •3. Релігійна філософія
- •4. Філософія постмодернізму
- •Тема5. Філософське розуміння світу
- •1. Філософський сенс проблеми буття
- •2. Матерія та форми і способи її існування
- •Тема6. Методологічні проблеми філософії. Концепції розвитку
- •1. Поняття діалектики та метафізики
- •2. Закони і категорії діалектики
- •Тема7. Пізнання: сутність і структура
- •1. Філософське осмислення пізнавального процесу
- •2. Проблема істини у філософії
- •Тема8. Наукове пізнання. Науково-технічне пізнання
- •1. Сутність та форми наукового пізнання
- •2. Рівні й методи наукового пізнання
- •3. Науково-технічне пізнання та його методи
- •Тема9. Філософія творчості
- •1. Філософське розуміння творчості
- •2. Синтезуюча природа творчості
- •3. Форми творчого синтезу
- •4. Особливості технічної творчості
- •5. Творчість і особа
- •Тема10. Проблема людини у філософії
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •3. Духовність і проблема сенсу життя
- •4. Людина і людство
- •Тема11. Практика та інженерна діяльність
- •1. Категорії діяльності та практики у філософії
- •2. Структура практики
- •3. Інженерна діяльність як вид практики
- •Тема12. Суспільство як система
- •1. Виробництво та механізм саморозвитку суспільства
- •2. Роль соціальної революції та реформ в житті суспільства
- •3. Проблема основних етапів та законів розвитку суспільства
- •Тема13. Історичні форми спільності людей
- •1. Соціально-етнічна різноманітність людства
- •2. Нація та національний характер
- •Тема14. Прогрес
- •1. Джерела та рушійні сили суспільного прогресу
- •2. Ознаки суспільного прогресу
- •3. Суперечливий характер суспільного прогресу
- •Тема15. Культура і цивілізація
- •1. Сутність культури та її соціальні функції
- •2. Структура культури
- •3. Співвідношення культури та цивілізації
- •Тема16. Особа і суспільство
- •1. Свобода і необхідність у суспільстві
- •2. Проблеми соціалізації людини
- •Тема17. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини
- •1. Поняття цінності
- •2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей
- •Тема18. Майбутнє людства
- •1. Проблеми передбачення і соціальне прогнозування
- •2. Глобальні проблеми сучасності
- •Запитання для підготовки до екзамену з «Філософії» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
3. Форми творчого синтезу
Їх можна визначити:
1) За результатами, масштабами творчості велика і мала творчість, відкриття і повсякденні вдосконалення у праці робітників, селян.
2) За видами діяльності виробнича, науково-технічна, художня.
3) За суб’єктом творчості індивідуальна, колективна, національна.
Відповідно до вихідних методів можна виділити розсудково-раціона- лістичну творчість, інтуїтивну творчість, позасвідому.
Перший тип це раціоналістична творчість, що ґрунтується на розсудково-раціональному мисленні. Головними ознаками цього типу творчості є свідоме цілепокладання, осмисленість, цілеспрямованість творчої діяльності. Вона має два відгалудження:
практично-емпірична творчість;
науково-теоретична творчість.
Другий тип творчість на позасвідомому рівні, інтуїтивна. Цей тип творчості є логічним наслідком значної підготовчої роботи, напруженого обдумування проблеми. Але її вирішення виникає по формі як озаріння, як готовий результат при випадкових обставинах (уві сні, при спостереженні якогось явища, навіть не маючого прямого відношення до об’єкту творчості).
4. Особливості технічної творчості
У духовно-практичному освоєнні світу значне місце посідає технічна творчість. Технічна творчість це практична діяльність, спрямована на задоволення потреб людей за допомогою зміни штучних пристроїв і технологій. При цьому творча людина синтезує в них не лише досягнення практичного, виробничого досвіду, але й науки. Основними формами технічної творчості є: винахідництво, раціоналізаторство (вдосконалення), пристосування вже існуючих пристроїв до конкретних умов виробництва.
Сучасна технічна творчість пов’язана з наукою. Але вони відрізняються за метою і соціальними функціями. Завдання вченого, інженера-дослідника знайти способи, як зробити річ, поєднуючи відомі властивості різних об’єктів, а справа інженера-практика створити штучний об’єкт, який би виконував задані функції.
Інженерна творчість, як вона сформувалась близько 200 років тому, до останнього часу керувалася принципами раціональності, тобто економічної вигоди і панування над природою. Ці обидві установки суперечать сучасним вимогам до інженера в умовах високорозвинутої техніки, що без гуманістичної орієнтації може призводити до екологічної катастрофи і загрози існування людства.
Ось чому інженер-творець нових технологій повинен піклуватися не лише про розвиток техніки, але й про її взаємодію з біосферою, з суспільними процесами. Інженерна творчість розгортається у трьох основних галузях: пошук можливих варіантів вирішення технічної задачі, визначення і обґрунтування оптимального варіанту і проектування.
Проектування включає вивчення порівняння та вибір з ряду ідеальних об’єктів оптимального варіанту, моделювання та експериментування на основі методів формалізації та математизації. У сучасному проектуванні підвищується роль соціально-моральних інтерпретацій та ціннісних настанов, з позицій яких дослідник підходить до моделювання складних соціотехнічних об’єктів (підприємств, міст, транспортних систем). Наприклад, при проектуванні міста одні архітектори орієнтуються на зближення з природою, а інші на скорочення транспортних потоків.
Тому вважається, що такий вид інженерної творчості як проектування ґрунтується на сполученні мистецтва (творчої уяви), науки і математичних розрахунків. Проектування включає у свій склад три основні стадії пізнання і творчості: аналіз (дивергенцію), синтез (трансформацію) і оцінку (конвергенцію).
На першій стадії відбувається творче формулювання проблеми шляхом розкладу соціотехнічного завдання на його складові частини. Стадія аналізу (дивергенції) здійснюється тим успішніше, чим ширше світогляд інженера, його розуміння технологічних, економічних, екологічних соціально-психологічних вимог і умов функціонування проектованого об’єкту.
Вершиною інженерної творчості є стадія синтезу (трансформації) ідеального соціотехнічного об’єкту, перетворення штучного середовища. На цій стадії створюється концептуальна схема вирішення задачі, виявляються критерії творчого вибору нового варіанту. Найважливішими принципами творчості на цій стадії є гнучкість мислення, здібність до зміни ідей і цілей, що, як виявилося, не призводять до оптимального варіанту. Третя стадія (оцінка, або конвергенція) настає тоді, коли в загальних рисах соціотехнічне рішення уже інженером знайдено і залишається крок за кроком усувати другорядні суперечності, недоліки, поки не визначиться цілісна, функціонуюча система взаємообумовлених елементів, що складають єдиний соціотехнічний механізм (цех, технологічну лінію). Мета конвергенції скоротити поле можливих варіантів до єдиного обраного проекту з мінімальними втратами часу і засобів і без необхідності робити потім непередбачувані зміни у проекті.