4. Концепція аналізу проблемностей і особливості психічної регуляції діяльності ю.Я. Голікова і о.М. Костіна

Дана теорія дозволяє розкрити нестаціонарність і складність діяльності.

Динаміка діяльності забезпечується регулятивною (організуючою активністю) функцією психіки. Розглянемо, якими є найбільш загальні механізми, що лежать в основі психічної регуляції.

Людина існує в умовах безперервних змін як оточуючого світу – об’єктивної реальності, так і внутрішнього, суб’єктивного світу – психічного відображення, які мають для неї форму подій.

Факт будь-якої зміни явища чи об’єкта завжди визначається людиною шляхом порівнювання, співставлення їхнього нового, змінившогося стану з існувавшим раніше. Ось чому у якості механізму виявлення суб’єктом значних для нього змін може бути лише виникнення у психіці невідповідності між психічним відображенням і об’єктивною дійсністю.

Дані невідповідності будуть відображатися у новизні, невідомості, нечіткості, непевності для людини відбуваючихся об’єктивних змін чи труднощах в розкритті їхніх причин і змісту, а також у неоднозначності, непевності з’являючихся у людини відчуттів образів, ідей, емоцій, бажань тощо. Для зручності вивчення розмаїття форм невідповідності може бути умовно поділено по деякому домінуючому аспекту і зведено до 3-х видів:

–  невизначеності (превалює невідоме, новизна, неповнота знань);

–  неоднозначності (необхідність вибору із деякого набора відомих варіантів);

–  скрутою (різні обмеження у реалізації окремих психічних процесів: неможливість чітко побачити, ясно почути, твердо вирішити, точно згадати тощо).

Ось чому проблемність визначається як психічне явище, яке виникає внаслідок суб’єктивно значимої зміни об’єктивної дійсності її психічного відображення. Вона являє одну з форм невідповідності між ними, поява і подолання якої забезпечується механізмами психічної регуляції.

Очевидно, що чим масштабніше, глибше відбуваються зміни, значущі для суб’єкта, тим складніше йому оцінити і зрозуміти ці зміни, привести у відповідність з ними свою активність, поведінку, діяльність.

Згідно із ступенем глибини змін усі проблемності поділяються на 3 класи: проблемні моменти, проблемні ситуації, проблеми.

Структура психічної регуляції має такі рівні (від нижчого до вищого):

–  безпосередньої взаємодії;

–  опосередкованої координації;

–  програмно-цільової організації;

–  особистісно-нормативних змін;

–  світоглядних корекцій.

Дані структурні рівні складають ієрархію, так як кожний вищий рівень упорядковує процеси регуляції на нижчих рівнях. Але у динаміці діяльності проблемність, яка виникає внаслідок якоїсь суб’єктивно значущої події, може долатися ізольовано за рахунок актуалізації одного (відповідного цій проблемності) рівня регуляції. У випадку нерозв’язання проблемності, негативний результат її подолання накладується на вихідну подію і утворює деяку повторну другу подію, яка стає причиною виникнення наступної проблемності.

Висновок: діяльність у динаміці полягає у послідовній зміні алгоритмів, розв’язуванні проблемностей різних класів.

Контрольні запитання

1.  Викладіть основні положення теорії предметної діяльності.

2.  У чому Ви вбачаєте позитивні та негативні боки концепцій структурного та алгоритмічного аналізу професійної діяльності?

3.  У чому полягає суть та основні висновки теорії психічних складових діяльності Б.Ф. Ломова?

4.  Викладіть основні положення концепції аналізу проблемностей і особливостей психічної регуляції діяльності Ю.Я. Голікова та О.М. Костіна.

5.  Що таке проблемність і які класи проблемностей Ви знаєте?