- •1. Педагогіку називають наукою і мистецтвом.
- •2.У чому Ви бачите взаємозв’язок між навчанням,вихованням і освітою.
- •3. Визначте основні фактори розвитку особистості.
- •4. Чи є фактор, який, на Ваш погляд, можна вважати провідним у розвитку і формуванні особистості.
- •5.Охарактеризуйте методи опитування. Вимоги до анкет.
- •6. Яке значення, на Вашу думку, має активність особистості в її власному розвитку.
- •7. Розкрийте сутність понять «освіта» і «навчання»
- •8. Розкрийте поняття «процес навчання» та суть його структурних компонентів. Охарактеризуйте «ідеально», на Вашу думку, організований процес навчання?
- •9. Визначте структурні компоненти навчального процесу, охарактеризуйте їх.
- •10. У чому полягає двосторонній характер процесу навчання? Розкрийте структуру діяльності кожного з його суб*єктів.
- •11.Роль учителя в навчальному процесі:
- •12.Визначте послідовність дій у структурі д-сті вчителя
- •13Визначте і опишіть основні етапи процесу засвоєння знань учнями
- •14. Визначте умови ефективної реалізації таких етапів процесу засвоєння знань, як сприймання та осмислення учнями навчального матеріалу.
- •15 Опишіть, як забезпечити на уроці іноземної мови позитивну мотивацію навчання, інтерес, свідому дисципліну. Доведіть на прикладах..
- •16На прикладі уроку іноз. Мови( клас, тема на вибір) визначте шляхи реалізації основних функцій навчання..
- •22 Принцип науковості. Принцип науковості є важливим принципом навчання в сучасній школі.
- •23 Сутність і шляхи реалізації принципів індивідуалізації і диференціації навчання.
- •24. Доведіть, що дидактичні принципи стосуються всіх компонентів навчання, регулюють їх функціонування.
- •25. Дайте визначення поняття «зміст освіти». Розкрийте фактори і джерела, які зумовлюють формування змісту середньої освіти в Україні
- •26 Дайте визначення поняття «зміст освіти», зазначте чинники,які впливають на формування змісту освіти
- •27 Напрями реформування змісту освіти в Україні
- •30 Структура профільного навчання в навчальних закладах України
- •37. Охарактеризуйте причини необхідності та шляхи оновлення змісту середньої освіти в нашій державі
- •38. Запропонуйте шляхи оновлення змісту освіти в середній школі. Визначте можливі шляхи запровадження зарубіжного досвіду в Укріїні.
- •39. Порівняйте зміст освіти в середній школі країни, мову якої Ви вивчаєте, та в Україні.
- •40.Дайте визначення понять «метод навчання», «прийом навчання», «засіб навчання», розкрийте їх сутність та взаємозв’язок.
- •41. Дайте визначення поняття «методи навчання». Доведіть, що вони не є тотожними засобам та формам організації навчання.
- •43.Визначте основні підходи до класифікації методів навчання,поясніть,чим вони зумовлені.
- •44. Засоби та найбільш ефективні форми організації морально виховання школярів. Запропонуйте тему та план проведення диспуту з морально-етичної проблематики.
- •45. Охарактеризуйте репродуктивні та проблемно-пошукові методи начання. Визначте їх переваги,недоліки та умови ефективного застоування.
- •46.Опишіть послідовність дій педагога та учня у процесі здійснення навчання за репродуктивними і проблемними методами.
- •47.Назвіть методи,які стимулюють інтерес учнів до навчання. Розкрийте умови,від яких залежить ефективність.
- •63.Проаналізуйте шляхи підвищення ефективності сучасного уроку.
- •64. Охарактеризуйте організаційні, дидактичні, психологічні, етичні, виховні, гігієнічні вимоги до уроку.
- •65. Визначте основні типи уроків. Які критерії лежать в основі типології уроків?Чим відрізняється один тип уроку від іншого??
- •66.Сучасні інноваційні технології навчання
- •67. . Структура комбінованого уроку:
- •69. Які ви знаєте типи нетрадиційних уроків? Схарактеризуйте ознаки, які відрізняють їх від класичних? Наведіть конкретні приклади. Аргументуйте відповідь.
- •70. Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів
- •72. Визначте основні шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи школярів.
- •83. Проаналізуйте основні наскрізні ключові компетентності учнів
- •84. Визначте обєкт оцінювання навчальних досягнень учнів
- •85. Проаналізуйте загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів в Україні та умови їх ефективного застосування
- •86. Визначте переваги та недоліки існуючо системи перевірки й оцінювання знань, умінь та навичок учнів за 12-бальною шкалою та можливі шляхи її вдосконалення
- •87. Що із зарубіжного досвіду контролю і діагностування резщультатів навчально-пізнавальної діяльності учнів Вам імпонує? чому? відповід аргументуйте
30 Структура профільного навчання в навчальних закладах України
Структура профільного навчання
Профіль навчання –
спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтованевивченя предметів;
визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.
Напрями профільного навчання
Профільне навчання у старшій школі здійснюється за напрямами:
Суспільно-гуманітарним (навчальні профілі: правовий, історико-правовий, економічний, філософський, педагогічний тощо)
Природничо-математичним (математичний, фізико-математичний, хіміко-біологічний, хіміко-фізичний, біолого-географічний, еколого-географічний тощо)
Технологічним (виробничі технології, комп’ютерні технології)
Художньо-естетичним (хореографічний, музичний, театральний, мистецтвознавство тощо)
Спортивним (гімнастика, плавання, легка атлетика, туризм, спортивні ігри тощо)
31. Державний стандарт освіти – це чітко окреслений обсяг змісту освітита х-ки рівня його засвоєння, що задає державну норму освідченості.
Цей Державний стандарт складається із:
загальної характеристики складових змісту освіти;
Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня згідно з додатком 1 (далі — Базовий навчальний план);
державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.
До Базового навчального плану входять інваріантна і варіативна складові змісту початкової освіти.
32.=31
33. Базовий навчальний план – це документ, який визначає склад навчальних предметів, розподіл їх по роках навчання з вказівкою кількістю годин/уроків, які відводяться на вивчення кожного предмета на тиждень.
У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології.
Варіативна складова Базового навчального плану формується загальноосвітнім закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів. Ця складова передбачає також відображення у змісті освіти тих етнічних, історичних, соціокультурних особливостей регіону, що не ввійшли до інваріантної частини, але є суттєвими елементами формування світогляду, патріотичних почуттів, необхідних для повноцінного входження підростаючого покоління у життя в умовах конкретного регіону.
Базовий навчальний план визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх закладах.
Інваріантна складова Базового навчального плану формується на державному рівні і є обов’язковою для реалізації в усіх навчальних закладах, що дають повну загальну середню освіту.
У 12-річній школі ця підготовка здійснюється через обов'язкові освітні дисципліни: мову і літературу, суспільствознавство (громадянознавство), мистецтво, природознавство, математику, інформатику, технології, фізичну культуру та основи здоров'я. Їх набір відповідає структурі діяльності людини, містить знання про людину, природу, суспільство, науку, культуру, виробництво і є змістовою основою для формування в учнів цілісного уявлення про світ на рівні загальноосвітньої підготовки, достатньої для вибору професії та продовження освіти.
Варіативна: У початковій школі на нього відводиться 8—10 відсотків навчального часу, в основній — 15—20, у старшій — до 35. За неможливості профільного навчання в старшій школі, години варіативного компонента пропорційно розподіляють між освітніми галузями інваріантної частини, використовують для вивчення курсів за вибором. Враховуючи складність і поступовість переходу до 12-річної школи, для кожного ступеня затверджують окремий Базовий навчальний план, що дає змогу точніше враховувати їхні функції.
34.
Навчальна программа – це державний документ, в якому визначено зміст знань, умінь, навичок з навчального предмета, розподіл змісту за розділами, темами та годинами на їх вивчення і це все значиться в програмі.
Будь-яка навчальна програма передбачає такі розділи:
1) пояснювальну записку, в якій відображено цілі навчання;
2) зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначеною кількістю годин на кожну;
3) обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета для учнів кожного класу;
4) методичні рекомендації педагогу з організації і проведення занять, перелік дидактичних матеріалів;
5) критерії оцінювання знань, умінь і навичок з кожного виду роботи. Детальне знайомство з пояснювальною запискою до навчальної програми – обов’язок вчителя.
Навчальні програми часто зазнають змін: їх удосконалюють, розвантажують від другорядного і надто складного матеріалу, підвищують їх науковий рівень, забезпечують реалізацію міжпредметних зв’язків.
На сучасному етапі існують такі системи викладу змісту навчального матеріалу:
1. Лінійна – один раз вивчають матеріал і до нього не повертаються.
2. Спіральна – неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми( соціальні науки)
3. Концентрична – повторне вивчення певних розділів, тем з метою більш глибокого проникнення в сутність явищ та процесів.
4. Мішана – комбінація різних систем викладу.
35. Зміст навчальних програм конкретизується у підручниках і навчальних посібниках, які є основним джерелом знань і організації самостійної роботи учнів, одним з найважливіших засобів навчання.
Підручник повинен навчати учня вчитися. А для цього за формою викладу він має бути компактним, конкретним, містити в собі необхідний і достатній обсяг фактичного матеріалу. Причому, матеріал підручника, як і навчального посібника, повинен мати наукову основу і, разом з тим, бути доступним відповідному віку учнів, враховувати їх інтереси, особливості їх психічних процесів — сприймання, мислення, пам'яті, стимулювати потребу, волю школярів у пізнанні, їх відповідальність у процесі навчання.
Структура підручника має текст, як головний компонент, і нетекстові допоміжні компоненти. Всі тексти мають описовий, розповідний, аналітичний характер. До текстових компонентів належать: апарат організації і засвоєння (запитання і завдання, пам'ятки або інструктивний матеріали, таблиці і шрифтові виділення, підписи до ілюстративного матеріалу, вправи); ілюстративний апарат містить передмову, примітки, заголовки, вказівки.
Доповненням до підручника є різноманітні навчальні посібники: хрестоматії, збірники задач і вправ, словники, довідники, історичні та географічні карти, книги для позакласного читання і т.д. Особливістю навчальних посібників є те, що в них навчальний матеріал значною мірою доповнює і розширює матеріал підручника. Працюючи з ними, учні навчаються викладати, аналізувати, критикувати, доповнювати, змінювати стиль свого викладу.
36
Ми переживаємо період посиленої уваги до людини, коли формуються нові цінностей гуманістичного спрямування. Вплив даної тенденції виявляється в зміні таких структурних компонентів системи освіти, як мета, зміст, форми і засоби освітньо-виховної діяльності. У більш розгорнутому варіанті аналізована тенденція включає такі складові, як: національна спрямованість освіти; відкритість системи освіти; перенесення акценту з навчальної діяльності викладача на діяльність студента; перехід від репродуктивного навчання до продуктивного; самоствердження особистості за умов педагогічної підтримки; перетворення позицій педагога і студента в особистісно рівноправні; творча спрямованість навчального процесу; перехід від регламентовано-контрольованих способів організації навчального процесу до активно-розвиваючих; наступність та неперервність освіти [8, c.21-22].
Отже, гуманізація передбачає відношення до людини як до суб'єкта, визнання її прав на унікальність - несхожість на нікого. Концепція гуманної освіти віддає перевагу суб'єкт-суб'єктному навчальному процесу, де той, хто навчається є активним, ініціативним, готовим до колективної інтелектуальної діяльності, яка може бути досягнута, наприклад, за допомогою проблемно-діалогового викладання. Активність досягається через почуття внутрішньої свободи, через визнання права на вибір. Для студента це може бути право на визначення власного темпу навчання, на формування пакету дисциплін з переліку можливих, на участь у всіх доступних видах навчальної, наукової чи іншої творчої роботи. Це, до речі, добре узгоджується з технологіями модульного навчання, які пропагує Болонський процес, методологічною базою якого є філософія неогуманізму, прийнята Римським клубом.
Ще одним проявом гуманізації є духовність як абсолютна цінність людського життя, основа цілісності і душевного здоров'я людини. «Мені здається, - пише В.П. Андрущенко, - що перспектива людства в кінцевому розумінні - в його високій духовності» [1, с. 7].
Проблема освіти як чинника формування духовності сучасної особистості в умовах глобалізації суспільних процесів є предметом дослідження А.І.Корецької [4]. Автор пропонує сприймати людину і суспільство як рівноцінні феномени розвитку цивілізації.
«Морально-духовна вихованість молодої особистості нині є пріоритетною метою освітньої системи» - стверджує І.Д. Бех [2, c.10-13] і пропонує реалізовувати відомий постулат про силу знання в дещо трансформованому вигляді (знання - гуманістично орієнтована сила) та з дотриманням деяких важливих принципів, а саме: національної спрямованості; культуровідповідності; гуманізації виховного процесу; цілісності; акмеологічного принципу; суб'єкт-суб'єктної взаємодії; особистісної орієнтації; превентивності; технологізації.
Духовність для студента - це можливість самореалізації на основі вищих цінностей: моральності, поваги, творчості, для викладача - це уникнення безапеляційного та принизливого ставлення до студента, це величезна відповідальність перед власною совістю, а також необхідність виконання функції духовного референта, взірця для наслідування («зміст духовної референтації в цілісному ототожненні особистості з образом значимої людини, включаючи її життєві злети і падіння, радощі та біль, життя і смерть» [3, c.322]). Вважаємо, що кінцевою метою гуманізації навчального процесу є розвиток професійно підготовленої морально-духовної особистості. Демократизація освіти - принцип реформування освіти в Україні на демократичних засадах, який передбачає децентралізацію, регіоналізаціїо в управлінні освітою, автономізаціїо навчально-виховних закладів у вирішенні основних питань діяльності, поширення альтернативних (приватних) навчально-виховних закладів, перехід до державно-громадської системи управління освітою (участь батьків, громадськості, церкви), співробітництво учитель—учень, викладач— студент у навчально-виховному процесі.
Принцип демократизації в навчанні визначається змінами, що відбуваються в суспільному житті України, а також у системі освіти розвинених країн.
Особистісний (гуманістичний) підхід у навчанні передбачає обов'язковість демократичних взаємин між педагогом і учнем. Тільки за таких умов можна формувати у молодих людей усвідомлену громадянську позицію, готовність до соціальної творчості, участі в демократичному суспільному управлінні, відповідальності за долю Батьківщини і світу.
Наша освіта сформувалася під впливом загальної радянської школи, яка орієнтувалася на авторитарну парадигму. Тому дидактика стала «бездітною» наукою, де все було правильно і обгрунтовано, окрім почуттів і переживань учня – суб'єкта учіння, який є рівноправним учасником процесу навчання.
Демократизація суспільного життя в Україні детермінує Демократизацію освітньої сфери, яка, своєю чергою, безпосередньо позитивно впливає на зміст і процедуру педагогічного процесу. Демократизація навчального процесу передбачає оновлення змісту освіти, її наповнення загальнолюдськими та громадянськими цінностями, перебудову процесуальної сторони навчально-пізнавальної діяльності учнів, яка має бути спрямована на встановлення суб'єкт-суб'єктних взаємин між педагогами й учнями.
Демократизація процесу навчання означає:
1. звернення до людини, тобто до особистості учня як суб'єкта учіння;
2. повагу до особистості учня як саморегулювальної, саморозвиткової та самодіяльної системи;
3. співробітництво педагогів і учнів як суб'єктів учіння, де останні є повноправними учасниками навчального процесу і творцями власного самовдосконалення;
4. розкріпачення особистості учня, розвиток його внутрішньої свободи й почуття власної гідності;
5. колективний аналіз навчально-пізнавальної діяльності та добір найбільш оптимальних умов його вдосконалення;
6. подолання формалізму і бюрократизму в навчальному процесі;
7. дбання про розвиток потенційних можливостей і здібностей учня як особистості;
8. визнання єдності індивідуального і колективного начал у навчанні.
Отже, демократизація навчального процесу має грунтуватися на взаємопов'язаній діяльності педагогів і учнів, яка базується на демократичних принципах спілкування. Власне, стиль спілкування педагогів, першою чергою, визначає спрямованість дидактичного процесу. Є спеціальні прийоми та способи для розвитку такого спілкування. Це методи активізації навчально-пізнавальної діяльності, діалогічні методи навчання, де всі учасники спільно, творчо вирішують завдання.