Тема 14 книга як основний вид видання

1. Книга – продукт книжкової справи та її визначення

2. Історія книги

2.1. Книга в античному світі

2.2. Винайдення та розвиток книгодрукування в Європі

2.3. Українська рукописна книга

2.4. Зародження книгодрукування в Україні

2.5. Розвиток постійного книгодрукування в Україні

3. Книга як різновид документа.

4. Книга як артефактний документ.

5. Структура книги

5.1. Внутрішні (структурні) елементи книги

5.2. Зовнішні (композиційні) елементи книги

5.3. Апарат книги

6. Шлях книги від автора до читача

1. Книга – продукт книжкової справи та її визначення

Етимологічне значення слова «книга» давно втрачене. Імовірно воно означає сувій паперу. У древніх слов’ян слово «книга» означало уміння писати, грамотність, знання взагалі.

Згідно з сучасними уявленнями, книга–книжкове видання обсягом понад 48 сторінок, вигляді блоку, скріплених у корінці аркушів, друкованого матеріалу, будь-якого формату, в обкладинці або палітурці. Підаркушем друкованого матеріалурозуміється аркуш паперу (синтетичного замінника), картону, тканини, поверхня яких містить відбиток.

Книга є продуктом книжкової справи, тобтосукупності галузей культури і виробництва, пов’язаних із створенням і виготовленням книги, її поширенням, зберіганням, описом та вивченням. Вибір для друку і поширення творів науки, літератури, мистецтва, їх пропійна оцінка, підготування до друку і випуск –функції видавничої справи. Розповсюдження і популяризація книги єфункціями книжкової торгівлі.Збирання, опрацювання, зберігання, забезпечення суспільного використання книг єфункціями бібліотечної справи. Цілеспрямована популяризація та інформування читачів про книги та інші друковані видання єзавданнями бібліографії. Книгу та книжкову справу в історичному, сучасному і прогностичному аспектах, вивчає комплексна наукова дисципліна –книгознавство.

Книга – важливе джерело інформації, канал соціальної комунікації, основний різновид документів у фондах бібліотек та інших документно-комунікаційних структур. Це найважливіша форма зберігання словесної і графічної інформації, призначеної для багаторазового використання і передавання в просторі і часі. Перераховані функції книги є їїпостійними властивостями. Дозміннихже відносятьсяматеріали, на яких відтворюється інформація, форма книги, різновид шрифтів і змісту, а також особливі функції різних типів книг.

2. Історія книги

Історія книги поділяється на два періоди:

• історія руко­писної

• історія друкованої книги.

Розмежування між цими періодами визначається винайденням механічного тиражування книги, яке докорінно змінило технологію її виробництва і підвищило роль друкованого видання в соціальній комунікації.

2.1. Книга в античному світі

В античному світі і середні віки книги створювалися написання тексту, малювання ілюстрацій) рукописним способом, розмножувалися шляхом переписування.

Форми рукописної книги були різноманітними. У часи Давнього Сходу, з III до І тис. до н.е., книга мала вигляд і глиняної дощечки. В Єгипті, з III тис. до н.е., а пізніше і и Давній Греції і Римі, до IV-V ст., книга існувала у формі папірусного і пергаментного звитку. Звиток–прямокутний шматок папірусу або пергаменту, який згортається в трубку.Текст писали па ньому паралельно довгій стороні, зліва направо, окремими стовпцями.

Книга втрачала форму звитка із винайденням в І тис. до н.е. у Давній Греції нової форми – кодекса, тобтокниги з натертих воском прямокутних дерев’яних дощечок або пластинок зі слонової кістки, з’єднаних між собою кільцями або ремінцями. Греки і римляни використовували кодекси до IV ст. н.е.

У ХІ-ІІ ст. до н.е. в Давньому Римі кодекси почали виготовляти з пергаменту– спеціально обробленої шкіри молодих тварин, яка легко згиналася. Кодекс перетворився в зошит з двох, чотирьох і восьми аркушів. У кодексі з’явився титульний аркуш, нумерація сторінок і зошитів, палітурка, яку спочатку виготовляли з кількох складених аркушів папірусу або пергаменту, а згодом – із дерев’яних дощечок, обтягнутих шкірою або тканиною. Кодекс перетворився у книжковий блок.

У ХІІІ-ХV ст. відбувся перехід від пергаменту до паперу, заміна урочистого шрифта уставу на півустав, тобто прискорене письмо. Папір було винайдено в Китаї у І ст., до Європи був завезений в XII ст.

Першою друкованою книгою вважають текст, виготовлений ксилографічним способом (гравірування на дереві) в Кореї у VIII ст. Згодом ксилографічні книги з’явилися в Китаї та Японії. У Західній Європі ксилографія з’явилася близько 1400 року.