Білет №5

В зв’язку із затяжним економічним спадом необхідно здійснити стимулюючі заходи в сфері грошово-кредитної політики. В якому напрямку Національний банк буде використовувати три основні інструменти грошово-кредитної політики? Відповідь обґрунтуйте.

Пожвавлення ринкової кон’юнктури шляхом вдалих заходів грошово-кредитної політики через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами грошово-кредитної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Так, зниження облікової ставки у складі грошово-кредитної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу сприяє зростанню бюджетних видатків, або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон’юнктуру з боку фіскальної політики.

Також для стимулювання сукупного попиту через розширення грошової маси проводиться експансія кредиту. Оскільки спостерігається тісний кореляційний зв’язок між рівнем грошової маси та реальним економічним зростанням, то політика експансії кредиту проводиться центральним банком в межах зростання попиту на гроші. Але НБУ та влада нерідко намагаються розширювати грошову масу випереджуючими темпами щодо приросту реального попиту на гроші , оскільки попит на гроші може формуватись з деяким запізненням у часі порівняно з приростом реальних трансакцій. Тому з метою уникнення депресивного впливу на економіку недостатньо забезпечення ліквідністю економічних агентів, органи грошово-кредитного регулювання розширюють монетарну масу більш швидкими темпами ніж приростає виробництво. Якщо цей додатковий приріст грошової маси не реалізовується з метою обслуговування трансакцій у реальному виразі, то в економіці спостерігатиметься надлишковий попит на товарному ринку. Тому, з метою його стримання, НБУ вдається до рестрикції кредиту – звуження грошової маси, що циркулює в каналах грошового обігу. Але це вже інша історія.

Білет №4

Поясність, яким чином, розбіжності в поглядах між кейнсіанцями і неокласиками з приводу конфігурації кривої AS пов’язані з їх різними підходами до ефективності стабілізаційної політики держави?

Кейнсіанський відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані спаду, або депресії і значна кількість ресурсів і насамперед робочої сили не використовується. Тобто можна включати додаткові ресурси у виробництво, збільшувати обсяг виробництва, але це не веде до зростання цін. Значить рух по кейнсіанському відрізку кривої пропозиції свідчить про зміну лише обсягу виробництва, а ціни залишаються незмінними!

Класичний відрізок (присутня думка про те, що ринкова економіка має в собі механізми досягнення і підтримання повної зайнятості). Тому будь-які зміни в сукупному попиті не викличуть зростання пропозиції тому що всі наявні ресурси вже працюють у виробництві, і зміни попиту приведуть лише до зростання цін.

Отже, класики та неокласики вважають, що вся крива AS є вертикальною, зміни попиту здатні лише впливати на рівень цін і не торкаються обсягу виробництва і зайнятості, історична тенденція до зростання пропозиції відбивається зміщенням вправо вертикальної кривої AS, (цю обставину слід враховувати при визначенні чинників сукупної пропозиції у коротко та довгостроковому періодах).

А кейнсіанці та неокейнсіанці вважають, що крива є горизонтальною, тобто скорочення попиту згубно впливає на обсяги виробництва та зайнятості.