5.4. Аудиторська вибірка

Вибіркова перевірка в усьому світі визнана основою методи­ки проведення аудиторської перевірки. Термін аудиторська вибірка, або вибіркова перевірка, означає проведення аудитор­ських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських про­водок або показників фінансової звітності. Водночас отримані результати мають дозволити аудитору отримати аудиторські докази, що будуть не тільки достатніми для характеристики окремих, перевірених фактів, а й дадуть змогу розповсюдити отримані висновки на всю сукупність даних, тобто давати мож­ливість зробити об'єктивну оцінку достовірності даних бухгал­терської звітності економічного суб'єкта, що перевіряється.

174

При побудові аудиторської вибірки аудитор має враховува­ти певну ціль аудиторської перевірки й розуміти, що будь-яка вибіркова перевірка завжди підвищує аудиторський ризик (ризик невиявлення помилок).

175

Поняття і принципи використання аудиторської вибірки під час аудиторської перевірки, а також порядку визначення та побудови вибіркових тестів аудиторської вибірки у світовій практиці регламентуються МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури тестування". Стандартом встановлені певні чинники, які має враховувати аудитор під час побудови ауди­торської вибірки (рис. 5.9).

Розділ 5

Насамперед аудитор має визначити певну ціль аудиторської вибірки і процедури аудиту, за допомогою яких така ціль може бути досягнута найкращим чином. У тому випадку, якщо ау­диторська вибірка відповідає поставленим цілям перевірки, можна говорити про обґрунтованість отриманих аудиторських доказів і можливих умов визначення помилки. Це, у свою чер­гу, допомагає аудитору з'ясувати, в чому може полягати по­милка, і яку сукупність даних потрібно використовувати при вибірковій перевірці.

Можливість застосування в аудиті вибіркової перевірки та її обсяг залежать від оцінки аудитором свого ризику, точніше від оцінки ризику внутрішнього контролю. Як зазначалося, кількість аудиторських доказів, запланованих до отримання аудитором, обернено пропорційна до ризику внутрішнього контролю: чим вище встановлений рівень ризику внутрішньо­го контролю, тим меншу кількість аудиторських доказів по­трібно зібрати аудитору з метою впевненості в обґрунтованості своїх висновків щодо достовірності даних генеральної сукуп­ності, яка перевіряється.

Генеральна сукупність даних — загальна інформація, сто­совно якої аудитор хоче зробити перевірку і з якої проводиться вибірка.

Сукупність, що перевіряється*— відібрана для перевірки певна кількість даних з генеральної сукупності (одиниць ви­бірки).

Одиниця вибіркового обстеження — первинний осередок, що є одиницею генеральної сукупності.

Стратифікація — процес поділу генеральної сукупності на дрібніші иідсукупності, кожна з яких має власну вартісну характеристику.

Репрезентативна вибірка — вибірка, характерні особли­вості якої такі самі, як і у сукупності.

У тому випадку, якщо аудитор має підстави вважати абсо­лютно неефективною систему внутрішнього контролю на будь-якій ділянці господарської діяльності, застосування вибірко­вого обстеження стає практично неможливим. Альтернативою в цьому випадку може бути значне збільшення обсягу вибірки. Така перевірка достатньо трудомістка, але інакше аудитор не

176

може бути впевнений в обґрунтованості своїх висновків щодо достовірності перевіреної бухгалтерської звітності. Такі ситуа­ції достатньо рідкісні і частіше буває, що в аудитора є сумніви щодо якості й достовірності інформації, що стосується тільки певних ділянок діяльності, певних господарських операцій або статей балансу. У такому разі йдеться про 50 % упевненості, яка вже припускає можливість застосування вибіркового об­стеження.

Окремі дані, які становлять генеральну сукупність, назива­ються елементами вибірки або одиницями вибірки. Вибірка у будь-якому випадку має відображати всі особливості генераль­ної сукупності (всього обсягу інформації, за якою аудитор пла­нує зробити аудиторську перевірку). Наприклад, якщо ауди­тор хоче зробити перевірку дебіторської заборгованості, то ге­неральною сукупністю будуть всі дані щодо стану дебіторської заборгованості, а сукупністю, що перевіряється, — відібрані для перевірки документи.

Вибір одиниці вибіркового обстеження має велике значення для аудитора. Основна вимога — погоджувати її з метою пере­вірки, поставленою аудитором стосовно генеральної сукупності, а також з можливими (планованими) процедурами перевірки.

Отже, визначення сукупності, що перевіряється, і заплано­вані аудиторські процедури звичайно диктують придатну оди­ницю вибірки. Наприклад, під час перевірки дебіторської за­боргованості аудитор може ставити перед собою питання:

A. Які строки виникнення дебіторської заборгованості, що числиться на підприємстві?

Б. Як розподіляється за величиною вся сума дебіторської за­боргованості між окремими покупцями?

B. Які суми заборгованості мають великі строки непогашен­ ий?

У першому випадку одиницею вибірки будуть вибрані ауди­тором строки виникнення заборгованості: до одного місяця, три місяці, один рік тощо.

У другому випадку аудитор, відповідно до специфіки роботи підприємства, групує наявну заборгованість за сумами: до 1000 грн, до 2000 грн і т. ін.

177

Розділ 5

У третьому випадку одиниця вибірки має включати дві озна­ки — строк виникнення і суму заборгованості.

Використання різних одиниць вибірки безпосередньо пов'язане з процедурою стратифікації.

Стратифікація — це процес поділу генеральної сукупності на дрібніші иідсукупності, кожна з яких має власну вартісну характеристику. Стратифікація дає змогу аудитору краще спланувати дії і процедури перевірки з урахуванням поставле­них цілей. Кожна підсукупність має визначатися аудитором з урахуванням певних цілей перевірки і відповідно до встанов­лених одиниць вибірки. Таким чином, зменшується розкид ва­ріаційних ознак одиниць иідсукупності. Більшість облікових сукупностей містить неоднорідні у вартісному відношенні оди­ниці вибірки (об'єкти основних засобів, тарифні оклади і став­ки персоналу підприємства, товарні запаси і т. ін.). Тому для зручності обстеження і підвищення його результативності су­купність розчленовується на гіідсукуиності з мінімальними ко­ливаннями варіаційних ознак (наприклад, вартість одиниці товару або величина дебіторської заборгованості).

Отже, аудиторська вибірка — вид вибіркового вивчення ві­дібраних за певними правилами елементів сукупності у вигля­ді групи документів з однорідною господарською операцією, статтею балансу або іншою формою звітності.

Формуючи вибірку, аудитор має чітко уявляти, для досяг­нення яких визнаних цілей вона формується, і стосовно по­ставлених цілей оцінити виявлені під час перевірки помилки. Завжди, коли аудитори роблять вибірки з сукупностей, їх ме­тою має бути отримання репрезентативної (представницької) вибірки.

Репрезентативна вибірка — вибірка, характерні особли­вості якої такі самі, як і в сукупності. Всі елементи генеральної сукупності, що вивчається, повинні мати рівну ймовірність бути відібраними у вибірку. Є певні критерії, виконання яких дає змогу вважати вибірку репрезентативною (рис. 5.10).

178

5.5. Ризики, пов'язані з вибірковою перевіркою

На жаль, навіть після завершення аудиторських процедур (тестування) аудитори не завжди можуть бути впевненими у ре­презентативності зробленої ними вибірки. Це пов'язано з наяв­ністю ризиків неефективності вибіркової перевірки (рис. 5.11).

Ризик неефективності вибіркової перевірки — ймовір­ність того, що аудиторський висновок, заснований на резуль­татах вибіркового обстеження, може відрізнятися від висно­вку, який був би зроблений за результатами суцільної перевір­ки за використання однакових аналітичних процедур.

Ризик неефективності вибіркової перевірки показує ймо­вірність прийняття помилкового рішення на основі даних ви­бірки. Такий ризик є для статистичних і нестатистичних мето­дів вибіркових досліджень.

Статистичне вибіркове дослідження — використання математичного апарата для розрахунку формальних статис­тичних результатів. Основна перевага статистичних методів — кількісна визначеність вибіркового ризику. З курсу статисти­ки відомо, наприклад, що 95 % рівень довіри означає вибірко­вий ризик у 5 % .

179