- •ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОСЛИННИЦТВА
- •1. Загальні відомості
- •1.1. Поширення основних видів польових сільськогосподарських культур
- •1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- •1.3. Світові ресурси рослинництва
- •1.4. Класифікація польових культур
- •1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в Україні
- •1.6. Дослідна справа
- •2. Еколого-біологічні основи рослинництва
- •2.1. Екологічні основи рослинництва
- •2.2. Біологічні основи рослинництва
- •3. Агротехнічні основи рослинництва
- •3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- •3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- •3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- •3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- •3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- •3.7. Збиральні роботи
- •3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- •4. Агрохімічні основи рослинництва
- •4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- •4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- •4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- •4.4. Удобрення і економія енергії
- •5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- •5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- •5.3. Економічні основи рослинництва
- •6. Основи програмування врожайності польових культур
- •6.1. Значення та етапи процесу програмування
- •7. Основи насіннєзнавства
- •7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- •БІОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР
- •1. Зернові культури
- •1.1. Загальна характеристика зернових культур
- •1.2. Озимі хліба
- •1.4. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- •1.5. Зернові бобові культури
- •2. Технічні культури
- •2.1. Загальна характеристика
- •2.2. Цукрові буряки
- •2.3. Олійні культури
- •2.4. Ефіроолійні культури
- •2.5. Прядивні культури
- •2.6. Наркотичні рослини
- •3. Кормові культури
- •3.1. Загальна характеристика
- •3.2. Багаторічні бобові трави
- •3.3. Багаторічні злакові трави
- •3.5. Однорічні бобові трави
- •3.6. Однорічні злакові трави
- •3.7. Капустяні (хрестоцвіті) кормові культури
- •3.8. Кормові коренеплоди
- •4. Бульбоплоди та баштанні культури
- •4.1. Бульбоплоди
- •4.2. Баштанні культури
- •5. Лікарські рослини
- •5.1. Значення та морфобіологічні особливості
- •5.2. Технологія вирощування
- •Предметний покажчик
- •Список використаної літератури
Для медичних цілей використовують коріння. З листя, стебел і квіток можна готувати салати.
Женьшень звичайний (Panax ginseng) належить до родини ара- лієвих (Araliaceae). Ця багаторічна рослина походить зі Сходу (Ки- тай, Корея, Приморський, Хабаровський краї). Культивується в Україні, Білорусі, на Кавказі. Існує багато легенд про женьшень як чудодійну рослину. Він виявляє переважно тонізуючу і стимулюючу дію. Рослини містять ефірні олії, тритерпенові глікозиди, смоли, пектинові речовини, крохмаль, вітаміни, мікроелементи та ін.
Насіння проростає протягом двох років після природної стратифі- кації. Рослини тіневитривалі, проте сильне затінення погіршує їх ріст. Початок вегетації припадає на другу половину травня, зацвітає через 35 – 40 днів. Плоди достигають у серпні. Тепло- і вологолюбна рослина. У культуру загалом введено понад 40 видів женьшеню.
Крім названих вище лікарських рослин культивують також ал- тею лікарську, амі зубну, аронію чорноплідну, барвінок малий, вов- чуг звичайний, звіробій звичайний, конвалію звичайну, кропиву дводомну, левзею сафлоровидну, лимонник китайський, ліщицю смугасту, марену красильну, мелісу лікарську, нагідки лікарські, руту запашну, секуринегу кущисту, синюху голубу, скополію світло- жовту, солодку голу, чебрець сланкий тощо (В. І. Жарінов, А. І. Ос- тапенко, 1994 та ін.). До лікарських віднесено ряд ефіроолійних та пряносмакових культур.
5.2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
Лікарські рослини вирощують на захищених від холодних вітрів ділянках, бо в малосніжні й морозні зими вони можуть вимерзати. Кращими ґрунтами для них є чорноземи та опідзолені окультурені легсосуглинкового механічного складу. Не придатні ґрунти засоле- ні, заболочені, піщані, а також важкі суглинки.
Кращі попередники — звичайний пар, однорічні та багаторічні трави, горох, озимина, кукурудза.
Під зяблеву оранку для весняних посівів вносять мінеральні до- брива по 45 – 60 кг/га NРК, фосфор і калій — восени, азот — перед сівбою (садінням).
Під час оранки неудобрених або недостатньо удобрених попередни- ків одночасно з мінеральними добривами вносять гній (20 – 30 т/га). Якщо треба, під час сівби (садіння) проводять полив (250 – 300 м3/га).
При утворенні ґрунтової кірки до появи сходів її треба обережно зруйнувати. Краще це робити легкими борінками-гвоздівками чи райборінками (ЗОР-0,7).
Беладону, васильки, наперстянку, шавлію, ехінацею висівають широкорядним способом з міжряддями 45 – 60 см, ромашку далмат- ську — в борозенки 3 – 4 см завглибшки, зроблені сошниками або приробленими для цього бляшаними трубками під таким кутом,
582
щоб насіння вільно висипалося в борозенку і не засипалося землею (насіннєпроводи вкладають у ці трубки). Краще присипати насіння в борозенках мульчею шаром 1 см (дрібним торфом або просіяним перегноєм, наполовину змішаним із землею). Борозенка присипа- ється повністю. Норма висіву — 5 – 6 кг сухого насіння на 1 га. Мо- жна висівати насіння і під зиму, якщо зима м’яка і не буває рапто- вих тривалих відлиг. На невеликих ділянках сіють вручну.
Ехінацею розмножують насінням (3 кг/га) або вегетативно- кореневищним способом на початку травня. Сходи обов’язково про- ривають, залишаючи 2 – 3 рослини на 1 м. Корені заготовляють во- сени або рано навесні, суцвіття — під час цвітіння. Використовують 4 – 5 років.
Ділянку під женьшень добре угноюють (70 – 80 т/га), додаючи до гною суперфосфат і калійну сіль (по 80 – 100 кг/га), на важких ґрун- тах — пісок. Ділянку культивують, готують грядки 1 × 10 м, висотою 20 см у напрямку зі сходу на захід, між якими залишають доріжки 60 – 70 см. Грядки засипають перегноєм (близько 4 кг/м2). Насіння стратифікують, витримавши його перед цим при температурі 18 – 20 °С. У серпні його очищають, змішують з річковим піском у спів- відношенні 1 : 3 і зберігають у ящику, вкритому землею. У квітні насіння промивають і висівають з міжряддями 10 см й інтервалом 2 – 5 см. Грядки за 6 – 7 днів до появи сходів притінюють навісами на період з травня по жовтень. За тиждень до викопування корінців навіси знімають. Садять корінці на грядки за схемою 30 – 40 × 15 – 20 або 20 × 30 см. Обов’язково прополюють від бур’янів. Ґрунт періодич- но розпушують. Рослини 2 – 3 рази присипають перегноєм. Проти хвороб рослини обробляють бордоською рідиною. Насіння збирають і перетирають з піском, відмивають від м’якуша, сушать, стратифі- кують; 4 – 6-річні корені копають вручну у вересні.
Посіви всіх лікарських, як і інших культур, утримують чистими від бур’янів, застосовуючи міжрядні розпушування та ручне пропо- лювання.
Збирають вручну або механізовано, не допускають перестигання. На насіння збирають, коли починають дозрівати верхні квітконоси або тріскатись коробочки (шавлія).
Коріння, стебла з листям, кошики сушать у сушарках при темпе- ратурі не вище 35 – 40 °С.
Для більш детального вивчення питань вирощування лікар- ських рослин слід додатково опрацювати спеціальну літературу (зокрема, В. І. Жарінов, В. А. Остапенко. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин. — К., Вища шк., 1994; Л. В. Полуденный, В. Ф. Сотник, Е. Е. Хлопцев. Эфирномасличные и лекарственные растения. — М.: Колос, 1979 та ін.).
583