5. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ
Значення та морфобіологічні особливості Технологія вирощування
5.1. ЗНАЧЕННЯ ТА МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
На природних угіддях росте величезна кількість корисних рос- лин, зокрема лікарських, пряносмакових, ефіроолійних та ін., які людина використовує віками. Однак сформована в процесі еволюції рослинного світу флора збіднюється внаслідок її стихійного викори- стання, надмірного розорювання земель, їх забудови, спорудження промислових об’єктів тощо. Природні ресурси корисних рослин уже давно не забезпечують потребу в них. Тому в Україні ще в 30-ті роки ХХ ст. широко практикувалося вирощування деяких лікарських та пряносмакових технічних рослин. Нині їх кількість зросла. Важли- ве промислове значення мають передусім беладона звичайна, вале- ріана лікарська, ехінацея пурпурова, женьшень звичайний, напер- стянка, васильки справжні (рос. «базилик»), шавлія лікарська, ро- машка далматська та ін.
Слід зазначити, що ґрунтово-кліматичні умови України цілком придатні для вирощування не тільки відомих дикорослих рослин місцевої флори. У степових і лісостепових районах можна культиву- вати також рослини з інших ґрунтово-кліматичних зон, країн, мате- риків, знаючи технологію їх вирощування, збирання та заготівлі. Одні з них є однорічними, інші — дво- або багаторічними. Одні роз- множуються насінням, інші — вегетативно.
Беладона звичайна (Atropa beladonna) належить до родини пас- льонових (Solanaceae) (рис. 97). Це багаторічна, дуже отруйна трав’яниста рослина, яка у перший рік розвитку утворює пряме сте- бло заввишки до 1 м, у другий — до 1,5 м і щороку відростає з нових стебел. Листя в неї зелене, знизу сірувато-зелене. Насіння дрібне (маса 1000 насінин 1 г), міститься у привабливих на вигляд фіоле-
577
|
|
тово-чорних ягодах. Корінь |
|||
|
|
товстий, |
розгалужений, |
||
|
|
проникає у ґрунт на гли- |
|||
|
|
бину до 2 м і більше. Цвіте |
|||
|
|
в червні–серпні. Вегета- |
|||
|
|
ційний період триває 127 – |
|||
|
|
156 днів. |
|
лікарська |
|
|
|
Валеріана |
|||
|
|
(Valeriano officinalis L.) ро- |
|||
|
|
дини валеріанових (Valeri- |
|||
|
|
anaceae) (рис. 98). Культи- |
|||
|
|
вується в Київській, Жито- |
|||
|
|
мирській та інших облас- |
|||
|
|
тях. Розрізняють такі види |
|||
|
|
валеріани: висока (V. Exal- |
|||
|
|
tata Micanfil), |
лискуча (V. |
||
|
|
nitida Kreyer), пагононосна |
|||
|
|
(V. Stolonifera |
Czern), |
ру- |
|
|
|
ська (V. rossica P. Smirn.), |
|||
|
|
донська (V. tanaitica Wor- |
|||
|
|
osch) та ін. |
дуже дрібне з |
||
|
|
Насіння |
|||
|
|
чубчиком, розноситься віт- |
|||
|
|
ром при достиганні. В 1 г |
|||
|
|
насінин 2 – 2,5 тис. Корінь |
|||
|
|
дуже розгалужений з дріб- |
|||
|
|
ними тонкими корінцями. |
|||
Рис. 97. Гілочка беладони під час цвітіння |
Першого року утворює ро- |
||||
|
|
зетку, другого — плодоно- |
|||
|
|
||||
|
|
сить. Розвиток |
рослин |
ва- |
|
леріани, що цвітуть, припиняється і після достигання вони відми- рають. Тому треба залишати цвісти тільки рослини, які йдуть на насіння, а на всіх інших обов’язково зрізати квітконоси до початку цвітіння. Рослина зимостійка, добре вегетує на різних ґрунтах, крім піщаних і заболочених.
Васильки справжні (Ocimum basilicum L.) з родини губоцвітих (Lamiaceae). Вирощують їх у Житомирській, Полтавській, Харківсь- кій, Дніпропетровській областях. З гектара посівів отримують понад 100 кг ефірної олії, яка містить камфору, оцимен, евгенол (до 60 – 70 %), метилхавікол та ін.
Це трав’яниста рослина із стеблом 45 – 80 см заввишки, Корінь у неї стрижневий, розгалужений. Основна маса коренів розміщена в шарі ґрунту 0 – 40 см. На листках є залозки, що містять кам- форну олію. Насіння дрібне, матово-чорне. Намочене насіння ослиз- нюється.
578
Рис. 98. Гілка валеріани |
Рис. 99. Наперстянка |
під час цвітіння |
Васильки — досить теплолюбна рослина. В Україні вимерзають, тому їх вирощують як однорічну рослину. Вегетаційний період три- ває 140 – 160 днів. Перші 2 – 2,5 місяця росте повільно, розвиваючи переважно кореневу систему. Погано витримує весняні раптові за- морозки. Не придатні для васильків важкі, піщані та заболочені ґрунти.
Наперстянка (Digitalis) з родини ранникових (Scrofulariaceae) —
дуже отруйна рослина, з якої виготовляють засоби для лікування хвороб серцево-судинної системи (рис. 99). Вирощують переважно в західних районах України, зокрема в Житомирській області.
Це багаторічна рослина, проте в умовах України її здебільшого вирощують як однорічну. Першого року розвиває тільки розетки, які залишаються зеленими під снігом, якщо він випав до морозів. Цвіте в червні великими червоними квітками, що мають форму наперст-
579
Рис. 100. Гілка шавлії лікарської під час цвітіння
ка. Білі й рожеві квітки не є сортови- ми, тому їх треба видаляти. Насіння дуже дрібне, в коробочках, достигає в липні. Достигаючи, коробочки розтрі- скуються і насіння з них висипається. Сходи наперстянки ростуть повільно, через це насіння одразу не висівають у ґрунт, а вирощують з нього розсаду.
Наперстянка — малозимостійка рослина. Враховуючи це, її висаджу- ють на добре захищених від вітру міс- цях із легкими супіщаними ґрунтами. Погано росте на заболочених, піща- них і важких ґрунтах.
Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) належить до родини губоцвітих
(Lamiaceae (рис. 100). Її листя вико-
ристовують у фармацевтичній проми- словості для виробництва ефірно- шавлієвої олії. Настій листя вжива- ють для лікування горла, зубів, ясен. Вирощують переважно в Полтавській, Дніпропетровській та деяких інших областях. З 1 га збирають понад 20 ц листя.
Шавлія — багаторічна рослина. Стебло 0,3 – 1 м заввишки. Молоде листя сріблясто-біле, пізніше зверху темно-зелене, знизу — сірувато- зелене. Цвіте і плодоносить з другого року. Ефірна олія міститься в листі і квітках.
Це теплолюбна рослина. Її посіви охоче відвідують бджоли. Розмножу- ється як вегетативно — поділом ку- щів, так і висіванням насіння безпо-
середньо в ґрунт.
Ромашка далматська (Matricaria recutita, m. perforata) з родини айстрових (Asteraceae) — багаторічна трав’яниста рослина (рис. 101). Батьківщиною ромашки далматської є передгір’я Далмації (Югославія). Звідси її назва.
У перший рік утворює лише розетку листя, а в наступні роки — довгі стебла з суцвіттями-кошиками, у яких по краях білі язичкові, всередині — білі трубчасті квітки. Цвіте в травні–червні. Вегета- ційний період триває 80 –100 днів. Корінь мичкуватий, залягає у
580
верхньому шарі ґрунту. Товарною частиною рос- лини є квітки, можна використовувати також стебла й листя.
Засоби з ромашки далматської позитивно діють на нервову систе- му, виявляють високий антисептичний і проти- запальний ефект, не мають побічної дії.
З ромашки далмат- ської виробляють також надзвичайно контактну отруту — піретрин, що міститься в надземній частині рослини, пере- важно в квітках. Його використовують проти комах, попелиць, бліх та інших шкідників, що паразитують на польо- вих, садових, городніх рослинах і на тваринах, а також побутових па- разитів (мух, комарів, тарганів). На відміну від отрут хімічного по-
ходження піретрин не шкідливий для людини і теплокровних тва- рин і не обпікає рослини. Із ромашки далматської виготовляють по- рошки «Піретрум», екстракти, дусти, піретринове мило тощо. Тому ця рослина має велике господарське значення, особливо тепер, коли в аграрному виробництві дедалі більше застосовують біологічні ме- тоди захисту рослин.
Це рослина помірного клімату. Для ромашки далматської не придатні перезволожені й засолені ґрунти.
Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea L. Moench) належить до родини айстрових (Asteraceae). Походить із США. В Україні виро- щують недавно як декоративну і лікарську рослину.
Це багаторічна трав’яниста рослина із стеблом висотою 50 – 120 см і простими, лінійно-ланцетної форми, зубчастими по краях листками. Нижні листки на довгих черешках, верхні — сидячі. Квітки в суц- віттях-кошиках. Плід — сім’янка.
581