Ґрунтові умови

Таблиця 4

Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства

Тип ґрунту	Глибина орного шару, см	Вміст гумусу, %	Вміст рухомих форм, мг/100г ґрунту					Щільність ґрунту, г/см3		рН
			N	Р2О5		К2О
Чорнозем звичайний	0,40	4	15		9	15	Слабко ущільнений		6-7

Загальний характер рельєфу землекористування станції рівнинний, широко хвилястий, з перевагою, на найбільшій частині території, слабко положистих схилів західних і південно-східних експозицій. Найбільш виражені негативні елементи рельєфу представлені балкою “Бродська” з її вершиною і балками стоку. Різниця висотних оцінок між найбільш підвищеною частиною території в східної границі і днищем балки складає 65 -70 м. На найбільшій частині площі падіння схилів не перевищує 0,5 – 1,5° і лише в надбровочній частині балок збільшується до 3- 4°, що визначає найбільший розвиток площинної ерозії грунтів на ділянках, що безпосередньо примикають до балок.

У геологічному відношенні територія землекористування дослідної станції характеризується наступною будовою: під пухкими відкладеннями залягають граніти і граніто-гнейси Українського кристалічного щита. Виходи цих порід спостерігаються у північної границі по долині р. Лозоватки (камяний карєр ) і в усті правобережних балок. Кристалічні породи перекриті третинними відкладеннями дрібнозернистих кварцових пісків Полтавського ярусу потужністю від 8 до 28 м. На третинних пісках залягають чевоно-бурі глини, що містять велику кількість гіпсу. Потужність шарів глини коливається від 1 до 20 м. Вище глин залягає, бурувато-палевий, пористий карбонатний лес, що і є грунтоутворюючою чи материнською породою звичайних чорноземів. За даними аналізів механічного складу, зразок лесу з глибини 170-175 см містить піщаної фракції – часток більше 0,05 мм – 0,8%; великого пилу – часток від 0,05 до 0,01 мм – 34,6; фізичної глини – часток розміром менше 0,001 мм – 32,4%. При такій кількості фракцій механічного складу Леси характеризуються як важкосуглинисті. Вони містять велику кількість карбонатів, на засолених шкідливими для рослин солями і мають найбільш сприятливі фізичні і хімічні властивості. Потужність лесів на вододілах досягає 10 – 15 м і поступово зменшується в міру зниження схилів до балок.

Грунтовий покрив земель дослідної станції в основному представлений звичайними малогумусними важкосуглинковими чорноземами і їх слабозмитими різновидами ( відповідно 70 і 20,8% від усієї ріллі).

Кількість гумусу в орному шарі варіює в межах від 4,0 – 4,5 %. Вміст в орному шарі загального азоту 0,23 – 0,24%, фосфору 0,10-0,12% і калію 2,1 – 2,3%. Кількість рухомих форм фосфору 8,8-9,8 мг/100 г, рухомого калію 14,3-15,4 мг/100 г, нітратів 13-15 мг/100 г. Грунт повністю забезпечений калієм, тому він не вноситься, крім соняшнику. Для покращення родючості грунту, пропоную закупити протиерозійні знаряддя обробітку, вносити мінімальні дози органічний та мінеральних добрив.

Характеристика грунтів господарства

Таблиця 5

Ґрунти	Площа, га	Гранулометричний склад	Потужність орного шару	РН	Гумусу %	N	Р2О5	Н2О
Чорнозем звичайний малогумусний	1924,7	важкосуглинковий	0-25	6,5-7	4,5-5	5,54	8,8-5,8	18,5-25,4
Чорнозем звичайний малогумусний	2406,8	важкосуглинковий	0-25	6,5-7	4,42	4,42	8,9	18,3
Чорнозем звичайний малогумусний	1019,6	слабозмитий	0-25	6,5	3,86	3,86	8,2	15,4
Чорнозем звичайний малогумусний	227,9	змитий	0-25	6,0	3,5	3,5	8,0-8,2	13,3-15,4

За вмістом доступних речовин – це найбільш багаті ґрунти області і цілком придатні для вирощування сільськогосподарських культур.

На клімат впливає рельєф місцевості. У степовій зоні України на схилах північної експозиції екологічні умови складаються близькими до лісостепових, південній експозиції – до сухо степних ( Масюк Н.Т., 1992 р).

Територія дослідної станції входить до північної під зони Степу. Основним фактором, що лімітує ріст продуктивності культур та формуванню високих врожаїв в умовах північного Степу є волога, тому особливого значення набувають прийоми, спрямовані на максимальне нагромадження і раціональне використання ґрунтової вологи.