Змiст

Вступ 5

1. Історія створення та розвитку інфраструктури господарства 7

2. Організаційно-економічна характеристика господарства 9

2.1. Географічне та адміністративне розташування господарства 9

2.2. Спеціалізація господарства 10

2.3. Землекористування 10

3. Грунтово-кліматичні умови господарства 11

4. Рільництво 15

4.1. Структура посівних площ 15

4.2. Система сівозмін 16

4.3. Система обробітку грунту 17

4.4. Система удобрення культур у сівозміні 19

5. Насінництво 22

6. Технологія вирощування пшениці озимої 24

7. Кормовиробництво 26

8. Овочівництво 26

9. Зберігання і переробка с.-г. продукції 26

10. Охорона праці і навколишнього середовища 29

Висновки та пропозиції 33

Список використаної літератури 35

Вступ

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування.

В Степу України озима пшениця є основною зерновою культурою, яка за врожайністю та валовим збором продовольчого зерна займає провідну роль у формуванні високоефективного продовольчого комплексу нашої держави.

З пом'якшенням кліматичних умов і пов'язаної з цим частішої повторюваності посух у осінній та весняно-літній періоди, а також враховуючи більш тривалий період осінньої вегетації рослин і періодично суворі зими, які супроводжуються відлигами, виникає необхідність визначення можливостей зменшення негативного впливу цих явищ шляхом удосконалення агротехнічних заходів, що застосовуються при вирощувані озимої пшениці[2].

Найбільш важливим, особливо в посушливих умовах, є впровадження зональних енергозберігаючих та цільових технологій вирощування озимих культур, розроблених з урахуванням грунтово-кліматичних умов, рівня культури землеробства, попередників і сортових особливостей.

Багаторічною практикою доведено, що в степовій зоні найкращою продуктивністю та морозостійкістю характеризуються рослини пшениці, які до завершення осінньої вегетації встигли утворити 3-5 пагонів. Щоб сформувати таку їх кількість необхідно мати 55-65 днів і суму ефективних температур 200-300°С. Протягом цього часу рослини встигають накопичити до початку зими достатню кількість пластичних речовин, внаслідок чого вони краще протистоять несприятливим умовам як зимового, так і весняно-літнього періодів.

За температурними умовами останні роки були достатньо теплими, що свідчить про незаперечність процесу глобального потепління клімату. Суми ефективних температур повітря вище 5°С, які накопичуються протягом осінньої вегетації озимої пшениці, майже при всіх строках сівби перевищували середні багаторічні показники на 9-36°С. Виключенням є сівба в пізні строки (5 жовтня), де сума ефективних температур поступалася середній багаторічній нормі на 6°С. Такі температурні умови осіннього періоду в більшості випадків давали змогу озимій пшениці добре розкущитися, і тільки на площах, де сівба проводилася на початку жовтня, вона, як правило, розпочинала зимівлю маючи 2-3 листки, або знаходилася на початку кущення[17].

Також збільшилася і тривалість осінньої вегетації озимої пшениці. Фактично при всіх строках сівби, в порівнянні з середніми багаторічними показниками, її тривалість збільшилась в середньому на 11 днів. У найкращому фізіологічному стані на початку зими, як правило, знаходилася озимина, що висівалася з 20 по 30 вересня, тобто в допустимо пізні і пізні строки.

Домашні тварини і птиця дуже добре розвиваються, якщо до їх раціону додавати зерно пшениці й численні продукти його переробки. Солому можна згодовувати жуйним тваринам. Молоді посіви використовують на зелений корм або для випасання тварин, а недозрілі зелені рослини пшениці - на сіно чи силос.

У промисловості зерно пшениці використовують для одержання крохмалю, з якого потім виготовляють клейстер, спирт, масло і клейковину. Солому можна використовувати для одержання газетного паперу, картону, різного пакувального матеріалу і предметів мистецтва.

Отже, використання пшениці дуже велике і різноманітне. У зв'язку з усе більшим загостренням проблеми забезпечення різних країн продовольчими товарами головна зернова культура – пшениця, а в Україні – озима пшениця використовується дуже широко[4].

2. Історія створення та розвитку інфраструктури господарства

Ерастівська дослідна станція заснована у вересні 1933 р. згідно з Постановою Наркомзему України на базі відділка радгоспу «Зоря комунізму» П’ятихатського району Дніпропетровської області як експериментальна база (Ерастівське дослідне поле) Українського науково-дослідного інституту зернового господарства. В 1956 р. Інститут був реорганізований у Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи, а дослідне поле в липні 1957 р. було перейменовано в Ерастівську дослідну станцію, яка увійшла до мережі його дослідних станцій. В 1996 р. дослідна станція увійшла до складу Інституту зернового господарства, який був створений на базі Інституту кукурудзи згідно з постановою Президії Української академії аграрних наук.

Довоєнні роки

До 1941 р. науково-дослідницька робота станції була спрямована на поліпшення існуючих і розробку нових агротехнічних заходів вирощування колосових культур з метою одержання високих урожаїв і в основному зосереджувалася в лабораторіях агротехніки просапних культур (Д.С. Фільов), удобрення (Г.С. Гоппе, Й.К. Артюхов, Н.І.Катрич), сівозмін (А.Ю. Тітов, Н.Д. Бітюков, А.А. Арістов), агрохімії (В.М. Костяєв), боротьби із бур’янами (І.О. Макодзеба), механізації (І.А. Жукаєв, Г.Г. Ємець, Н.І. Гусєва, М.Г. Орловський). Результати проведених досліджень мали важливе теоретичне і практичне значення і були покладені в основу рекомендованих Інститутом схем польових сівозмін, які в довоєнні роки почали впроваджуватись в колгоспах степової зони України. тттттВ довоєнні роки в лабораторіях агротехніки просапних культур під керівництвом члена-кореспондента ВАСГНІЛ Д.С. Фільова вперше в нашій країні проводяться дослідження з вивчення квадратно-гніздового способу сівби кукурудзи та способів її підживлення, які було рекомендовано колгоспам і радгоспам, а також обґрунтовано важливий висновок про доцільність і необхідність організації промислового виробництва в СРСР сівалок для квадратно-гніздового способу сівби.

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

2.1. Географічне та адміністративне розташування господарства

Ерастівська дослідна станція ІСГ СЗ НААН України розташована в П'ятихатському районі Дніпропетровської області. Територія станції розташована на правобережному Придніпровському плато в міжріччі Інгульця і Саксагані і по агрономічному районуванні України, приведеному в Українській сільськогосподарській енциклопедії, відноситься до північного Степу України.

Матеріально-технічне постачання дослідної станції здійснюється за рахунок договірних умов із заводами по виготовленню с.-г. техніки і запчастин до неї (Дніпровське ЮМЗ, відстань до якого становить 120 км). Матеріально-технічна база поповнюється і вдосконалюється також за рахунок придбання запчастин для с.-г. техніки у приватних магазинах міста Олександрія в 70-ти км від дослідної станції.

Шляхова мережа району і дослідної станції знаходиться у задовільному стані. Асфальтовані дороги дають змогу легко без особливих затрат пального, здійснювати перевезення продукції до місць переробки, зберігання і реалізація продукції. Основним пунктом реалізації молока є Кременчуцький молочний завод, відстань до якого 120 км. І реалізації м’яса - м’ясо комбінат «Ювілейний», 120 км. Зерно дослідної станції масово скуповують невеликі підприємства і приватні фермери. Також дослідна станція реалізує зерно до П'ятихатського елеватора, відстань до якого 18 км

2.2. Спеціалізація господарства

Ерастівської дослідної станції спеціалізується головним чином на вирощуванні та продажу продукції рослинництва та тваринництва .

2.3. Землекористування

Ерастівська дослідна станція розташована у Пятихатському районі Дніпропетровської області. Площа становить 5267 га,зних ріллі 4374 га.

Склад земельних угідь

Таблиця 1

Назва земельних угідь	Площа земельних угідь за даними обліку станом на 2013 рік	Відсоток до площі земельних угідь
1.Орні землі	4374	83,0
2.Сіножаті :
суходільні	-	-
3.Пасовища культурні	342	6,5
4.Багаторічні насадження
Разом сільськогосподарських угідь	4716	89,5
5.Ліси:
полезахисні смуги
6.Під водою
7. Під шляхами і прогонами
8. Під будівлями і дворами
9. Під ярами і кар’єрами
10. Інші угіддя	551	10,5
Разом земельних угідь	5267	100

3. Грунтово-кліматичні умови господарства Кліматичні умови

Кількість атмосферних опадів і розподіл їх по місяцях, мм (дані Комісарівської метеостанції)

Таблиця 2

Рік	Місяці													Сума за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Середня багаторічна	37.8	31.3	28.7	36.1	45.2	61.8	51.6	47.1	36.8	36.4	40.5	39	492,3
2011р.	32,0	24,6	10,0	43,8	37,4	101,3	106,2	26,1	10,9	8.8	3,2	45,5	449,8
2012р.	43,7	24,9	23,3	21,4	57,6	32,9	29,6	93,8	32,5	104,6	14,3	55,1	537,3
2013р.	34.4	22.4	61.6	14.2	61.6	38.1	47.3	28.8	74.1	48.0	17.4	48.2	496.1

Середньомісячна і середньорічна температура повітря, ⁰С

(дані Комісарівської метеостанції)

Таблиця 3

Рік	Місяці													Середня за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Середня багаторічна	-4.7	-3.9	0.8	9.1	15.4	19.2	21.3	20.4	14.7	8.3	2.1	-2.2	8.4
2011р.	-5,0	-6,5	0,7	9,0	16,8	20,7	23,1	20,3	15,5	7,4	1,0	7,4	9,2
2012р.	-3.5	-10	0,3	13,5	19,8	22,9	25,2	22,2	16,6	12,1	4,7	-3,4	10,0
2013р.	-1.9	0.8	0.9	11	19.5	21.9	21.4	21.2	13.1	8.2	5.9	5.9	10,6

Клімат у зоні діяльності Ерастівської дослідної станції помірно- континентальний, відрізняється спекою влітку і великими холодами взимку. Середньорічна температура +10,6 С°, середньорічна кількість опадів становить 496,1имм при досить нерівному їх розподілі в окремі роки