1. Предмет, методи дослідження і завдання курсу.

Історія культури Українививчає культурні та мистецькі надбання народів,що проживали і проживають на території нинішньої України. Об’єктом дослідження і вивчення є пам’ятки духовної та матеріальноїкультури, створені впродовж століть і зафіксовані в тихчи інших формах. Пам’ятки розглядаються по історичнійвертикалі як цілісне явище, а також за регіональнимиознаками, враховуються взаємозв’язки з культурнимидосягненнями інших народів, оскільки жодний етнос,народ, нація не може розвиватися в ізоляції, поза загальним історичним процесом. Історія культури вивчає та аналізує пам’ятки духовної культури, зафіксовані усною формою: казки, міфи, легенди, билини, пісні, думи, прислів’я, приказки, анекдоти, де фіксуються історичні події, мудрість народу,узагальнюються явища і зберігаються для прийдешніх поколінь. Український народ залишив у спадок незліченну кількість об’єктів матеріальної культури, які посіли гідне місце у скарбниці світового мистецтва. Цепам’ятки зарубинецької, трипільської, черняхівської, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять комплекси містобудівництва, ділової та побутової архітектури, хатнє на чиння, одяг, сільськогосподарський та ремісничий реманент, твори декоративно-ужиткового мистецтва та ін.Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни, зокрема українці, залишили їх чимало. Це літописні зводи “Влесова книга” і “Повість минулих літ”, козацькі літописи, філософські,наукові, економічні, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури — від славетних “Слово про закон і благодать” Іларіона, “Словоо полку Ігоревім” до книг, написаних сучасними майстрами поезії, прози, драматургії.Наша країна багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески СофіїКиївської, Спаса на Берестові, парсунні портрети, твори народних майстрів, художників сьогодення та ін.Рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку культуривиробництва, що також входить у коло дослідження історії культури.Зокрема, вироблена нашим народом культура землеробства стала основою для цього виду діяльності в усій Європі. Історія культури вивчає традиції, свята, обряди, релігії і вірування народів, а також особливості міжособистісного спілкування.Отже, цей предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов’язаної з духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників. Історія культури — одна із суміжних історичних наук, що вивчає культурні явища в загальному контексті розвитку історичного процесу.Курс історія української культури спрямований на збагачення і розширеннягуманітарної підготовки студентів, формування творчості активності майбутніх фахівців; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання. усіх форм духовних цінностей, формує світогляд. Завданням курсу є розвинути у студентів почуття патріотизму, національної свідомості, високого рівня духовності, адже саме навернення людей до культури у її глибокому розумінні сприяє утвердження загальнолюдських цінностей. При цьому не ставиться завдання зробитистудентів професіоналами у царині літератури, мистецтва, музики, моралітощо. Однак не може бути кваліфікований фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовленнятощо.Історія культури України. Вивчає культурні та мистецькі надбаннянародів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Об’єктом дослідження і вивчення є пам’ятки духовної і матеріальної культури, створені в продовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Історія культури вивчає пам’ятки духовної культури в усній формі: казки, міфи, легенди, пісні, думки, прислів’я, тощо. Методологічні принципи полягають втому, щоб показати логіку розвиткудуховної культури впродовж століть.Важливе значення має принцип історичного матеріалізму, який євизначальним для проблеми самосвідомості нації. При вивченні данногокурсу слід опиратися на метрологічні принципи, які маємо в працяхТ.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, М.Грушевського, Б.Лепкого,Л.Курбаса, О.Гончара, М.Рильського ат ін., для яких характерним єпринцип соціально-економічної зумовленості розвитку культури.При аналізі розвитку культури не можна обійтися без принципу історизму,тобто об’єктивного дослідження витоків художнього витвору, мистецькоїтечії, духовності та їх місця в суспільстві.

2. Періодизація історико-культурного процесу в Україні.

Періодизація – встановлення послідовних етапів у суспільному розвитку. В основі виокремлення етапів – вирішальні факти суспільного розвитку. Існує безліч хронологічних систем. Періодизація історії укр. Культури:

• Історія культури давнього населення України

• Історія культури Княжої доби

• Історія культури др. половини 14- п.п.17ст

• Культура укр. Народу за Козаччини й Гетьманщини.

• Національно-культурне відродженняв 19- на п.20ст

• Культурне життя України в 20ст

• Українська культура на зламі 20-21ст.