Тема №8: Основи пожежної безпеки

Пожежа — це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з-під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей.

Причини виникнення пожеж:

— необережне поводження з вогнем (куріння у недозволених місцях), газом, бензином, несправність електрообладнання тощо;

— аварії, катастрофи на підприємствах (недотримання правил пожежної безпеки);

— природні явища (удар блискавки, само-загоряння торфу та ін.).

Токсичні продукти згоряння становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежі в будівлях (синтетичні матеріали — головне джерело токсичних продуктів згоряння). Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. Підвищена температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря (температура понад 100 °С) разом із продуктами згоряння може призвести до ураження органів дихання, задухи, втрати свідомості та смерті за лічені хвилини. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 600 °С уже є життєво небезпечним для людини.

Дим складається з великої кількості найдрібніших часточок речовин, які згоріли повністю та накопичилися в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу). Крім того, у задимленому приміщенні внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом її і зовсім неможливо здійснити.

Головна небезпека, від якої гинуть люди у разі пожежі, — дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати треба тільки через мокру щільну тканину, а також пересуватися повзучи, тому що знизу менше диму. Виходячи останнім з приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб полум'я не отримувало кисню. Якщо дим у під'їзді (коридорі), треба, передусім, з'ясувати, що трапилося, а потім якнайшвидше залишити приміщення через головні та запасні виходи. З другого-третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або кабелях, якщо є небезпека для життя.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння), кожний громадянин зобов'язаний:

— негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном 101. При цьому потрібно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, описати ситуацію, наявність людей, а також сказати своє прізвище;

— вжити (за можливістю) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї працедавця чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

— у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).

Засоби пожежогасіння.

Всі установки та засоби, що застосовуються для гасіння пожеж, поділяються на стаціонарні, пересувні та первинні.

Стаціонарні установки пожежогасіння це апарати, трубопроводи та обладнання, які встановлені на постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання.

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на: водяні (із зарядом води чи води з добавками); пінні (хімічно-пінні, повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові; комбіновані (піна-порошок).

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин і матеріалів.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також цінних предметів.

Хладонові (аерозольні) вогнегасники призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В