20. Прогнозування з допомогою методів економетричного моделювання.

Економетричні методи дозволяють оцінити вплив зміни внутрішнього та зовнішнього середовища на результуючий показник, проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки між показниками, спрогнозувати необхідні фінансові та економічні дані.

Економетричне моделювання включає в себе багато видів аналізів, основні та найбільш популярні з них такі: факторний аналіз, регресійний аналіз, кореляційний аналіз та прогнозування діяльності підприємства.

Переважно, економетричні моделі "прив'язуються" до математичної моделі цілої економіки.

Складні економетричні моделі базуються на численних рівняннях регресії, які кількісно описують взаємозв'язки між різними секторами економіки.

Економетрична модель містить набір регресійних рівнянь, що описують стохастичні зв'язки між досліджуваними економічними показниками, а також певні тотожності, які характеризують спiввiдношення між економічними показниками.

Найпоширеніший математичний вид досліджуваних взаємозв'язків лiнiйний (відносно параметрів) i адитивний за формою. При цьому можливі ситуації, коли одні й ті самі показники в одних рівняннях вiдiграють роль пояснюваних змінних, а в інших - пояснювальних (такі моделі називають системами одночасних рівнянь).

За допомогою економетричного моделювання можливо оцінити рівень загроз, що полягає у формуванні інтегральних показників, що відображають інтенсивність впливу загроз, однорідних за сферами і джерелами виникнення.

В управління фінансовою безпекою дуже важливо визначити вплив та вид (стабілізуючи, дестабілізуючи) зовнішніх та внутрішніх факторів на її рівень. За допомогою економетричного моделювання можна проаналізувати взаємозв'язки зовнішніх і внутрішніх загроз і оцінити їх вплив на формування кризових фінансових ситуацій.

До основних проблем економетричного моделювання належать:

iдентифiкацiя змінних та висування гіпотези про специфiкацiю моделі;

специфiкацiя економетричної моделі;

методи оцінювання параметрів моделі;

верифiкацiя моделі; прогноз пояснюваних змінних на основі моделі.

21. Методи прогнозування банкрутства підприємства

Найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики з допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) в залежності від значень обраної сукупності показників у відповідності до побудованої метричної шкали.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

І. Однофакторний дискримінантний аналіз. 

В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії "хворих" чи "здорових" здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

ІІ. Багатофакторний дискримінантний аналіз.

В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній функції". В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = a₀ + a₁x₁ + a₂x₂ + a₃x₃ + .......+ a_nx_n,

а₁, а₂, а₃ ......, а_n - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х₁, х₂, х₃......., х_n - показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих показників (змінних), на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції.

Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

22. Z-рахунок Альтмана

У загальному вигляді Z-рахунок має вигляд:

Z = 1,2 х1 + 1,4 х2 + 3,3 х3 + 0,6 х4 + х5

де х1 – оборотний капітал / сукупні активи;

х2 – нерозподілений прибуток / сукупні активи;

х3 – прибуток від операційної діяльності / сукупні активи;

х4 – ринкова вартість акцій / зобов'язання;

х5 – виручка від реалізації / сукупні активи.

Прогнозування можливості банкрутства з допомогою Z-рахунка Альтмана

1,8 і менше - дуже висока

від 1,81 до 2,7 - Висока

від 2,71 до 2,9 - можлива

2,91 і вище - дуже низька