Вихідні особистісні складові психології об’єктів орд
Безпосередніми об’єктами ОРД є, перш за все, особи (індивіди, учасники груп), які причетні до злочинів, що готуються чи вчинені невстановленими особами, а також безпосередньо готують або вчинили злочини, переховуються від слідства, суду чи відбування кримінального покарання. Тобто, з точки зору оперативно-розшукової діяльності правомірно говорити про особистість злочинця, як головний елемент психології об’єкта цієї діяльності.
Взагалі проблема психології особистості злочинця здавна привертає увагу ОРД. Дійсно, знання психологічних чинників, що лежать в основі розвитку злочинної діяльності конкретних осіб, допомагають глибше зрозуміти внутрішні механізми цього процесу, а це не може не сказатися позитивно на самій практиці оперативних працівників.
З позицій кримінальної психології загальна типова структура особистості злочинця включає такі групи ознак:
1) соціально-демографічні: стать, вік, походження, соціальний стан, освіта, професія, фах та ін.;
2) соціально-психологічні: соціальні позиції та ролі, моральні якості тощо;
3) психофізіологічні: темперамент, сила, рухливість і врівноваженість нервової діяльності, а також дані щодо патологічних відхилень особистості;
4) психологічні: потреби, мотиви, прагнення та інші спонукання, що лежать в основі злочинної поведінки, а також вольова, емоційна, інтелектуальна сфери тощо.
Слід відзначити, що оперативно-розшукову діяльність цікавлять не всі особистісні характеристики її об’єктів, а лише тільки ті, що мають суттєве значення для виконання завдань ОРД, оскільки в принципі для різноманітних напрямків і видів правоохоронної діяльності психологічно значимі властивості злочинця мають різну привабливість.
Наприклад, для криміналіста цінними є відображення психіки у зовнішній стороні злочинних дій (тобто у способах, прийомах вчинення злочинів, прихованні їхніх слідів і т.ін.); для слідчого ж або судді – важливо з’ясувати через пізнання різноманітних психічних явищ вину злочинця та її форму, для кримінолога все це є актуальним в контексті з’ясування причин і умов злочинної поведінки.
Для оперативника ж має значення усе те, що відноситься до психологічних чинників злочинної та після злочинної поведінки, яка реалізується в конкретній кримінальній діяльності, в її розвитку та взаємодії із зовнішнім (головним чином, кримінальним) середовищем, а також у протистоянні злочинного елемента правоохоронній системі, особливо системі ОРД і судочинства, бо це й дозволяє, в кінцевому рахунку, адекватно визначити мету, сферу, зміст та способи психологічного впливу на об’єкт ОРД, що органічно охоплюється всією тактикою оперативно-розшукової діяльності.
Проте, всі необхідні знання для цього можна отримати, лише через вивчення психологічного змісту злочинної діяльності зазначеного об’єкта, тобто її внутрішньої сторони. Справа в тому, що будь-який злочин має дві сторони: зовнішню (предметно-дійову) і внутрішню (психологічну), а тому містить у собі дві групи обставин:
1) об’єктивні, котрі майже завжди піддаються безпосередньому сприйняттю і спостереженню (місце, час, спосіб, предмет зазіхання, знаряддя вчинення злочину, самі злочинні дії особи, а також їхній результат і т.ін.). Їх оперативні працівники вивчають разом зі слідчими, криміналістами, починаючи з моменту виявлення злочину і далі;
2) суб’єктивні (психологічні), що не можуть бути безпосередньо сприйняті оперативним працівником чи слідчим. Це, насамперед, мотиви і цілі вчинення злочину, психічне ставлення злочинця до нього та його результату, інші психологічні фактори злочинної діяльності. Вони виявляються постфактум, за наявністю злочинця, під час слідства гласними, процесуальними шляхами. При проведенні ж оперативно-розшукових заходів можливості цього обмежуються, як правило, негласними шляхами, що потребує використання спеціальних методів ОРД.
Слід звернути увагу на те, що мотив і мета злочинної діяльності в сучасних публікаціях нерідко уявляються не як органічні елементи останньої, а самі по собі, тобто поза її структурою (приміром, з погляду на них лише як на ознаки особистості злочинця). Але це порушує принцип діяльнісного підходу до визначення психології об’єкта ОРД, оскільки роз’єднує внутрішні психологічні фактори, що є спонукою до злочинної діяльності, і в цілому останню, як систему.
З позицій системного підходу психологічна сутність злочинної діяльності виявляється в активному прагненні особи домогтися здійснення поставленої нею злочинної мети. Це знаходить своє вираження в свідомо мотивованих і цілеспрямованих злочинних діях, які вказують на те, що злочинна діяльність має всі ознаки вольової діяльності, що є свідомою й розумною, має свій осмислений зміст, визначений її мотивом і метою.
Отже злочинна діяльність має свою психологічну структуру. Головне місце в ній належить мотиву, якому, як правило, передує поява певної потреби. Остання спочатку може існувати безвідносно до тих об’єктів, за допомогою яких вона може бути задоволена. Але в наступному набувається її предметність під впливом сприйняття оточуючої дійсності і відбитків її в свідомості індивіда. “До свого першого задоволення, – відзначає А.Н.Леонтьев, потреба не знає свого предмета, він ще повинний бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба набуває своєї предметності, а сприйманий (мислимий) предмет – свою спонукальну і направляючу діяльність функцію, тобто стає мотивом”.
Сфера потреб більшості корисливих злочинів зводиться до задоволення матеріальних, а також духовно збіднених особистісних запитів (вживання алкоголю, наркотиків, статева розбещеність і т.ін.). Проте, зустрічаються потреби, які в принципі не є соціально відхиленими і не охоплюються прямо злочинними актами, хоча при цьому й включаються в мотиви останніх. Це, наприклад, політичні прагнення, службова кар’єра, владні амбіції і т.ін.
Встановлення оперативними працівниками мотивів злочинної діяльності об’єктів ОРД являє важливий шлях до розкриття оперативно значущого її змісту, що дозволяє вирішувати багато які тактичні завдання ОРД (встановлення оперативно-психологічних контактів, визначення напрямків, сфер і способів психологічного впливу на особистість і т.ін.).
Слід вказати на те, що злочинна діяльність – явище динамічне, в якому кожна злочинна дія проходить, як правило, спочатку мотиваційний (підготовчий), а далі дійовий етапи розвитку. Проте, ці етапи не тотожні стадіям учинення злочину у формі приготування та замаху, тому що останні відносяться до його практичного здійснення, тоді як у першому випадку йдеться про підготовчий етап на рівні свідомості індивіда. Його виявлення в процесі ОРД дає можливість здійснювання оперативної профілактики злочинів і шкода, що значний позитивний досвід у цьому відношенні, накопичений у 70-ті – 80-ті роки минулого сторіччя, відданий забуттю.
Але, якщо на стадії мотивації відбувається, образно говорячи, проектування злочинної діяльності, то на стадії дійовій цей проект реалізується за допомогою реальних дій, як от: вивчення (розвідка) об’єктів злочинного зазіхання, підшукування відповідних знарядь і інших технічних засобів, підготування сховищ злочинно добутого майна, встановлення кримінальних контактів і відповідних комунікацій і, нарешті, настання кінцевих результатів злочинів.
Згадані знаряддя, технічні засоби тощо, являючи предметно-речовинні елементи злочинних дій, визначаються і вибираються відповідно їхньої суб’єктивної принадності і значимості для злочинців, особливо тих, хто їх безпосередньо застосовує (виходячи з фахової, виробничої приналежності, злочинного досвіду особи і т.ін.). Проте їхнє призначення саме в тому і полягає, що вони використовуються й управляються як засоби досягнення злочинної мети. Їх своєчасне виявлення саме й стає можливим за рахунок пізнання психології цього питання під час здійснення ОРД.
Все це вже відноситься до предметної злочинної діяльності, яка фізично відбивається у об’єктивних ознаках злочинів, у тому числі й у вигляді дуже цінної психологічної інформації, що надходить у зовнішній простір, та відповідає на питання щодо цілей, мотивів злочинів, а нерідко і про психологічний портрет злочинця. Безсумнівно, що ця інформація також доступна оперативним працівникам і вона спроможна значно збагатити арсенал тактичних засобів і можливостей розкриття злочинів.
Кожний злочин чинить певний психічний вплив не тільки на об’єкти злочинного зазіхання, але й на саму особу, що його вчинила. Цей вплив буває різноманітним у залежності від психічних властивостей особистості, що вчинила злочин, та від психологічних особливостей конкретного злочину.
Так, однією зі специфічних особливостей психіки особи злочинця є те, що психічна напруга, яка, як правило, завжди виникає у нього після вчинення злочину, одразу не спадає, а, навпаки, посилюється, що обумовлено багатьма чинниками. Насамперед, це пов’язано зі сприйняттям і емоційним впливом на особистість самої злочинної дії, що часто породжує суперечне ставлення злочинця до її наслідків. Під впливом цього нерідко виникають внутрішньоособистісні конфлікти, вихід з яких може призвести й до переосмислення злочинцем своєї поведінки.
Крім того, під впливом наслідків злочину поведінка злочинця може бути спрямована на приховання слідів злочину, виробку лінії поводження з людським оточенням з метою переконання останнього в повній непричетності винного до цього злочину тощо.
Переживання події злочину, свого відношення до нього, усвідомлення своєї вини, острах кримінальної відповідальності – все це взаємно посилює одне одного і створює цілий комплекс психічних чинників, які впливають на особистість злочинця після вчинення злочину. У ряді випадків цей комплекс може стати досить сильною домінантою, що істотно знижує психічну активність особи в усіх сферах її життєдіяльності: наступає загальмованість розумових процесів, пасивність, губиться автоматизм у вироблених дійових навичках, змінюється смисл у звичному спілкуванні тощо.
Нерідко злочинці, знаходячись у такому психологічному стані, ринуться приховати його від оточення, що ще більше посилює напругу, призводить до зривів у поводженні і спілкуванні. Іноді ж, навпаки, злочин породжує в злочинця, особливо рецидивіста, внутрішню браваду, протиставлення себе іншим людям. Проте, і цей негативізм скоріше за все є прагненням зняти внутрішню психологічну напругу. Все це має суттєве оперативно-тактичне значенні і повинно цікавити оперативного працівника.
Важливо також мати на увазі те, що після вчинення злочину на злочинця, як правило, сильно впливає невпевненість щодо свого фактичного становища. Це обумовлюється, головним чином, хибою інформації про хід оперативно-розшукової діяльності і слідства по кримінальній справі. Тому злочинець ринеться роздобути необхідну для нього інформацію від оточення, а можливо й від представників правоохоронних органів. З цим також пов’язані часті випадки появи винних на місці злочину, розпит ними осіб, які там знаходяться, і т.ін. Звідси для оперативного працівника дуже важливо правильно організувати свої дії під час огляду місця вчинення злочину.
Отже, розглянуті вище та інші особистісні чинники являють головну суть та складають основний зміст психології об’єкта оперативно-розшукової діяльності, на який, поряд з іншими сферами застосування заходів і методів останньої, має бути спрямований відповідний психологічний вплив з боку оперативних працівників, що значно сприяє виконанню ними всіх завдань ОРД.