Тема 4. Економічна теорія інтелектуальної власності

План вивчення теми

4.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

4.1.1. Економічний зміст інтелектуальної власності.

4.1.2. Право власності і право інтелектуальної власності.

4.1.3. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності.

4.2. Коментар до питань, які винесені на самостійне опрацювання

4.2.1 Проблеми захисту інтелектуальної власності.

4.2.2. Патенти в системі інструментів захисту інтелектуальної власності.

4.2.2.1. Обсяг патентної охорони.

4.2.2.2. Терміновість патенту.

4.2.2.3. Альтернативні способи стимулювання новаторської діяльності: винагорода і комерційна таємниця

4.2.3. Авторське право.

4.2.3.1. Обсяг правової охорони авторського права

4.2.3.2. Оптимальний термін авторського права

4.2.4. Товарні знаки.

План семінарського заняття

1. Економічний зміст інтелектуальної власності.

2. Право власності і право інтелектуальної власності.

3. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності.

4. Проблеми захисту інтелектуальної власності.

5. Патенти в системі інструментів захисту інтелектуальної власності. Обсяг патентної охорони. Терміновість патенту. Альтернативні способи стимулювання новаторської діяльності: винагорода і комерційна таємниця.

6. Авторське право. Обсяг правової охорони авторського права. Оптимальний термін авторського права (Охорона авторських і суміжних прав

7. Товарні знаки.

Теми для рефератів

4.3. Короткі підсумки.

4.4. Список рекомендованої літератури

4.5. Тренінг для закріплення отриманих знань

4.6. Завдання для економічної розминки по темі.

4.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

4.1.1. Економічний зміст інтелектуальної власності

До аналізу будь-якого об’єкта власності слід підходити як до суспільних відносин приналежності, володіння, розпорядження і використання цього об’єкта з урахуванням його особливостей та функцій у суспільному виробництві. Саме такий підхід можна використати для виявлення сутнісної особливості сучасної категорії “інтелектуальна власність”.

В. Рибалкін дає наступне визначення: “Інтелектуальна власність - це відносини належності, володіння, розпоряджання та використання (в їх юридичному та економічному змісті) продуктів інтелектуальної діяльності” [1, c.95].

Сутнісна особливість інтелектуальної власності [2,3] задається і визначаєть­ся особливістю її об’єкта. Об'єктом інтелектуальної власності є продукт інте­лектуальної діяльності, інтелектуальної праці. Такими продуктами інтелектуальної діяльності є твори нау­ки, літератури та мистецтва; винаходи, промислові та наукові зразки, креслення, моделі, схеми програмних засобів; записи на носіях інформації; права на копіювання та розповсюдження па­тенту, ліцензії, знаки на товари і послуги; права на інформацію щодо промислового, комерційного, наукового досвіду (ноу-хау).

Це означає, що економічний рух продукту інтелектуальної діяльності є іншим, аніж звичайних продуктів. Продукт інтелектуальної власності не відчужується, а поширюється, тобто, залишаючись власністю свого творця, він стає предме­том володіння, використання і розпорядження іншими людьми.

Поширення продукту інтелектуальної діяльності у суспільстві - це його економічний рух, який утворює економічний зміст інтелектуальної власності. Внутрішньою структурою економічного змісту інтелектуальної власності є реальні економічні відносини щодо володіння, розпорядження та використання інтелектуального продукту між творцем, якому продукт належить, та іншими членами суспільства.

В умовах розвинутих товарно-грошових відносин продукти творчої розумової праці вводяться у господарський обіг. Використання та поширення цього продукту в господарській діяльності (суспільстві) у свою чергу сформувало його економіко-фінансовий рух та набуло ознак комерціалізації.

Комерціалізація інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин вимагає розглядати інтелектуальну власність і як товар, і як капітал. Комерціалізацією об’єктів інтелектуальної власності є перетворення результатів інтелектуальної діяльності на ринковий товар з метою одержання прибутку або іншої ринкової вигоди.

Як товар інтелектуальна власність розглядається як нематеріальний актив, що використовується в господарській діяльності і може бути швидко відтворений і розповсюджений. Як товар інтелектуальна власність існує в потенційно необмеженій кількості, але має потенційно обмежений попит.

Як капітал інтелектуальна власність є ресурсом, що об’єднує знання, досвід, інформацію, які можна раціонально використати для одержання максимально високого прибутку, досягнення конкурентних позицій на ринку та можливості впливати на ринкову кон’юнктуру. У свою чергу вона є нематеріальним ресурсом, який забезпечує виробництво, зменшуючи вміст і використання натурально-речових факторів у процесі виробництва. Свій економічний характер інтелектуальний капітал проявляє в можливості мультиплікативного використання цього капіталу необмеженим колом юридичних і фізичних осіб. Тобто інтелектуальний капітал – це створений або придбаний інтелектуальний товар, який має вартісну оцінку, об’єктивований та ідентифікований, що використовується з метою одержання прибутку.

Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, що поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), яка передбачає внесення нематеріального активу до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Однак, економічний характер руху продукту інтелектуальної діяльності має інший характер, ніж речових продуктів. Продукт інтелектуальної власності, залишаючись належністю свого творця, не відчужується від нього, а усуспільнюється. Усуспільнення продукту інтелектуальної діяльності зумовлюється здатністю його задовольняти потреби кожної особи суспільства. У свою чергу підтверджує той факт, що продукт інтелектуальної діяльності має і спільну природу. Тому інтелектуальна власність за своїм соціально-економічним характером є суспільною власністю. Усуспільнення такого продукту не для себе, а для інших людей, суспільства. Так продукт інтелектуальної діяльності набуває економічних ознак, а активізація в цьому напряму особи, окремих груп і колективів є важливим чинником гармонійного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства ХХІ ст.

Ці відносини у суспільстві з ринковою організацією економіки мають також юридичний зміст у формі права інтелектуальної власності, у тому числі авторського права, за допомогою якого захищають авторські та майнові права твор­ця інтелектуального продукту, регулюють усю сукупність відно­син інтелектуальної власності. Необхідність захисту майнових прав автора продукту інтелектуальної діяльності обумовлена тим, що в умовах ринкової економіки навіть творча праця, що є самостимулом для творця, потребує зовнішніх стимулів - гро­шових та інших форм доходів [1, c.97].

Необхідною умовою стимулювання й ефективного використання інте­лектуального потенціалу власності є забезпечення державою належної охо­рони прав на об'єкти інтелектуальної власності [4]. Без правової охорони такого виду ресурсів неможливий розвиток ринкових відносин в умовах становлення постіндустріального суспільства.

Стосовно ролі інтелектуальної власності в економічній системі постіндустріального суспільства слід відзначити таке. Визнаним є те, що основу багатства постіндустріальних країн складає інтелектуальний капітал, а головним, досить специфічним, об’єктом власності є інформація, яка, на відміну від уречевлюваного май­на, у процесі обміну не відчужується від власника (продавця), проте він по­збавляється монопольного права на її використання. Водночас доступність інформації про об'єкти права інтелектуальної власності є одним із найважливіших чинників вільного поширення знань.