- •1.Періодизація світового розвитку з 1914 до 1939 рр.
- •2.Причини й початок Першої світової війни.
- •3.Паризька мирна конференція та її головні рішення.
- •4. Створення та діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період.
- •7.Тоталітаризм, ознаки тоталітарних режимів.
- •8.Російська революція 1917 р., її причини та початок.
- •9.Режим особистої влади Сталіна, його тоталітарний характер.
- •10.Індустріалізація та колективізація в срср в другій половині 20-х -30-і
- •11.Встановлення нациської диктатури а.Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу.
- •12.Встановлення фашиської диктатури в Італії, фашизація країни.
- •13. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939рр. Ставлення великих держав до цих подій.
- •14.Відновлення державної незалежності Польші. Ю.Пілсудський.
- •15.Утворення Чехо-Словаччини т.Масарик.
- •16.Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національне питання у державі.
- •18.Національно-визвольна боротьба народів Індії в 20-30рр. ХХст.
- •19.Розвиток науки і техніки в 20-30 роки.
- •20.Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни.
- •21.Мюнхенська угода і загарбання Чехо-Словатччини.
- •22.Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 сепня 1939р. Та таємний додатковий протокол до нього.Вплив угоди на подальший розвиток подій.
- •23.Причини й початок Другої світової війни
- •24.Напад Німеччини на срср, початок Велекої Вітчизняної війної війни.
- •25.Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •26.Нациський порядок у Європі та рух Опору в окупованих країнах в роки Другої світової війни.
- •28.Відкриття Другого фронту в Європі. Воєнна поразка і капітуляція Німеччини.
- •29.Ялтинська та Потсдамська конференції.
- •30.Розгром Японії. Підсумки та наслідки Другої світової війни.
- •32. Створення Організації Об'єднаних Націй. Україна — співзасновниця оон. Роль оон у повоєнному світ
- •33. Процес деколонізації після Другої світової війни, його етапи.
- •34. Причини та початок «холодної війни».
- •35.Наслідки війни для сша.
- •36.Демократи при владі (1961 - 1968 рр.)
- •37. Сша наприкінці XX - на початку XXI століття. Українці у сша.
- •38. План Маршалла, його роль у відбудові повоєнної Західної Європи.
- •39. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі.
- •40. Діяльність м. Тетчер. «Тетчеризм», його суть та результати для Великої Британії.
- •41. П'ята республіка у Франції. Політика Шарля де Голля.
- •42. Об'єднання Німеччини. Сучасний стан країни.
- •43.Економічні реформи м.С.Хрущова та їх наслідки.
- •44.Зміни у вищому партійно-державному керівництві після смерті л.Брежнєва.
- •45.Радянсько-афганський конфлікт.
- •46. Україна і процес перебудови в срср .
- •47.Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи.
- •48. Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •49. Демократичні революції 1989 -1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •50.Кубинська революція 1959 р.
- •51. Японське «економічне диво». Розвиток Японії на сучасному етапі.
- •52. Реформування економіки Китаю наприкінці XX — на початку XXI ст.
- •54. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес.
- •55. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80 — 90-хрр. Закінчення «холодної війни».
- •56.Конфлікти на Близькому Сході.
- •58.Становлення постіндустріального(інформаційного) суспільства.
- •59.Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та ймовірних шляхів їх подолання.
1.Періодизація світового розвитку з 1914 до 1939 рр.
1914-1918 рр. Перша світова війна. Поряд з усіма державами Європи у війну були втягнуті США, Японія та інші країни світу. Грандіозна за своїми масштабами війна принесла в Європу економічний розлад та величезні матеріальні та людські втрати. Загинуло близько 9 млн військових і 10 млн мирних жителів. Матеріальні втрати становили 180,5 млрд, доларів.
1919-1923 рр. характеризують як період повоєнної нестабільності. Наслідком Першої світової війни став новий переділ світу між країнами-переможницями, закріплений юридично на Паризькій та Вашингтонській мирних конференціях.
1924-1928 рр. — період економічної стабілізації в Європі. Настало пожвавлення економічного життя, тимчасове припинення інфляції, стабілізувалася валюта і ціни, зменшилось безробіття.
Між європейськими країнами, а також між Європою й Америкою відновилися фінансові, торгівельні й економічні стосунки, що були розірвані в роки війни. Лише в Італії соціальне протистояння продовжувало розбурхувати громадськість, чим відкривало дорогу до влади фашистській партії. Водночас зазнали поразки спроби ВКП(б) і Комінтерну дестабілізувати ситуацію у світі шляхом експорту революції.
Значною мірою пожвавленню економіки й зменшенню безробіття сприяв експорт американського капіталу у цілу низку європейський країн, зокрема, за планом Дауеса до Німеччини. Характерною рисою повоєнної стабілізації була подальша концентрація, монополізація капіталу і виробництва, відмова від вироблених у передвоєнні роки засобів регулювання економіки й соціальних стосунків до «вільних» ринкових відносин.
1929-1933 рр. Світова економічна криза, що вразила майже всі індустріально розвинені країни. Особливістю цієї кризи було те, що глибина падіння економіки була набагато більша, ніж у попередні та наступні кризи. Промислове виробництво не просто скоротилось, а впало до рівня початку сторіччя.
Епіцентром кризи були США, а пізніше вона охопила і країни Європи, тобто стала глобальною. Третьою особливістю кризи була її тривалість: 1929-1933 роки.
1933-1939 рр. Утворення держав тоталітарного типу і назрівання Другої світової війни.Характерною рисою цього періоду став процес формування фашистських, тоталітарних тенденцій у політичному житті ряду країн, а також утворення двох блоків держав: країн, що були не задоволені післявер-сальським устроєм (Німеччина, Італія, Японія) і прагнули до його зміни і країни, що хотіли утримати існуючий європейський баланс сил, який був на їх користь (Велика Британія, Франція, США). Існувала також група країн, яким у процесі формування двох антагоністичних угруповань потрібно було визначитись, на боці якого блоку вони будуть виступати у війні, що насувалась. У першу чергу це стосувалося СРСР та країн Центрально-Східної Європи.
2.Причини й початок Першої світової війни.
Зовнішня політика провідних держав світу: Великої Британії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини, Росії підпорядковувалась їхнім економічним інтересам — боротьбі за ринки збуту товарів і капіталів, доступ до джерел сировини і дешевої робочої сили.
Німецька імперія, що стала світовою державою наприкінці XIX ст. захопила менше колоній, ніж «старі» колоніальні імперії і вважала себе обділеною. Німеччина розгорнула шалену гонку озброєнь, довівши видатки на підготовку до війни до 1/2 всього державного бюджету.
Причинами Першої світової війни стали:
- прагнення переділити уже поділений світ (основою цієї тенденції була політика монополій, що мала виразно експансіоністський, агресивний характер);
- посилення ролі держави, що перетворювалася в носія загальнонаціональної ідеї, яка замінила ідеї демократії;
- зростання монополій з державою, формування державно-монополістичного капіталізму посилювало агресивність державної політики;
- намагання вирішити внутрішні проблеми (соціальну напруженість між бідними і багатими та національну — між пануючими і пригнобленими націями);
- швидкий економічний розвиток провідних країн та гострі суперечності між ними, викликані нерівномірністю такого розвитку;
- мілітаризація економіки і суспільної свідомості.
Європейські країни, готуючись до нових загарбницьких воєн, шукають собі союзників, об'єднуючись у воєнно-політичні блоки. У 1882 р. утворився Троїстий Союз. До нього увійшли Австро-Угорщина, Італія та Німеччина. На противагу Троїстому Союзу Франція, Англія та пізніше Росія створили протягом 1904-1907 рр. свій блок під назвою Антанта (що в перекладі означає «сердечна угода»).
Особливо гостре економічне суперництво виникло між Великою Британією та Німеччиною, яка бажала покінчити з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на світовий ринок та захопити колонії. Німеччина мала територіальні претензії до Франції, прагнула приєднати промислово розвинені північно-східні регіони Франції. Щодо Росії, то Німеччина хотіла захопити Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ.
Франція планувала повернути Ельзас і Східну Лотарингію, захистити Саарську область та лівий берег Рейну (там були розташовані сучасні промислові підприємства).
Англія сподівалась захопити частину німецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію, особливо хотіла привласнити багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського півострова.
Плани Австро-Угорщини поширювались на Балкани. Вона мріяла захопити Сербію, відібрати в Росії Польщу та Правобережну Україну (Поділля та Волинь).
Щодо Османської імперії, яка виступала на боці Троїстого Союзу, то вона розраховувала захопити російське Закавказзя і поновити вплив на Балканах.
Росія прагнула приєднати Галичину, встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити економічно Німеччину.
Японія планувала захопити німецькі орендні території в Китаї (піврст-рів Шаньдунь) та острови у Тихому океані.
Приводом до розв'язання війни стало вбивство 28 червня 1914 р. дев'ятнадцятирічним сербським студентом Гаврилою Принципом спадкоємця австро-угорського престолуерцгерцога Франца-Фердинанда з дружиною. Троїстий Союз використав цю подію як привід до початку війни.
28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. 29 липня в Росії було оголошено часткову мобілізацію, а Німеччина відразу ж оголосила війну: Росії — 1 серпня, а Франції — 3 серпня. Німецькі війська вирушили на французьку територію через Бельгію. Англія стала на бік нейтралітету Бельгії і 4 серпня оголосила війну Німеччині. Так розпочалася Перша світова війна.
Воєнні дії розгорнулися в Бельгії та Франції, Східній Прусії і на Україні, у Сербії та Палестині, у Закавказзі і Африці, а також на всіх океанах Землі. У воєнний конфлікт поступово було втягнуто 38 держав, мобілізовано 74 млн осіб.
Головними фронтами війни були Західний та Східний. На Західному фронті Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами. На Східному фронті австро-угорські та німецькі війська бились із російськими. За планом генерала фон Шліффена війна мала бути «блискавичною», тобто за півтора місяця потрібно було розгромити Францію, і потім усіма силами за півмісяця розбити українську армію. Та після битви під Парижем 3-10 серпня 1914 р. план Шліффена було остаточно зірвано. Наступ Росії у Східній Прусії був також невдалим, австро-угорські війська відступили до Карпат. Таким чином, Східний фронт теж стабілізувався. Під кінець 1914 р. до Троїстого Союзу приєдналася Туреччина, і його стали називати Четверним.