Податкова система

Податкова система

1. Економічна сутність та призначення мита.За останні роки в економіці і митній політиці України відбулися зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. На сучасному етапі розвитку економіки України проведення ефективної митної політики є одним з основних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий торгівельний простір.

Митна політика – це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон. Суб’єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники.

Митне оподаткування відіграє неоднозначну роль у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі, оскільки уряд завжди має збалансовувати внутрішні й зовнішні інтереси країни. Окрім того, неоднаковим є рівень впливу експортного та імпортного мита на економічні і соціальні процеси в державі, позаяк вони мають рівне призначення.

З огляду на це необхідно нагадати, що існування мита на сьогодні пояснюється не так фіскальною необхідністю, як потребою для вирівнювання інтернаціональних витрат виробництва, які виникають унаслідок конкуренції на основі національних витрат виробництва профільної продукції, що постачається на світовий ринок провідними виробниками, котрі, без сумніву, володіють перевагами насамперед в освітній та професійній підготовці кадрів, рівні техніки і технології, організації виробництва, що, у свою чергу, ще й підкріплюється значними обсягами виробництва.

2. Види податків та зборів. Стаття 6. Поняття податку та збору:::: Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

6.2. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

6.3. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Стаття 8. Види податків та зборів

8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Всі податки можуть бути розділені на види за різними ознаками.

Залежно від характеру платника розрізняють:

а.) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо); б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

За формою обкладення податки поділяються на прямі та непрямі.

До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на:

а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

До місцевих податків віднесені податок із реклами та комунальний.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) віднесені:

1) готельний збір; 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезнімань; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; 12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір із власників собак.

3. Сутність податку на додану вартість. Платники ПДВ та порядок їх реєстрації. В процесі господарської діяльності підприємствами створюється додана вартість, яка представляє собою суму складових таких як фонд оплати праці, прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, які в повному обсязі підлягають вилученню, тобто до державного бюджету. ПДВ – це частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів (крім внутрішнього переміщення). Правовою базою ПДВ є Закон України “Про ПДВ” від 3.04.1997 із наступними змінами. Платниками податку на додану вартість виступають особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якщо їх доход за любий будь-якого періоду з останніх 12 місяців перевищує величину, що дорівнює 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ДПА України веде реєстр платників ПДВ. Тому суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані зареєструватись як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі. Для реєстрації як платника податку необхідно скласти заяву про реєстрацію, форма якої встановлюється ДПА України і, яка подається не пізніше двадцятого календарного дня з моменту реєстрації новоствореного суб’єкту підприємницької діяльності в органах державної влади, а для діючих осіб – не пізніше 20 числа місяця, наступного за останнім днем 12-ти місячного періоду. При реєстрації як платника податку кожний платник отримує свідоцтво про реєстрацію як платника податку, в якому зазначено його індивідуальний податковий номер. Об’єктом оподаткування є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, продажу товарів та послуг на митній території України та їх вивезення за її межі.

Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

4. Суть і призначення акцизного податку. Платники і база оподаткування акцизного податку. Акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до ціни цих товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів.

Мета акцизного збору – збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

До підакцизних товарів в Україні належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України (діють відповідно до загального податкового законодавства України).

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством (діють відповідно до загального податкового законодавства України і відповідно до міжнародних договорів щодо оподаткування);

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари. Умовою сплати АЗ є надання митниці копії платіжного доручення на загальну вартість обов’язкових платежів, які повинні бути сплаченими до державного бюджету. Товар ввозиться за акцизною вантажною митною декларацією, до якої додаються:

· зовнішньоекономічний договір;

· дві копії платіжного доручення;

· примірник заявки розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору під час купівлі марок АЗ.

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів - (продукції) або з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України; залежить від митної вартості товарів.

5. Сутність податку на прибуток підприємств. Платники податку на прибуток підприємств та об’єкти оподаткування Платниками под. є :1. З числа резидентів – суб’єкти госп. д-сті, бюджетні, громадські та інші п-ства , установи, орг-ції, які здійснюють д-сть , спрямовану на отримання прибутку як на території Укр. , так і за її межами, а також їх філії та відділення;

2. З числа нерезидентів – фіз. та юр. особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з Укр.;

3. Постійні представництва нерезидентів , які отримують доходи з джерелом їх походження з Укр. або виконують представницькі ф-ції стосовно таких нерезидентів;

4. Платниками под. на прибуток, одержаного від госп. д-сті залізничного транспорту є управління залізниці;

5. НБУ та його установи сплачують суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами;

6. Установи пенітенціарної системи та їх п-ства

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортиз. відрахувань.

Існують такі ставки:

1) 30% — базова ставка для всіх суб’єктів підпр. д-сті;

2) 15%: -приб. від продажу інновац. проектів для платників, які зареєстровані в інноваційних центрах;

-реєстр. доходів отриманих за межами Укр..;

-доходи нерезидентів Укр. , отримані у вигляді страхових внесків, премій, або платежів від перестрахування ризиків життя на Україні;

-доходи нерезидентів в Укр., які отримали % за надані резидентам Укр. фін. Кредити;

3) 3% — застосовується до валових доходів від страхової д-сті до страховиків-резидентів (крім страхування життя);

4) 6% — до доходів страховика у разі дострокового розірвання договору зі страхування життя;

до доходів нерезидента у вигляді оплати резидентом фрахту(аренда) ТЗ у джерела виплати таких доходів

6. Податок на нерухоме майно. Податок сплачується 1 раз на рік фізичними особами і щокварталу юридичними особами. Ставка податку встановлюєтьcя місцевими органами влaди залежно від житлової площі об'єкту нерухомості (зг. пп.265.5.1 ПK). Для квартир, житлова площа якич не перевищує 240 кв.метрів, а також житлових будинків, житлова площа якиx не перевищує 500кв. метрів, ставки податку нe повинні перевищувати 1% розмiру мінімальної заробітної плати, встановленої законoм на 01 січня звітнoгo року, за квадратний мeтр. Для апартаментів, житлова площа яких перевищує вказаний розмір, Кодексом встановлена чітка ставка податку — 2,7% розміру мінімальної зараплати (див. Мінімальна зарплата в Україні - 2013), встановленою законом на 01 січня звітнoго (податкового) року. Мінімальна зарплата на 01.01.2013 склала 1147 грн.

Для фізичних осіб податкові органи обчислюють розмір податку на нерухомість до 01 липня кожного року і направляють по місцезнаходженню oб'єкту житлової нерухомості податковe повідомлення-рішення прo суму податку, підлягаючого сплаті. Податкове зобов'язання зa звітний рік пo податку оплачується фізичними особами прoтягом 60 днів iз дня здобуття (вручення) податкового повідомлення-рішeння.

Юридичні особи самі рахують cуму податку на нерухоме майно станом на 01 січня податкового року тa до 01 лютого цьогo ж року вони представляють в орган ДПС по місцезнаходженню об'єктy оподаткування декларацію з поквартальним розбиттям річної суми податку рівними долями. Сплата юридичними особами виробляється авансовими внесками щоквартальне до 30 числа місяця, нaступного за звітним кварталом.

7. Платники податків, їх обов’язки, права та відповідальність. Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст. 10 Закону України "Про систему оподаткування". Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право: 1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; 2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; 3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Керівники та інші посадові особи юридичних осіб , а також фізичні особи під час перевірки , що проводиться органами державної податкової служби України , зобов'язані на вимогу посадової особи органу державної податкової служби, яка проводить зазначену перевірку , надавати письмове пояснення у випадках , передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

За невиконання або неналежне виконання платником податків покладених на нього обов'язків він несе відповідальність в порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Не допускається безпідставне втручання в фінансово-господарську діяльність, довільне посягання на майно, честь і репутацію платника податків.

8. Податкова система та принципи її побудови. Податкова система – це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування. З іншого – вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

9. Права, обов’язки та відповідальність посадових осіб контролюючих органів. Стаття 21. Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів - проект податкового кодексу 2010.

21.1. Посадові особи контролюючих органів зобов’язані:

21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

21.1.6. не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

21.1.7. надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

21.2. За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

21.3. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

10. Спрощена система оподаткування юридичних осіб. Починаючи з 12 серпня 2012 року, введена ще одна група платників єдиного податку – юридичних осіб – шоста. Відповідно, платників єдиного податку – юридичних осіб поділено на дві групи залежно від середньооблiкової кількості працівників та річного обсягу доходу:

• четверта група – юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

• обсяг доходу не перевищує 5 000 000 грн.;

• шоста група – юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

• обсяг доходу не перевищує 20 000 000 грн.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку – юридичні особи за умови неперевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу для відповідної групи платників єдиного податку – юридичних осіб.

Відсоткові ставки єдиного податку для четвертої групи платників єдиного податку — юридичних осіб встановлено у таких розмірах:

• 3% від доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом;

• 5% від доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Для платників єдиного податку шостої групи:

• 7% від доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом;

• 10% від доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

• Додатково встановлено ставки єдиного податку у подвійному розмірі для платників четвертої (6 та 10%) та шостої груп (14та 20%):

• до суми перевищення обсягу доходу, допустимого для перебування на відповідній групі платників єдиного податку —юридичних осіб;

• до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі;

• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які темуерейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом.не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

11. Туристичний збір. Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради самостійно приймають рішення про необхідність справляння даного збору на території громади.Станом на початок серпня 2011 року правом на введення даного збору скористалось більше 1600 місцевих рад, в тому числі міські ради Києва, Львова, Чернівців та багатьох інших туристичних та курортних центрів України. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в готелях та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках, квартирах, що належать на праві власності (найму) фізичним особам, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.Ставка встановлюється місцевими радами у розмірі від 0,5% до 1% до бази справляння збору. Більшістю місцевих рад встановлена максимальна ставка даного збору. На території міста Чернівці діє ставка туристичного збору – 1% і, наприклад, за допомогою даного збору отримано у 2011 році до міського бюджету 95 тисяч гривень.

12. Об’єкт та база оподаткування ПДВ.До об'єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників з: 1) продажу товарів (р,п) на митній території У; 2) ввезення (пересилання) товарів на митну територію У та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території У; 3) вивезення (пересилання) товарів за межі митної території У та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території У База оподаткування – це оборот у вартісному виразі, до якого застосовується ставка ПДВ для визначення суми ПДВ. Для різних видів товарів різний порядок визначення бази оподаткування. Цены на все мобильные телефоны, можно узнать у нас!e-katalog.com.ua 1) База оподаткування операцій з продажу товарів (р,п) визначається з контрактної вартості, визначеної за вільними врегульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших платежів за виключенням ПДВ. 2) У разі продажу товарів (р,п) без оплати або з частковою оплатою їх вартості у межах бартерних операцій, безоплатної передачі, натуральних виплат у рахунок оплати праці фіз осіб, що перебув у трудових відносинах з платником ПДВ та інше база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. 3) Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію У платниками ПДВ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням сум акцизного збору, ввізного мита та інших платежів, крім ПДВ.

13. Суть податку на доходи фізичних осіб. Платники ПДФО, база та об’єкт оподаткування.Податок з доходів фізичних осіб (далі ─ ПДФО) є прямим загальнодержавним податком. Порядок нараховування податку регламентується Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV. Податок з доходів фізичних осіб являє собою плату фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу.

Об'єктами оподаткування резидента є:

─ загальний місячний оподатковуваний дохід;

─ чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

─ доходи з джерел, що походять з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

─ іноземні доходи.

Податковий кредит ─ сума (вартість) витрат, понесених платником податку ─ резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

14. Пільги з акцизного податку.Отже, щодо акцизного збору податкові пільги дещо скоро­чені і складають вищезазначені блоки системи пільг. Але, на нашу думку, необхідно звернути увагу на одну важливу особливість пільг щодо акцизного збору. Можна виділити окремий своєрідний різновид податкових пільг — похідні. Особливістю цих пільг є інший порядок державних обмежень. За іншими видами податків податкові пільги стосуються всіх предметів оподаткування і їх обмеження встановлюється саме через систему пільг. Щодо акцизного збору перший рівень обмежень держави встановлюється ще на стадії закріплення вичерпного переліку підакцизних товарів, а податкові пільги застосовуються вже до цього обмеженого кола і, таким чином, пільгового переліку. Необхідно пам’ятати, що пільги щодо акцизного збору стосуються саме сплати податку і не звільняють платника від обов’язку податкового обліку та звітності (у тому числі щодо пільгових товарів).

15. Ставки податку та пільги щодо оподаткування податку на прибуток підприємств.Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування. З 1 січня 2004 року ставку податку на прибуток буде зменшено до 25 відсотків.