Теорія управління органами внутрішніх справ

ББК Х 621 П389

Схвалено редакційно-видавничою радою Національної академії внутрішніх справ України

Плішкін В.М.І

П389

Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.:

Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - 702 с.

ISВN 966-7474-05-4

У підручнику "Теорія управління органами внутрішніх справ" на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної управлінської літератури і практики розглядаються теоретичні питання управління діяльністю органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. Підручник складається з двох частин: перша – "Методологічні засади управління органами внутрішніх справ" і друга – "Організаційні засади управління органами внутрішніх справ". У частині першій висвітлюється понятійний апарат теорії управління: поняття соціального управління, його механізм, система та процес. У частині другій на основі розглянутого методологічного апарату розкриваються основні елементи організації управління в органах внутрішніх справ: організація системи і процесу управління, забезпечення управління та наукова організація управлінської праці в органах внутрішніх справ.

Підручник є першою системною розробкою теорії управління органами внутрішніх справ, яка виконана в Україні.

Крім курсантів і слухачів вищих закладів освіти МВС України, він може бути використаний ад’юнктами, докторантами, викладачами і практичними працівниками органів внутрішніх справ, а також слухачами навчальних закладів інших правоохоронних органів України, всіма, хто цікавиться питаннями управління.

ББК Х 621

Рецензенти

В.В. Цвєтков, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор;

М.Г. Вербенський, Перший заступник начальника Головного штабу МВС України, кандидат юридичних наук;

І.Г. Кириченко, начальник управління освіти та науки ГУРОС МВС України, член-кореспондент МКА, кандидат юридичних наук, доцент;

В.М. Поваляєв, начальник кафедри управління Академії СБ України, кандидат юридичних наук, доцент.

© Національна академія внутрішніх справ України. 1999 © Ю.Ф. Кравченко, 1999

I5ВN 966-7474-05-4

Передмова

Наш час характеризується дуже складними і суперечливими процесами суспільного життя. Основні засади суспільства перехідної економіки в цілому сформовані, але дезінтеграційні процеси, нагромаджений деструктивний потенціал погрожують негативними наслідками для розвитку українського суспільства. Управлінські структури при цьому часто діють емпірично, переважно нераціональним способом проб і помилок.

Управління значною мірою визначає якість сучасного соціального стану і його майбутнє. Коли зростає розмах історичних перетворень, то відповідно зростає і роль управління в забезпеченні злагодженого, чіткого, безперебійного функціонування соціального організму. Нині, коли радикальні перетворення охопили всі найважливіші сфери суспільства - політику, економіку, культуру, духовне життя, розмаїтий і складний комплекс суспільних відносин, роль управління важко переоцінити, від його якості й ефективності надзвичайно залежить доля країни.

Тому існуючі об’єктивні фактори суспільного життя зумовлюють потребу постійного вдосконалення методів і прийомів управлінської діяльності, а також структурно-організаційних форм управління, в тому числі й в сфері діяльності органів внутрішніх справ, насамперед міліції.

Президент України Л.Д. Кучма постійно підкреслює необхідність підвищення ефективності управління у різних сферах суспільного життя, в тому числі у сфері боротьби зі злочинністю. Зокрема, він підкреслив, що бачить "принаймні три причини недостатньої ефективності нашої протидії натиску криміналітету в економічній сфері. Перша ~ кадрова: брак досвіду, достатньо підготовлених людей, невисокі моральні якості частини працівників. Втім, це стосується не лише правоохо-

ронних структур. Друга - організаційна: відсутність у роботі системності, скоординованості, відставання її від динаміки злочинної діяльності. Третя – правова: неповнота і суперечливість законодавчої бази"‘. Інакше кажучи. Президент вважає, що основні причини наших невдач у боротьбі зі злочинністю лежать в управлінській сфері.

Міліція завжди виконувала важливу роль у нашому суспільстві. Ця роль і відповідальність міліції значно зростають у перехідний період. Незважаючи на доволі високу керованість порівняно з іншими державними інститутами, система органів внутрішніх справ також потребує вдосконалення управління, і тепер, як ніколи раніше, управління в системі необхідно будувати і здійснювати на науковій основі.

Керівництво держави і МВС постійно вживають заходів щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, однак потрібно провести ретельний аналіз набутого досвіду і на цій основі здійснити вироблення науково-узагальнюючих висновків і рекомендацій по дальшому вдосконаленню форм і методів управ ління в сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. А це неможливо без достатнього рівня управлінської підготовки як керівного, так і виконавського складу органів внутрішніх справ, без оволодіння ними наукою управління, мета якої навчити логічно та раціонально мислити, а головне – ефективно діяти в різних складних ситуаціях.

У той же час треба чітко розуміти, що якими б значними не були досягнення теорії управління, вони самі по собі не здатні забезпечити раціональність управлінської діяльності і тим самим її ефективний вплив на діяльність предметні/, якщо не перетворяться на практичні знання та вміння керівників і ви-

Урядовий кур’єр. - 1998. - 26 листопада.

конавців. Таким чином, навчання стає магістральним напрямом матеріалізації управлінського знання.

Системі МВС потрібні високоосвічені спеціалісти, а в наш час такого спеціаліста не можна уявити собі без певної управлінської підготовки.

Рівень якості управління не росте автоматично в міру насичення системи МВС сучасною обчислювальною та організаційною технікою, при появі новітніх психологічних, математичних, економічних та інших методів. Насамперед потрібні люди, які 6 опанували цей інструментарій.

Дії виконавця і керівника визначаються тим, наскільки вони володіють науковим апаратом, сучасними методами управління, розуміють тенденції розвитку системи управління. Вони мають оволодіти новим управлінським мисленням, суть якого полягає у відході від застарілого управлінського корпоративного раціоналізму, розгляду будь-якої соціальної системи як закритої системи і переходу до так званого органічного управління. "Нова парадигма", яка складає сучасну управлінську філософію, засновується на системному і ситуаційному підходах до управління і розглядає організацію як відкриту соціально-технічну систему.

Тому можна лише привітати появу підготовленого професором Національної академії внутрішніх справ України В.М. Плішкіним першого в Україні академічного підручника з теорії управління органами внутрішніх справ. Підручник, звичайно, не є догматичним твором, і одним із його безумовних достоїнств є те, що він у повному обсязі охоплює програмний матеріал і при формуванні його структури та викладенні змісту застосовано системно-логічний принцип. Підручник створює солідну методологічно-організаційну базу для оволодіння наукою

управління як курсантами і слухачами, так і науковцями закладів освіти системи МВС, а також працівниками практичних органів внутрішніх справ.

Оволодіння наукою управління, безумовно, буде сприяти більш ефективному виконанню керівниками і рядовими виконавцями органів внутрішніх справ безпосередніх задач по охороні громадського порядку і. боротьбі зі злочинністю, допоможе поступово утвердити позитивне уявлення населення про міліцію як про орган, "який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян..."¹.

Міністр внутрішніх справ України генерал внутрішньої служби України

Ю. Кравченко