Тема 17. Етнонаціональні відносини й національна політика

Ознайомившись з матеріалами теми, студент знатиме: понятійно-категоріальний апарат сфери етнонаціональних відносин (етнос, народ, нація), відмінності між національними меншинами та етнічними групами, сутність та механізми реалізації етнонаціональної політики сучасної держави, особливості прояву етнонаціональних відносин в Україні, їх нормативно-правове забезпечення.

Після опанування теми студент вмітиме: оцінювати стан етнонаціональних взаємин в країні та регіонах, визначати проблемні ситуації у спілкуванні етнічних груп та національних меншин, здійснювати моніторинг розвитку етнонаціонального діалогу в країні, розуміти проблему розділених народів, адекватно сприймати проблему етнонаціонального самовизначення та коментувати її з нормативно-правових позицій.

Навчальні питання:

1. Визначальні поняття теорії соціально-етнічних відносин.

2. Етнонаціональні відносини та політика.

3. Етнонаціональна політика України.

1. Визначальні поняття теорії соціально-етнічних відносин

При з’ясуванні сутності етнонаціональних відносин найчастіше вживаються поняття «етнос», «народ», «нація». Їх іноді трактують як синоніми, хоча вони мають істотні відмінності. Зокрема:

Етнос – біосоціальна спільнота, що виникла як результат тривалого процесу етногенезу на певній території, має сталі ознаки самобутньої свідомості, менталітету, психології, поведінки, стереотипів, культурної ідентичності, яка сформувалася внаслідок спільності території проживання, історії, культури, мови та ін. ознак

Етнічна ідентичність – усвідомлення людиною чи етносом (етнічною групою) своєї належності до спільноти як біогеографічного і психологічного феномена.

Самоідентифікація з певним етносом є не лише ознакою етносу, але й системним зв’язком між людьми, а відтак – основою своєї ідентичності.

В етнічній ідентичності поєднується ірраціональне (неусвідомлювана, іманентно властива етносу психологічна єдність) та раціональне (свідома ідентифікація як вибір на основі пізнаної і визнаної причетності до спільноти).

Етнічна група – спільнота громадян, об’єднаних ознаками етнічної ідентичності, спільного походження, мови, культури, традицій.

Народ – історично змінна спільнота соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у розв’язанні проблем суспільного розвитку.

Соціально-політичний зміст терміну не є сталим. Характер народу, його класова структура змінюються залежно від якісних ознак історичного періоду.

Ширше за обсягом визначення відносить до народу все населення певного політико-географічного середовища (народ конкретної країни, народ Скандинавії, народ Європи тощо).

Політична думка сучасності констатує бурхливе підвищення ролі народів у ХХ ст. при розв’язанні проблем, що мають підвищене соціальне значення. Воно розглядається як «століття мас», а «пасивність» народу заперечується його «неприборканою активністю» (С.Хадлестон). Народний суверенітет стає одночасно двигуном і результатом того історичного процесу, який з часів Американської і Французької революцій рішуче змінив механізм реалізації влади в суспільстві, замінивши легітимацію влади «зверху» на узаконення її «знизу», від імені народу.

Нація – спільність людей незалежно від їхнього етнічного походження, об’єднаних політичними інтересами, усвідомленням своєї спільності на певній території з певною державною організацією (суверенітетом), єдиним громадянством, юридичними правами та обов’язками, культурою і традиціями.

Визначальними чинниками нації є територія, держава (або прагнення і воля до неї), національна свідомість (усвідомлення, як правило, поліетнічною спільнотою своєї ідентичності, соціальної, культурної окремішності).

Ф.Майнеке у праці «Світова буржуазія і національна держава» (1907) визначив два типи націй – державну і культурну. Ця дихотомія зберігається як визначальна у методології дослідження націй і в наш час. При цьому національно-державне тлумачення нації дістало назву «західної концепції», а культурно-національне – «середньоєвропейської» або «східноєвропейської концепції»

Національна ідентичність – одна з ознак модернової нації, що означає об’єктивну належність людини чи соціальної групи до національної спільноти, а також їх свідоме ототожнення з її цінностями, історією, територією, культурою, символами, державними та правовими інститутами.

Національна меншина (в Україні) – спільнота громадян України, які не є українцями за етнічним походженням, виявляють почуття етнічного самоусвідомлення та спільності між собою, є частиною етносу, який має національну державу за межами України, але проживають на території України, підтримують давні, міцні й сталі зв’язки з нею.