- •Тема 1. Предмет і джерела римського приватного права
- •Термінологічний словник
- •Література
- •2. Римське приватне та римське публічне право
- •3. Історична роль римського цивільного права та його значення для сучасного юриста.
- •4. Поняття та види джерел римського цивільного права. Джерела виникнення та змісту римського цивільного права.
- •6. Форми діяльності римських юристів. Імператорські конституції
- •Тема 2. Вчення про позови
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Тема 3. Особи
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття суб'єкта права.
- •3. Правове становище вільних та рабів.
- •4. Правове становище римських громадян, латинів, перегринів, колонів, вільновідпущеників
- •Тема 4. Сімейні правовідносини
- •Література
- •2. Поняття шлюбу в римському праві. Види шлюбу.
- •3. Законний римський шлюб та його різновиди. Конкубінат.
- •4. Порядок укладання та умови шлюбу. Припинення шлюбу. Розірвання шлюбу в римському праві.
- •6. Правові відносини батьків та дітей у римському праві. Інститут батьківської влади у Стародавньому Римі.
- •7. Опіка та піклування у Стародавньому Римі.
- •Тема 5. Речове право. Право власності
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття речевого та зобов'язального права.
- •2. Поняття та види речей у римському праві.
- •4. Поняття майна в римському праві.
- •5. Володіння у Стародавньому Римі
- •6. Поняття та зміст права власності.
- •7. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •8. Виникнення та припинення права власності. Способи набуття права власності.
- •9. Захист права власності. Віндикаційний, негаторний та публіціанський позов.
- •Тема 6. Права на чужі речі
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття та види прав на чужі речі.
- •2. Емфітевзис, суперфіцій застава, сервітути у римському праві.
- •4. Виникнення, втрата та захист сервітутів.
- •Тема 7. Загальне вчення про зобов’язання
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття зобов’язального права та зобов’язання
- •2. Підстави виникнення зобов’язання
- •3. Поняття юридичного факту. Зміст зобов`язання.
- •4. Класифікація зобов`язань.
- •5. Сторони в зобов`язанні.
- •6. Виконання зобов`язання.
- •Тема 8. Договори у римському приватному праві
- •Література
- •1. Поняття та види договорів у римському праві.
- •2. Умови дійсності договору
- •3. Зміст договору
- •4. Порядок укладання договору. Представництво
- •Тема 9. Зобов’язання ніби з договорів
- •Література
- •Тема 10. Зобов’язання з приватних деліктів
- •Література
- •1. Делікти як джерело зобов’язань
- •2. Поняття деліктів.
1. Поняття та види договорів у римському праві.
Договір (контракт) - двостороння угода, в якій висловлена воля двох (чи більше) сторін, спрямована на досягнення певного правового результату: виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків. Поняття "зобов'язання" ширше від поняття "договору". Зобов'язання можуть виникати не тільки з договору, але й з квазі-договору, делікту та квазі-делікту. У договорі може бути декілька зобов'язань, договір виступає домовленістю кількох осіб про здійснення певної дії чи про утримання від неї. Більшість договорів - двосторонні, але бувають і тристоронні та багатосторонні. Предмет договору - дія, утримання від. дії.
Усі контракти поділялися на чотири групи: реальні (укладалися в момент передачі речі; вербальні (вступали у силу після виголошення сторонами певних юридичних формул); літеральні (вважалися укладеними після запису певних слів) та консенсуальні (дійсні відразу після того, як сторони досягли певної угоди). Для визнання дійсними контрактів першої групи вимагалася фактична передача речі кредитором боржнику (наприклад, позиченої суми, після чого лише можна було вимагати виконання зобов'язань боржника — сплати відсотків по боргу і т.д.), в решті ж випадків сама річ могла фактично передаватися пізніше (чи дія - бути виконана через якийсь час).
Безіменні контракти подібні реальним контрактам, оскільки вони були оплатними та взаємні зобов'язання сторін виникали з моменту фактичної передачі речі, це змішаний договір з елементами різних договорів (бартер тощо).
2. Умови дійсності договору
Договір є дійсним при умові відповідності закону. Законність договору у вузькому розумінні - це його відповідність приписам існуючого на момент укладення домовленості сторін закону. У ширшому розумінні такий договір не повинен суперечити нормам права, т.зв. добрим звичаям та законам природи. Незаконним вважається договір купівлі-продажу речей, вилучених з обороту; а також договір, укладений неправоздатною (раб, злодій тощо) або недієздатною (неповнолітній, марнотратник) особою. Під недотриманням добрих звичаїв малися на увазі поняття, які зачіпали честь римського громадянина (хтось бере зобов'язання виступити сутенером-звідником) або суперечили установленим традиціям (включення в договір доручення пункту про оплату послуг). Сюди ж потрапляли вимоги, які обмежували правоздатність римського громадянина — наприклад, працедавець вимагає на термін дії контракту від найнятої особи не вступати у шлюб чи не народжувати дітей.
Воля сторін повинна бути взаємною (недійсна "угода", яка суперечить бажанням і намірам однієї із сторін (рекетир нав'язує договір про "охорону") і спрямованою на досягнення визначених спільно певних цілей (пограбований віддає гаманець). Прояв волі контрагентів повинен бути зрозумілим оточенню, без його фіксації неможливий вияв зустрічної волі. Форма волевиявлення може бути довільною, але вимагається, щоб вона була зрозумілою. Спеціальний закон зобов'язував сторони попереджати одна одну про важливі обставини угоди.
Омана - це помилка контрагента, її наслідки перебувають у залежності від вини особи, яка висловила свою волю. Види омани: помилки в характері угоди (сторони помиляються у визначенні самої суті договору); помилки в предметі договору; помилки в особі контрагента (наприклад, мова йде про менш талановитого однофамільника); помилка в мотивах укладення угоди; помилки в праві (тобто незнання законів, діє загальне правило - незнання закону не виступає виправданням, незнання факту виступає виправданням).
Обман - це умисне введенню контрагента в оману з метою спонукання його до волевиявлення на шкоду власним матеріальним інтересам.