Тема 14. Правові відносини

Ключові поняття та терміни: правовідносини, суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин, зміст правовідносин, суб’єктивне право, суб’єктивний обов’язок, юридичні факти, презумпція.

Правовідносини – це урегульовані нормами права вольові суспільні відносини, які знаходять своє відображення в конкретному зв’язку між різними суб’єктами – носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності та забезпечуються державою.

Класифікація правовідносин здійснюється за різними критеріями, а саме:

1) за галузями права (конституційні, цивільно-правові, трудові та ін.);

2) за кількістю суб’єктів, які беруть в них участь (прості, складні);

3) за змістом поведінки суб’єктів (активні, пасивні);

4) за часом (короткочасні, триваючі);

5) за урегульованістю законодавства (врегульовані законодавством, природні правовідносини);

6) за методом правового регулювання (договірні, управлінські);

7) за функціональним призначенням (регулятивні, охоронні);

8) за ступенем визначеності (абсолютні, відносні);

9) за характером відносин, які можуть регулюватися національною системою права і нормами міжнародного права (внутрішні, зовнішні (міжнародні)).

Структура правовідносин – це комплексне поняття, яке характеризує правовідносини з точки зору їх будови і включає такі елементи: суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин та зміст правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це учасники правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки (індивіди, організації та об’єднання, соціальні спільності). Вони наділені державою особливою властивістю - правосуб’єктністю, тобто здатністю бути суб’єктом права, правовідносин.

Правосуб’єктність державних і громадських організацій визначається змістом їх компетенцій, тобто сукупністю їх прав та обов’язків, які закріплені в нормах права.

До складу правосуб’єктності індивідів входить правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.

Правоздатність – це визнана державою здатність суб’єкта мати суб’єктивні права і нести юридичні обов’язки.

Види правоздатності:

1) загальна правоздатність;

2) галузева правоздатність;

3) спеціальна правоздатність.

Дієздатність – це визнана державою здатність суб’єкта особисто своїми діями вступати в правовідносини, здійснювати суб’єктивні права, виконувати юридичні обов’язки. Дієздатність індивідів залежить від:

а) віку;

б) стану психічного та фізичного здоров`я;

в) рівня освіти та ряду інших обставин.

Деліктоздатність – це те, на що спрямовані суб’єктивні права, юридичні обов’язки, засоби виробництва, предмети споживання, особисті немайнові блага людини, поведінка суб’єктів та її результати, гроші та цінні папери, стан природних об’єктів).

Третім структурним елементом правовідносин є зміст правовідносин, який складають суб’єктивні; права та суб’єктивні юридичні обов’язки. Суб’єктивне право – це передбачена юридичною нормою міра можливої поведінки учасника правовідносин.

Суб’єктивний обов’язок – це передбачена юридичною нормою міра необхідної поведінки учасника правовідносин.

Процес виникнення, зміни і припинення правовідносин пов’язаний з реальними життєвими обставинами, які називаються юридичними фактами.

Юридичні факти – це такі життєві обставини, які передбачені нормами права, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення правових відносин.

Наукою юридичні факти класифікуються за різними ознаками, а класифікуються за різними ознаками, а саме:

1.За вольовими критеріями:

а) юридичні дії (правомірні та неправомірні);

б) юридичні події (наприклад, смерть, землетрус тощо);

2. Залежно від характеру правових наслідків, які вони породжують:

а) правоутворюючі;

б) правозмінюючі;

в) правоприпиняючі.

3. За часом тривання:

а) одноактні (наприклад, купівля-продаж);

б) триваючі (наприклад, перебування у шлюбі).

4. За складом:

а) прості;

б) складні.

Юридичними фактами можуть виступати правові презумпції. Презумпції – це припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення.

Правові презумпції можуть бути:

1) презумпції, що не можуть бути спростовані (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітнього);

2) презумпції, що можуть бути спростовані (презумпція невинності).

Література

1. М.С.Кельман, О.Г.Мурашин.Загальна теорія держави і права.-К.,2006.-475 с.

2. М.В.Кравчук.Теорія держави і права (опорні конспекти).-К.,2003-286с.

3. В.В.Сухонос.Теорія держави і права.-Суми.,2005..-536 с.

4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред.О.В.Зайчука Н.М.Оніщенко.-К.: юрінком Інтер, 2006.-688 с.

5. Теория государства и права:Учебник для вузов/Под.ред.проф.В.М.Корельского и проф..В.Д.Перевалова.-2е изм..и доп.-М.:Издательство НОРМА,2003.-616 с.