ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………………….........4

Рівень володіння мовою (стандартні вимоги на здобуття

ступеню бакалавра..………………………………………………………….…........7

Поточний і підсумковий контроль рівня сформованості навичок і

вмінь студентів……………………..………………………………………….........11

Опис дисципліни ……………………………………………………………...........12

Структура навчальної дисципліни …………………………………………..........13

Модуль 1. ………………………….………………….............................................16

Модуль 2. ……………………………………………..............................................22

Модуль 3. …………………………………………..................................................28

Модуль 4....................................................................................................................34

Методи оцінювання та розподіл балів за рейтинговою системою………...........57

Контрольні питання з дисципліни…………………………………………….......61

Перелік розмовних тем, що виносяться на екзамен …………………………......65

Перелік граматичних тем, що виносяться на екзамен ……………………….......67

Перелік використаної літератури ………………………......................................68

Перелік рекомендованої літератури........................................................................70

Передмова

Мета дисципліни

Навчання іноземних мов (ІМ) є складовою програми гуманітаризації вищої освіти, органічною частиною процесу підготовки висококваліфікованих фахівців, які вільно володіють ІМ як засобом інтеркультурної та міжнаціональної комунікації у сферах професійних інтересів та ситуаційному спілкуванні.

Навчання здійснюється на основі комунікативного системно-діяльнісного підходу, відповідно до принципів єдності цілей, процесу й методики навчання; поєднання практичної спрямованості та систематизації мовного і мовленнєвого матеріалу в свідомості тих, хто навчається; системності в організації взаємопов’язаного навчання всім видам мовленнєвої діяльності; ефективного управління самостійними формами роботи; інтенсифікації навчального процесу на основі активізації мовленнєвої діяльності студентів; в автентичності у відборі та організації навчальних матеріалів; поєднання навчання мови зі знанням культури; індивідуалізації навчання; використання комп’ютерних та інтерактивних технології.

Розвиток міжнародного співробітництва в економічній, політичній, культурній і освітянській сферах потребує від сучасних випускників вищої школи активного володіння ІМ. Володіння ІМ надає можливість реалізувати таки аспекти професійної діяльності, як своєчасне ознайомлення з новітніми технологіями, відкриттями і тенденціями розвитку науки і техніки, встановлення професійних контактів з іноземними партнерами; забезпечує підвищення рівня професійної компетенції. Мотивацією для вивчення ІМ для студента, перш за все, слугує його професійна потреба стати висококваліфікованим фахівцем зі знанням ІМ, тому головною особливістю дисципліни є професійно-орієнтований характер, що відображається в навчальних цілях та змісті навчання.

Програма курсу "Іноземна мова" ставить завданням досягнення студентом рівнів мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій, що відповідають міжнародним стандартам, викладеним у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти та в Національній програмі з англійської мови для професійного спілкування:

Елементарний користувач (Basic user)	А1 – Інтродуктивний (breakthrough)
	А2 – Середній (waystage)
Незалежний користувач (Independent user)	В1 – Рубіжний (threshold)
	В2 – Просунутий (vantage)
Досвідчений користувач (Proficient user)	С1 – Автономний (effective operational proficiency)
	С2 – Компетентний (mastery)

Відповідно до Державного стандарту базової та повної середньої освіти від 2004 року, випускники шкіл повинні відповідати рівню В1+. За вимогами Національної програми, бакалаври мають досягати рівня В2, а випускники магістратури опанувати англійську мову на рівні В2+ для спеціальностей, які вимагають менш складної мовної поведінки та С1 – для більш складної лінгвістичної компетенції, залежно від різновиду здійснюваних професійних функцій.

Новий соціальний заказ суспільства навчати ІМ як засобу міжкультурної комунікації, формувати особистість, яка готова до міжнаціонального спілкування в усіх сферах життя, відображено у визначенні цілей і підходів у навчанні ІМ у немовних вищих навчальних закладах (ВНЗ).

Володіння ІМ дозволяє реалізувати такі аспекти професійної діяльності, як своєчасне ознайомлення з новітніми технологіями, відкриттями і тенденціями у розвитку у відповідній сфері діяльності, встановлення професійних контактів з іноземними партнерами, забезпечує підвищення рівня професійної компетенції.

Вище зазначене визначає основну і кінцеву мету навчання – забезпечити активне володіння майбутніми фахівцями ІМ в соціально обумовлених і професійно-орієнтованих сферах спілкування. Шлях до цієї кінцевої мети повинен бути позначеним проміжними цілями навчання:

• переорієнтувати студентів у психологічному плані на розуміння ІМ як джерела інформації та іншомовного засобу комунікації, на засвоєння та використання ІМ для вираження власних ідей та розуміння інших людей;

• підготувати студентів до вільного володіння усною та письмовою формами іншомовного спілкування;

• навчити студентів бачити в ІМ засіб отримання, розширення та поглиблення системних знань за фахом і засіб самостійного підвищення своєї професійної кваліфікації;

• розкрити перед студентами потенціал ІМ як можливості розширення їх мовної, лінгвокраїнознавчої та соціокультурної компетенцій.

Навчання за курсом „Іноземна мова” передбачає комплексну реалізацію практичної, розвиваючою, освітньої та виховної цілей.

Практична мета полягає у формуванні у студентів загальної іншомовної комунікативної компетенції та професійно орієнтованої іншомовної комунікативної компетенції, які забезпечать майбутнім фахівцям ефективне вирішення комунікативних і професійних завдань у діловій та професійній сферах.

Розвиваюча мета передбачає стимулювання комунікаційної мотивації шляхом розвитку пам’яті, уваги, логічного мислення, вольових якостей, уміння самостійно працювати з довідковою і науковою літературою.

Освітня мета передбачає збагачення духовного світу особистості, розширення знань про культуру країни, мова якої вивчається, та рідної країни, а саме – про політичний устрій, економічну систему, розвиток науки тощо; про будову ІМ, її систему, особливості, подібність до рідної мови студентів і розбіжності з нею.

Виховна мета передбачає у процесі навчання ІМ виховання культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі; таких рис характеру як, доброзичливість, толерантність, колективізм, активність, працьовитість, здатність до прийняття самостійних рішень і т.ін.

Реалізація вище згаданих цілей відбувається комплексно на всіх етапах навчання ІМ.

Завданням дисципліни є удосконалення навичок читання з повним розумінням змісту; аналізу та реферування фахової, суспільно-політичної, суспільної інформації; володіння усною монологічною і діалогічною мовою в межах побутової, суспільно-політичної, зага­льноекономічної та фахової тематики; перекладу з ІМ на рідну та з рідної на іноземну текстів країнознавчого, суспільно-політичного та фахового змісту; реферування та ано­тування спеціальної літератури; складання ІМ листів і документів з питань професійної діяльності.

Предметом дисципліни є обсяг лексики , граматики та фонетика ІМ, що дає можливість здійснювати професійне спілкування, працювати з фаховою літературою та одержувати новітню фахову інформацію через іноземні джерела.

Зміст навчання

При організації процесу навчання слід враховувати, що формування іншомовної мовленнєвої діяльності, переслідуючи визначені програмою цілі, має свої особливості на кожному етапі навчання. На першому етапі (модуль І) удосконалюються мовленнєві навички та розвиваються мовленнєві вміння, набуті в середній школі, а також здійснюється підготовка студентів до оволодіння навичками і вміннями іншомовного спілкування, необхідних у сфері майбутньої професійної діяльності. На другому етапі (модуль ІІ – IV) відбувається інтенсивна робота з навчання письмової комунікації ( читання оригінальної літератури, написання анотації, рефератів тощо) та усної комунікації (монологічне та діалогічне мовлення) фахової спрямованості.

Для досягнення зафіксованих у програмі навчальних цілей курсу „Іноземна мова” рекомендується керуватися загальними методичними положеннями.

Навчання читання, говоріння, аудіювання та письма в даному курсі розглядається як навчання видів мовленнєвої діяльності. Зазначені види мовленнєвої діяльності тісно взаємопов’язані і формуються в навчальному процесі. Мовний матеріал вивчається з урахуванням послідовності в навчанні ІМ у школі та ВНЗ. Але при цьому повторення та систематизація, зокрема граматичного матеріалу, проходить на іншому рівні і на новому мовному і мовленнєвому матеріалі, з урахуванням конкретної підмови економічних/юридичних наук. Переклад (навчальний) входить в систему прав при поясненні, закріпленні та контролі мовного матеріалу, а також одним із засобів контролю розуміння прочитаного.

Організація навчальної діяльності реалізується у вигляді дискретних циклів. Кожен цикл передбачає виконання всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, усне мовлення, письмо) і повторення граматичного матеріалу та його опрацювання на базі нової лексиці й завершується контрольною роботою.

У програмі визначена роль самостійної діяльності студента у процесі оволодіння мовою в сучасних умовах навчання. Приділяється увага методиці самоосвіти, яка дозволяє оволодіти новітніми мультимедійними технологіями, прийомами отримання інформації з текстів, інтернетмережі, знайомить із засобами її передачі у вигляді анотацій, рефератів, наукових есе, усних доповідей. На всіх етапах навчання особливого значення набувають індивідуальні види роботи.

Самостійна робота студентів під керівництвом викладача (СПР)

Ефективна організація самостійної роботи студента робить її логічним продовженням діяльності студентів в аудиторії під керівництвом викладача, сприяє розширенню знань студентів, подальшому розвитку їхньої іншомовної комунікативної компетенції, яка включає мовну, мовленнєву і соціокультурну; допомагає формувати у студентів навчальну (стратегічну) компетенцію, що є дуже важливим, оскільки передбачає здатність і готовність до свідомого самостійного керування власною навчальною діяльністю від моменту постановки цілі до самоконтролю і самооцінки результату її досягнення.

Певний рівень самостійності особистості визначається за чотирма основними показниками: здатності до поступового планування, моделювання, програмування та оцінювання власної навчальної діяльності.

Навчально-методичні комплекси (НМК) і навчальні посібники з ІМ пропанують завдання для СПР. Це може бути книги для самостійного читання з післятекстовими завданнями, посібники з лексико-граматичними вправами, робочі зошити, яки пропонуються усіма зарубіжними авторами НМК. Підготовка проектів, презентацій із використанням додаткової інформації з Інтернет джерел та періодичних видань засобів масової інформації згідно тематики, що зазначена в робочій навчальній програмі з дисципліни.

В організації СПР можливо виділити чотири етапи: підготовчий, основний, підсумковий і зворотній.

Підготовчий етап починається в аудиторії, коли викладач пропонує студентам ознайомитися із завданням, пояснює, що треба зробити на початку роботи. Під керівництвом викладача студенти намагаються визначити мету запропонованих вправ, здійснюють вибір індивідуальних форм і прийомів виконання роботи, визначають для себе конкретні цілі, складають план роботи, проектують кінцевий результат.

На основному етапі студенти виконують вправи, керуючись власним планом роботи, здійснюють пошук додаткового матеріалу для обговорення проблемного питання, готують план для його презентації, роблять деякі нотатки для майбутньої дискусії. Успішне завершення основного етапу забезпечується здатністю студентів діяти продуктивно, створювати якісний особистісний навчальний продукт,знаходити власні підходи до його підготовки.

На підсумковому етапі студенти повинні здійснити самоконтроль за виконанням СПР. Крім того студенти готуються до презентації обраної проблеми, озвучують підготовлені запитання, прогнозують можливі відповіді на них, підбирають можливі аргументи на захист власної позиції в аудиторії.

На етапі зворотного зв’язку здійснюється перевірка виконання СПР викладачем. Проводиться перевірка виконання вправ. Студенти працюють у групах на чолі з лідером, який несе відповідальність за результат виконаної роботи, обговорюючи питання.

Друга частина роботи на етапі зворотного зв’язку - презентація проблемного питання. Студенти по черзі роблять презентації, залучають аудиторію до обговорення. Під час дискусії викладач занотовує зроблені студентами помилки, обговорення яких є заключною частиною етапу зворотного зв’язку. За необхідності викладач продовжує роботу над помилками на наступних заняттях та під час індивідуальних занять.

Завдання для СПР враховані в декомпозиції відповідно до тематики циклу та включають:

- підготовку студентів до всіх форм аудиторних занять;

- самостійне вивчення додаткових питань курсу;

- написання рефератів з окремих питань курсу;

- роботу над проектами ;

- підготовку до контрольних робіт усіх видів;

- роботу в бібліотеках, читальних залах;

- самостійну роботу в комп'ютерних класах.

Навчальний матеріал модулю, передбачений для самостійного опрацювання студентами, виносяться на поточний контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовується під час аудиторних навчальних занять.

Індивідуальна робота викладача зі студентом або з невеликим (порівняно з загальною кількістю студентів у групі) колективом студентів (не врахована в декомпозиції) проводиться з метою підвищення рівня підготовки та розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів і включає:

- розробку, виконання і перевірку індивідуальних завдань;

- проведення колоквіумів (співбесід);

- перевірку та захист завдань, що виноситься на поточний контроль ;

- індивідуальні консультації;

- роботу в студентському науковому товаристві;

- участь у науково-практичних семінарах і студентських конференціях тощо.

Вимоги до практичного володіння видами мовленнєвої діяльності

Рівень В2 – просунутий (vantage) передбачає готовність студента диференційовано використовувати ІМ у варіативних ситуаціях мовленнєвого спілкування, яки пов’язані з його майбутньою професійною діяльністью, а саме, студент по закінченню курсу здатен досягти наступного рівня володіння видами мовленнєвої діяльності:

Аудіювання: розуміти основні ідеї та розпізнавати відповідну інформацію в ході детальних обговорень, дебатів, офіційних доповідей, лекцій, бесід, що за темою пов'язані з навчанням та спеціальністью;

- розуміти в деталях телефонні розмови, що виходять за межі типового спілкування;

- розуміти загальний зміст і більшість суттєвих деталей в автентичних радіо- і телепередачах, пов'язаних з академічною та професійною сферами;

- розуміти досить складні повідомлення та інструкції в академічному та професійному середовищі;

- розуміти намір мовця і комунікативні наслідки його висловлювання (напр., намір зробити зауваження);

- визначати позицію і точку зору мовця;

- розрізняти різні стилістичні регістри в усному та письмовому спілкуванні з друзями, незнайомцями, колегами, працедавцями та з людьми різного віку і соціального статусу, маючи при цьому різні наміри спілкування.

Читання: розуміти автентичні тексти, пов'язані з навчанням та спеціальністю, з підручників, газет, популярних і спеціалізованих журналів та Інтернет джерел;

- визначати позицію і точки зору в автентичних текстах, пов'язаних з навчанням та спеціальністю;

- розуміти намір автора письмового тексту і комунікативні наслідки висловлювання (напр.,службових записок,листів, звітів);

- розуміти деталі в доволі складних рекламних матеріалах, інструкціях, специфікаціях (напр., стосовно функціонування пристроїв/обладнання);

- розуміти автентичну академічну та професійну кореспонденцію (напр., листи, факси, електронні повідомлення тощо);

-розрізняти різні стилістичні регістри усного та писемного мовлення з друзями, незнайомцями, колегами, працедавцями та з людьми різного віку і соціального статусу, коли здійснюються різні наміри спілкування.

Говоріння, діалогічне мовлення: реагувати на основні ідеї та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час детальних обговорень, дискусій, офіційних переговорів, лекцій, бесід, що пов'язані з навчанням та професією;

- чітко аргументувати відносно актуальних тем в академічному та професійному житті (напр., в семінарах, дискусіях);

- поводитись адекватно у типових світських, академічних і професійних ситуаціях (напр., у засіданнях, перервах на каву, вечірках)

- реагувати на телефонні розмови, які виходять за межі типового спілкування;

- телефонувати з конкретними цілями академічного і професійного характеру висловлювати думки щодо змісту автентичних радіо- і телевізійних програм, пов'язаних з академічною та професійною сферами;

- реагувати на оголошення, доволі складні повідомлення та інструкції в академічному і професійному середовища, адекватно реагувати на позицію/точку зору співрозмовника;

- пристосовуватися до змін, які зазвичай трапляються під час бесіди і стосуються її напряму, стилю та основних наголосів;

- виконувати широку низку мовленнєвих функцій і реагувати на них, гнучко користуючись загальновживаними фразами;

Монологічне мовлення: чітко виступати з підготовленими індивідуальними

презентаціями щодо широкого кола тем академічного та професійного спрямування;

- продукувати чіткий, детальний монолог з широкого кола тем, пов'язаних з навчанням та спеціальністю;

- користуватися базовими засобами зв'язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно об'єднаний дискурс.

Письмо: писати зрозумілі, деталізовані тексти різного спрямування, пов'язані з особистою та професійною сферами (напр., заяву);

• писати у стандартному форматі деталізовані завдання і звіти, пов'язані з навчанням та спеціальністю;

• готувати і продукувати ділову та професійну кореспонденцію;

• точно фіксувати повідомлення по телефону та від відвідувачів;

• писати з високим ступенем граматичної коректності резюме, протоколи та ін.;

• заповнювати бланки для академічних та професійних цілей з високим ступенем граматичної коректності;

• користуватися базовими засобами зв'язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно об'єднаний дискурс;

• виконувати цілку низку мовленнєвих функцій та реагувати на них, гнучко користуючись загальновживаними фразами.

Мовленнєві вміння

По закінченні курсу студенти зможуть:

Пошук інформації: запитувати з метою пошуку інформації ;

- знаходити конкретну інформацію, пов'язану з процесом або предметом навчання, користуючись для цього бібліотечним каталогом, сторінкою змісту або показником, довідниками, словниками та Інтернетом;

- запитувати, щоб отримати суттєво важливу інформацію, пов'язану з навчанням або спеціальністю;

- прогнозувати інформацію, користуючись для цього "ключами", напр., заголовками, підзаголовками, ім'ям автора та ін.

Академічне мовлення: виступати з презентаціями чи доповідями з питань, пов'язаних з навчанням;

- враховувати аудиторію і мету висловлювання;

- викласти план-схему висловлювання та логічно структурувати ідеї;

- користуватись відповідними правилами презентації, мовою жестів і т.д.;

- коментувати таблиці, графіки і схеми;

- користуватись адекватними стратегіями під час дискусій, семінарів та консультацій;

- орієнтувати аудиторію щодо загальної побудови виступу;

- дотримуватись теми виступу;

- враховувати різні точки зору;

- виділяти головну ідею, розширювати й розвивати її;

- розпочинати дискусію, підсумовувати, головувати під час дискусії.

Академічне письмо: тлумачити, порівнювати і зіставляти таблиці, графіки та схеми;

- узагальнювати, перефразовувати й синтезувати ідеї з різних типів текстів (напр., із статей, дослідницьких проектів);

- фіксувати й письмово викладати результати досліджень (напр., опитування думки, огляд теми);

- робити адекватні і придатні для користування конспекти з різноманітних інформаційних джерел;

- написати звіт (напр., згідно проекту);

- враховувати аудиторію та мету висловлювання;

- стисло викладати зміст тексту, логічно структурувати ідеї;

- писати вступ/висновки;

- організовувати текст як послідовність абзаців з їх заголовками та підзаголовками;

- користуватися логічними сполучниками для поєднання абзаців в єдиний текст;

- коректно наводити цитати ;

- складати бібліографію;

- вичитувати та виправляти роботу.

Організація та самоусвідомлення: • розробляти індивідуальні навчальні плани;

- ефективно користуватися навчальними ресурсами (напр., словниками, довідниками, Інтернетом);

- усвідомлювати індивідуальний стиль навчання/мислення;

- вести навчальні/ аналітичні щоденники;

- сумлінно вести облік прочитаного матеріалу, важливих посилань, цитат.

Оцінювання: розуміти вимоги щодо оцінювання, у тому числі поточного оцінювання;

- розуміти критерії виставлення балів на екзаменах, тестах та при виконанні окремих завдань;

- читати й розуміти загальні інструкції щодо екзаменів;

- ефективно готуватися до тестів та екзаменів (напр., повторення шляхом інтенсивного читання та з використанням різноманітних механізмів запам'ятовування;

- ефективно використовувати час на екзаменах і тестах;

- належним чином здійснювати само оцінювання.

Знання мови

По закінченні курсу студенти повинні мати робочі знання:

- граматичних структур, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах;

- правил англійського синтаксису, щоб дати можливість розпізнавати і продукувати широке коло текстів в академічній та професійній сферах;

- мовних форм, властивих для офіційних та розмовних регістрів академічного і професійного мовлення;

- широкого діапазону словникового запасу (у тому числі термінології), що є необхідним в академічній та професійній сферах.

Соціолінгвістична та прагматична компетенції

По закінченні курсу студенти зможуть:

- розуміти, як ключові цінності, переконання та поведінка в академічному і професійному середовищі України відрізняються при порівнянні однієї культури з іншими (міжнародні, національні, інституційні особливості);

- розуміти різні корпоративні культури в конкретних професійних контекстах і те, яким чином вони співвідносяться одна з одною;

- застосовувати міжкультурне розуміння у процесі безпосереднього усного і писемного спілкування в академічному та професійному середовищі;

- належним чином поводити себе й реагувати у типових світських, академічних і професійних ситуаціях повсякденного життя, а також знати правила взаємодії між людьми у таких ситуаціях (розпізнавання відповідних жестів, спілкування очима, усвідомлення значення фізичної дистанції та розуміння жестикуляції у кожній з таких ситуацій).

Форми та принципи проведення поточного та підсумкового контролю

Якість навчання ІМ залежить від організації та управління навчальним процесом. Управління навчальнім процесом необхідно здійснювати на основі зворотнього зв’язку, систематичного отримання інформації про те, як проходить засвоєння навчального матеріалу студентами/курсантами, про рівень сформованості іншомовних вмінь і навичок .Такий зв'язок забезпечує контроль.

Контроль надає можливість викладачу спостерігати, аналізувати, об’єктивно оцінювати та корегувати хід навчальної роботи, що сприяє організації гнучкого управління навчальним процесом.

Рівень засвоєння знань на занятті з ІМ перевіряється через мовленнєву діяльність студентів. Знання та вміння студентів виявляються одночасно. Основним засобом контролю мовленнєвих вмінь і навичок слугують різноманітні усні та письмові вправи, які передбачають певні мовленнєві дії студентів. Характер цих вправ залежить від цілей контролю.

Критерієм оцінки слугують якісні й кількісні показники з кожного виду мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Наприклад, кількісними показниками читання є об’єм тексту і швидкість; говоріння – кількість мовних одиниць, що використовуються в мовленні. Повнота розкриття теми й характер правильності використання мовного матеріалу слугують якісними показниками говоріння.

Оцінювання рівня сформованості навичок і вмінь студентів здійснюється за 100 бальною шкалою на основі поточного та проміжного модульного контролю (ПМК -50 балів) і підсумкового контролю у формі екзамену (50 балів).

Поточний контроль здійснюється на кожному занятті в процесі засвоєння студентами навчального матеріалу й допомагає виявити поточні труднощі студентів у формуванні мовної та мовленнєвої компетенції. Використовуються наступні форми контролю: 1) фронтальний, груповий, індивідуальний і диференційований; 2) усний і письмовий; 3) одномовний і двомовний.

Мета проміжного контролю – з’ясування рівня засвоєння конкретної частини навчальної програми (циклу), ступеню сформованості мовленнєвих вмінь і навичок, яки були об’єктом опрацювання протягом певної серії занять. Частота проведення проміжного контролю визначена робочою навчальною програмою, де зафіксовано спеціальні заняття, присвячені контролю та корекції.

Завдання для проміжного контролю сформованості мовної та мовленнєвої компетенції мають тестовий характер, містять вправи на переклад речень згідно тематики циклу. На виконання письмових завдань відводиться 35-40 хвилин аудиторного заняття. Усне мовлення (монологічне та діалогічне) систематично контролюється і оцінюється в ході навчального процесу.

Кожне завдання оцінюється окремо. Потім всі бали за кожне завдання підраховуються, і до них додається оцінка за говоріння, яка переноситься з журналу .Отримана сума балів відповідає рейтинговим балам таким чином:

Набрані бали (% виконаної роботи)	Рейтингові бали (фіксується в журналі)
90 – 100	10
80 – 89	9
65 – 79	8
55 - 64	7
50 – 54	6
35 – 49	5
Менше 34	4

Оцінка результатів є складним аспектом контролю і потребує від викладача об’єктивності та педагогічної майстерності. Оцінка дає якісну характеристику ходу навчального процесу і є орієнтиром для студентів у подальшій діяльності в опануванні іноземної мови.