40. Політико - адміністративний устрій, органи влади і управління гетьманської держави б.Хмельницького.

Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо.

На чолі держави стояв гетьман, який обирався Військового радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

Адміністративно-Територіальний Устрій Територія, па яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки - на сотні (полків у різні часи було 36,26,16,10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьманом), на чолі сотні - сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміністративну владу. Містами й селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах - сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

Судова Система На українських територіях діяло козацьке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статутів, магдебурзьке право. З'явилося нове джерело права - гетьманські універсали, обов'язкові для всього населення України. Найвищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значення загальностанових судів. Незмінним залишалося міське судочинство.

Збройні Сили Бойове ядро української армії становили запорожці і реєстрові козаки. Полк складався із 1 -2 тис, записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато тисяч добровольців. Чисельність армії доходила до 100-150 тис. чоловік.

Висновок: Демокр: виборність посад, зокрема гетьмана, вплив рад, Недемокр: авторитаризм (вся влада в руках гетьмана), спадкове гетьманство, обмеження впливу рад

41. Воєнно-політичні події на українських землях протягом 1651-1653 рр. Та їх наслідки.

Польський уряд, прагнучи не допустити зміцнення України, у лютому 1651 р. відновив війну.

Найтяжча за всю війну поразка українців сталася під Берестечком у липні 1651 р. Українське військо потрапило в оточення і понесло величезні людські втрати. Полякам дістався весь обоз і гетьманська канцелярія. У липні литовські війська взяли Київ. Однак, Хмельницькому вдалося відновити боєздатність армії, зупинити польсько-литовське військо під Білою Церквою і змусити противника до переговорів. Та все ж укладена 28 вересни 1651 р. Білоцерківська угода призвела до тяжких для України наслідків: -територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством; -козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб; -гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права закордонних зносин.

Договір не влаштовував жодну із сторін. Польський сейм навіть відмовився його схвалити.

Кульмінація Національно-Визвольної Війни

Український народ не прийняв тяжкі умови Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти Польщі, заручившись у черговий раз підтримкою Криму. У травні 1652 р. козаки оточили і розгромили 20-тисячне польське військо біля гори Батіг на Поділлі.

Перемога викликала масове антипольське повстання населення України, в результаті на всій її території у червні 1652 р. відновлюється влада гетьмансько-старшинської адміністрації. Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, кримський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завершилися 15 грудня 1653 р. Кам'янецькою угодою.

Б. Хм. Змушений був відступати. Татари, повертаючись до Криму через усю Україну, взяли великий ясир. На початку грудня 1653 року воєнні дії припинилися, тривали лише незначні суперечки в зх. Районах Поділля й на Волині.