Ознаки виявлення осіб, які вживають наркогенні засоби

Для успішної протидії розповсюджен­ню серед населення України наркоген­них засобів актуальним є раннє виявлен­ня осіб, особливо підлітків і молоді, які почали вживати наркогенні засоби.

Слід підкреслити, що виявлення їх — справа достатньо складна, тому що майже всі приховують факт вживання наркогенних засобів. У зв'язку з цим у роботі соціального педагога дуже важливим є не тільки бесіда з підлітком, юнаком чи дівчиною, а й огляд тіла, одягу, отриман­ня об'єктивної інформації від батьків, родичів, знайомих, вчителів.

Про вживання паркогеїших засобів може свідчити наявність:

• будь-яких таблеток, ампул, порошків та інших медикаментозних препаратів;

• шприців, голок, джгутів;

• різних приладів або їх деталей, що можуть використовуватися для обробки рослин, перегонки та очистки хімічних речовині реактивів, препаратів побутової хімії, що вживаються для миття та очистки;

246 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 247

• специфічного хімічного запаху в повітрі, що видихається, або запах від одежі, шкіри, волосся, рук;

• слідів від ін'єкцій на шкірі та судинах (свіжих чи давніх), особли­ во на ліктьових згинах, передпліччі лівої руки та іи.

Окрім того, спостерігається звуження або, навпаки, розширення зіниць, обличчя бліде, червоне, очі тьмяні або з гарячковим блиском. Людина худне. Із зубів сходить емаль, і вони починають безболісно випадати. Нігті обломлюються шарами. Характерними є також „круги під очима" та яскраво червоні губи.

Для визначення формування залежного типу поведінки користують­ся наступними ознаками (достатньо співпадашія п'яти тверджень для діагностики клінічної залежності):

1. нездатність особистості до прийняття рішень без порад інших людей;

2. здатність особистості дозволяти іншим приймати важливі для неї рішення за неї;

3. здатність погоджуватись з іншими через страх бути знехтуваним, навіть при усвідомленні особистістю, що інші не праві, що вони помиля­ ються;

4. складність розпочати самостійно будь-яку справу;

5. здатність добровільно виконувати принизливу або неприємну ро­ боту заради отримання уваги та любові оточуючих;

6. неможливість зносити самотність, вживання значних зусиль, щоб уникнути ЇЇ;

7. катастрофічне відчуття спустошеності, самотності при розриві близь­ ких стосунків;

8. постійний страх бути знехтуваним;

9. уразливість, схильність до сильних хвилювань при найменшій кри­ тиці або при прояві легкого незадоволення зі сторони інших.

Поряд з перерахованими ознаками спостерігається схильність до по­шуку залежних емоційних переживань, навіть за рахунок серйозного ри­зику, та нездатність бути відповідальним за будь-які вчинки.

При залежному типі поведінки відбувається своєрідна "втеча" від реальності у вигляді заміни гармонійної взаємодії усіх аспектів дійсності, на концентрацію діяльності у одному напрямку, ігноруючи інші сфери. Згідно концепції N. РезезсЬкіап це виглядає наступним чином:

"втеча в тіло" — заміна традиційної життєдіяльності, спрямованої па сім'ю, кар'єру, хобі, па діяльність, мета якої власна фізична або психічна досконалість. Діяльність носить риси гіперкомпепсації, так зва-

на "параноя здоров'я", "пошук та ловля оргазму", захоплення власною зовнішністю, якістю відпочинку та релаксації;

"втеча в роботу" — дисгармонійна фіксація па службових справах та обов'язках, нехтування іншими сторонами життя, т.з. "трудоголізм".

Зміна цінності комунікації формується при виборі поведінки в стилі "втеча в контакти або в самотність", при цьому спілкування, при його поверховості, стає єдиним бажаним засобом досягнення задоволен­ня потреб, або навпаки, кількість контактів зводиться до мінімуму.

Схильність до роздумів, прожектів, при відсутності бажання і нама­гання втілити їх в життя — "втеча в фантазії". Втеча від дійсності проявляється у захопленні псевдофілософськими течіями, релігійному фанатизмі, сектантстві.

Мотивація зловживання речовинами, які викликають

стани зміни психічної діяльності

При вживаній паркогенних речо­вий, які змінюють психічний стан особистості, сприйняття світу, у неї змінюється самооцінка, спостерігаєть­ся поступове відхилення поведінки в бік формування патологічної за­лежності від речовини, фетишизація її та процесу вживання та викрив­лення зв'язків узалежпепого з суспільством.

Знання мотивації вживання наркотичних речовин є важливим для правильного вибору технології профілактики та роботи з узалежпеиими.

Мотивація вживання наркогеїших речовин (за Ц.Короленко, Т. Донсь­ких):

^ Атарактичиа мотивація — прагнення застосування паркогенних речовин з метою пом'якшення або усунення явищ емоційного диском­форту. Речовина, яка викликає сп'яніння, використовується як лікуваль­ний засіб, який знімає симптоми душевного неспокою, таких як страх, тривога, депресія. Саме насиченість негативного фону настрою сприяє вибору па користь найлегшого шляху його усунення. Зняття негативно­го фону проходить хімічним шляхом, який через багаторазовість засто­сування призводить до переходу психічної залежності від хім. речовини до фізичної. Атарактичпа мотивація ведуча нри тривожному, обсесивио-фобічпому, депресивному, дисфорпчпому, астенічному, іпохондричному та псих органічному синдромах.

■^ Гедонічна мотивація; якщо атарактичпа мотивація приводить зни­жений настрій до норми, то гедонічна проявляється в отриманні задово­лення, почуття радості на фоні рівного настрою. Особа з адиктивною

248 Соціальна робота

направленістю поведінки шукає в хімічних речовинах засіб втечі від реальності в ілюзорний світ насолоди. При цьому перевага надаєтьсяречовинам, яким властивий ейфоризуючий ефект (швидке піднесення настрою, прояв смішливості, радості, любові до ближнього, легкого до­сягнення сексуального оргазму, "польоту в непізнане"). Найчастіше зас­тосовується маріхуапа, опій, морфій, кокаїн, кодеїн, ЛСД.

^ Мотивація з гіперактивацією поведінки близька до гедонічної, але базується на активуючому ефекті хім. речовий. Базовою стає потреба вивести себе із стану пасивності, апатії за допомогою речовин, які вик­ликають високу активність, незвичну рухомість реакцій. До наркотичних речовий, яким властива гіперактивуюча дія відносять маріхуаиу, ефед­рин і його похідні, екстазі, кофеїн, нікотин. Пошук гіперсексуальпих відчуттів спонукають особу па вживання наркотичних речовин цього типу, щоб навіть ціною психічного здоров'я вивести себе із стану нудьги та апатії, зняти одноманітність в інтимній сфері.

V^і Субмісивпа мотивація — нездатність особи відмовитись від запро­понованих наркотичних засобів. Це зумовлено ананкастичішми або за­лежними рисами характеру особистості (нерішучість, сором'язливість, конфліктність, тривожність), при яких особа намагається уникнути ситу­ацій засудження, наприклад, вживання алкоголю "за компанію", або через страх опинитися поза референтною групою, бути вигнаним з неї, стати "білою вороною".

^ Псевдокультурпа мотивація — базується на світогляді особистості та її естетичних пристрастях. Особа розглядає вживання алкоголю та наркотичних речовин, як "вишуканість смаку", "приєднання до кола об­раних". Важливим є не вживання п'янкої речовини, а демонстрація цього оточуючим. Найчастіше зустрічається при істеричних та демонстратив­них патохарактерологічпих розладах.