70. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу чи фізичної особи.

Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено у частині першій статті 40 КЗпП:— зміни в організації виробництва та праці, серед них ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1);— виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків потребує доступу до державної таємниці (п. 2);— систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3);— прогул (зокрема, відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4);— відсутність на роботі протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого терміну збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (як-от, на туберкульоз). За працівниками, які утратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5);— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6);— поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7);— вчинення за місцем роботи розкрадання (у т. ч. дрібного) майна власника (п. 8).

Одначе це не вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Законодавство про працю передбачає можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця і в інших випадках, зокрема:— незадовільного результату випробування, обумовленого під час прийняття на роботу (ст. 28 КЗпП);— звільнення із суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством (п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43);— обмеження спільної роботи родичів на підприємстві (ст. 251 КЗпП);— відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);— передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП);— порушення установлених правил прийняття на роботу (ст. 7 КЗпП).