63.Конституційні основи виконавчої влади в Україні.

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р., є основним Законом держави і займає центральне місце в системі законодавства. Конституційні засади формування Кабінету Міністрів України. Порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра України. визначене в ст.114 Конституції України, яка наголошує: До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, схваленою Верховною Радою України. Прем’єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Прем’єр-міністр розподіляє обов’язки між своїми заступниками, керує роботою Кабінету Міністрів та головує на його засіданнях, а у відсутності Прем’єр-міністра ці обов’язки виконує Перший віце-прем’єр-міністр. Повноваження Прем’єр-міністра відповідно до ст.115 Конституції автоматично припиняються у зв’язку з обранням нового Президента. Стосовно складу Кабінету Міністрів слід мати на увазі, що він залежить від структури органів виконавчої влади, яка, у свою чергу, визначається метою та завданням діяльності цієї влади у той чи інший період.

64. Правовий статус суб’єктів спадкового права.

У ЦК України є закріплення у ньому легального визначення спадкування як переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Варто, щоправда, уточнити, що, як випливає із змісту ч. 2 ст. 1222, ч. 2 ст. 2 ЦК України до кола спадкоємців за заповітом можуть включатися не лише особи (фізичні або юридичні), а й інші уч Стаття 1217 ЦК України закріплює існування двох видів спадкування: за заповітом або за законом. Спадкування за законом має місце лише у разі коли воно не змінено заповітом спадкодавця (ст. 1223 ЦК України). Дану норму слід розуміти і як таку, що встановлює особливості підстав для спадкування.асники цивільних відносин. Підставою для виникнення у набувача права власності є укладення договору, а підставою для спадкування - перебування у спорідненості, зареєстрованому шлюбі, на утриманні спадкодавця або проживання з ним однією сім'єю (при спадкуванні за законом) або факт складання заповіту на користь спадкоємця (при спадкуванні за заповітом). ЦК України не забороняє успадкування однієї частини спадщини на підставі заповіту, а іншої - на підставі закону. Таке спадкування виникає у разі охоплення заповітом лише частини спадкового майна, визнання заповіту частково недійсним, успадкування майна спадкоємцем за заповітом і спадкоємцем за обов'язковою часткою. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом (ч. 5 ст. 1275 ЦК України).

Якщо в заповіті спадкодавець позбавив права на спадкування всіх потенційних спадкоємців, зазначених у статтях 1261-1265 ЦК України, і не призначив при цьому жодного спадкоємця, то за відсутності осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ч. 1 ст. 1241 ЦК України), спадщина визнається відумерлою і переходить у комунальну власність територіальних громад за правилами ст. 1277 ЦК України. Спадкування має на меті забезпечити перехід від спадкоємця до спадкодавця майна (прав та обов'язків) в тому ж обсязі, в якому вони належали спадкодавцеві1.

Стаття 1219 ЦК України регламентує, що до складу спадщини не входять ті права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Серед таких прав та обов'язків закон називає: 1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом, або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.