- •61.Право громадян на об’єднання в політичні партії та порядок його реалізації
- •62. Систематизація нормативно-правових актів, її мета та види.
- •63.Конституційні основи виконавчої влади в Україні.
- •64. Правовий статус суб’єктів спадкового права.
- •65. Міжнародно-правові стандарти прав людини.
- •66. Нормативно-правові акти як джерела права.
- •70. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу чи фізичної особи.
- •71. Інститут громадянства в системі конституційного права України.
- •72. Режим спільної сумісної власності подружжя
- •74.Адміністративно-правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні
- •79. Поняття, завдання та характеристика механізму правового регулювання
- •80. Правовий статус Президента України.
- •81. Учасники сімейних відносин. Шлюб та порядок його укладення
- •82. Поняття та ознаки підприємницької діяльності
- •83. Основні принципи діяльності та завдання Служби безпеки України
- •85. Законодавчий процес та його стадії
- •86. Набуття та припинення права власності.
- •87. Характеристика інституту усиновлення.
- •88. Обставини, які виключають суспільну небезпечність діяння.
- •89. Характеристика державно-правового режиму.
- •90. Правовий статус безробітного в Україні
89. Характеристика державно-правового режиму.
Основою для класифікації державно-правових (політичних) режимів, тобто способів та методів здійснення державної влади, є:
• ступінь розвиненості політичної демократії;
• реальний політико-правовий статус особи.
З урахуванням цих критеріїв сучасні державно-правові (політичні) режими поділяються на демократичні та антидемократичні.
Демократичний режим — це режим, за якого державна (політична) влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських організацій, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави.
Він характеризується такими рисами:
• дотримується демократична конституція;
• реалізується принцип "поділу влад";
• державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян та їх об'єднань в управлінні державою;
• забезпечується плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;
• гарантується здійснення прав і свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів прав людини;
• реалізується демократизм правосуддя, домінують методи переконання перед методами примусу;
• забезпечується вільне існування всіх форм власності.
Такий режим характерний для правової держави.
Розрізняють такі види демократичних режимів: демократично-консервативний, демократично-радикальний та демократично-ліберальний.
Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму, такий спосіб організації державної влади, при якому здійснюється повний (тотальний) контроль державою над всіма сферами життя суспільства та особистості.
Він характеризується:
• повним пануванням держави над особистістю та суспільством;
• одержавленням усіх легальних об'єднань та організацій;
• необмеженими законом повноваженнями органів влади;
• забороною демократичних організацій;
• фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод людини і громадянина;
• загальним контролем над діяльністю громадян та їх об'єднань;
• політичною цензурою;
• відсутністю гласності;
• тотальною нетерпимістю до всіх, хто мислить інакше, ніж диктує правляча партія та її ідеологія;
• репресіями стосовно опозиції;
• мілітаризацією суспільного життя;
• прагненням до зовнішньої експансії. Різновидами тоталітарного режиму виступають расистський, фашистський, військово-диктаторський режими.
Авторитарний режим — це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки. Цей режим не має таких реакційних проявів, як тоталітарний, і характеризується:
• необмеженою владою однієї особи або групи осіб, не підконтрольних народові;
• наявністю центра управління, який діє на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону;
• використанням насильства та позасудових методів примусу;
• опорою на поліцейський та військовий апарат;
• дією принципу пріоритету держави над особистістю, відсутністю гарантій здійснення конституційно проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах із владою.
Авторитарні режими мають такі різновиди: революційний та стабілізаційний.