Розділ 4. Формування нових типів організаційних структур

1. Становлення економіки заснованої на знаннях

Цей процес почався ще у 60 роки минулого століття і продовжується до сьогодні. Важливо розуміти, що цей процес не є лінійним.

Нолан, з гарвардської школи бізнесу, розробив теорію стадій інформаційної економіки, яка дозволяє глибше зрозуміти логіку розвитку і формування структури економіки. Керуючись теорією Р. Фостера про періодичність процесу зміни технологій, Нолан зобразив кожну стадію розвитку у вигляді s-подібної логістичної кривої.

1. 1960-1075 –індустріальний період. Ера опрацювання даних

2. 1975-1980-1995- перехідний період. Мікроера

3. 1995-2010- економіка заснована на знаннях. Мережева ера.

У кожній ері, яка описується s-подібною кривою, властиві 3 етапи розвитку:

1. зародження (відносно повільний процес)

2. стрибкоподібне зростання

3. досягнення зрілості продукту (процесу), коли навіть значні інвестиції не забезпечують подальшого прогресу.

Перший період був піком розцвіту індустріального суспільства у США і західній Європі. У цей час соціологи говорили про суспільство засноване на послугах, тому що доля ринку послуг у порівнянні з долею ринку виробництва значно зросла. Але оскільки швидка зростання економіки було пов’язане із значним споживанням сировини, то було спровоковане зростання цін на сировину і глибока сировинна криза, яка розпочалася в 1973 році з, так званого, нафтового шоку. Реакція економіки на високі ціни стимулювала розробку продуктів, які не вимагали великої кількості сировини. Так менш ніж за 10 років споживання пального автомобілями скоротилось на 35%. У цей час розпочався швидкій перехід від епохи індустріалізації до якісно нової епохи, у якій основним результатом стають знання та інформація.

Нова перехідна економіка символізувала одночасно етап творчого руйнування попередньої економіки і створення нової. Велику роль на цьому етапі зіграла Японія. У 80 роки у США було прийнято кілька законів направлених на стимулювання інновацій, розширення зв’язків між корпораціями та університетами. Ці закони допомогли США зробити технологічний ривок у 90 роки, що дозволило США випередити Японію за рівнем наукових досягнень у промисловості.

З 1982 по 1992 роки частка інформаційних продуктів та інтелектуального капіталу зросла з 37% до 61%. Відповідно скоротилася частка матеріальних активів розвинених країн.

З середини 90 років розпочався наступний етап, який характеризувався зростанням секторів пов’язаних з виробництвом, опрацюванням і передаванням інформації та знань. Більше 70% зростання ВВП у 90 роки було досягнуто не в матеріальній сфері, а за рахунок підвищення рівня освіченості працівників, розповсюдженню нових інформаційних технологій та інших нематеріальних факторів.

Узагалі період усієї історії людства за роллю знань можна розбити на такі етапи:

1. до 18 ст. доіндустріальне суспільство. У цей час відбувається осмислення процесів існування людини і природи. Кодифіковане знання існувало у вигляді писемності і книгодрукування, вміння та навички не документувались.

2. з 18 по 20 ст. Цей етап характеризується трансформацією некодифіковиних знань у кодифіковані. Створювалися технічні школи, підручники, енциклопедії, виникали прикладні науки, технічні факультети у навчальних закладах, різні інженерні товариства.

3. перша половина 20 століття. Революція в управлінні. Застосування знань до процесів труда. Процес кодифікації знань проходить ще більш активно.

4. друга половина 20 ст. Зростання інформаційного сектору економіки, розвиток ресурсозберігаючих технологій, розвиток електронних засобів кодифікації, аналізу, передавання знань: комп’ютерів, мов програмування, ОС, телекомунікацій, БД.

2. Структурна перебудова організацій.

Фахівці галузі менеджменту відмічають, що останнім часом відбувається перехід від вузької спеціалізації до інтеграції управлінської діяльності. Усе більше фірми використовують підходи, які засновані на проведені так званого внутрішнього маркетингу. При цьому підході організаційні структури переходять від класичних пірамідальних структур із жорсткою ієрархією до, так званих, пласких горизонтальних структур з мінімальною кількістю проміжних ланок між вищим керівником і безпосередніми виконавцями.

У горизонтальній корпорації організаційна структура формується не по відношенню до поставленої задачі, а на основі вибору функцій, притаманних процесу, тобто навколо процесу. У межах організації виділяється кілька основних процесів, для яких притаманні специфічні цілі. Таким чином скорочуються вертикальні зв’язки, які не забезпечують створення доданої вартості.

Головною властивістю організації майбутнього стане постійне пристосування до динамічного зовнішнього середовища. У зв’язку з цим останнім часом з’являються нові типи організаційних структур:

1. мережеві організації

2. віртуальні корпорації

3. багатовимірні організації

4. кругові корпорації

5. інтелектуальні організації

6. організації, які навчаються

Усі перелічені пити мають безпосереднє відношення до управління знаннями і між цими типами немає жорстких границь.

Мережева організація об’єднує різних партнерів орієнтованих на спільний ринок на основі обміну інформацією, кооперації, спільного використання активів. Нормативною базою є договірні відносини, а форма управління тут колегіальна і в управлінні беруть участь усі елементи мережі.

Віртуальна організація – це співтовариство партнерів, які управляють проектуванням, виробництвом і реалізацією продуктів та послуг з використанням ІТТ незалежними робочими групами і структурами. Нормативною базою є контракти між незалежними робочими групами.

Багатовимірна організація має всі 3 типи підрозділів, тобто і функціональні, і продуктові, і ринкові. Кожен підрозділ підпорядкований тільки одному керівнику. Існує ще так звана матрична форма такої організації, де кожен керівник може керувати певними функціями кожного підрозділу.

Кругова організація є демократичною ієрархією, кожен керівник користується рішеннями спеціальної ради, створеної при ньому. Характерною рисою такої організації є демократичність стосунків, можливість для кожного брати участь у прийнятті рішень.

Інтелектуальна організація формується з великої кількості малих автономних груп, які взаємодіють за принципом вільного співтовариства. Для них характерними є неформальність зв’язків, свобода комунікацій. Наприклад, асоціації професіоналів та організацій фахової галузі.

Організація, яка навчається побудована таким чином, що в ній відбувається постійний розвиток завдяки неперервному навчанню, накопиченню цінного досвіду. Характерним для неї є те, що вона здатна ефективно реагувати на зовнішні зміни. Часто така організація поділяється на групи з високим рівнем самоуправління та контролю якості їх діяльності. Важливими аспектами за якими розрізняють ці види організацій є також ступінь їх гнучкості, характер стосунків всередині організації, роль найвищого керівництва, ступінь свободи працівників.

2. Структура управління знаннями в організації

УЗ організації є неможливим без створення відповідних структур. Проаналізувавши діяльність найбільш успішних компаній, заснованих на знаннях, можна виділити таку структуру УЗ:

1. дирекція з УЗ

2. міжфункціональні проектні групи

3. комп’ютерні системи з БЗ

Головні функції відводяться директору з УЗ. Він відповідає за підготовку програми УЗ, створення корпоративної інформаційної системи, розвиток внутрішньої культури обміну знаннями. Така людина повинна володіти широким спектром знань та умінь, зокрема у галузі ІТ та психології міжособистісного спілкування.

У свою чергу на міжфункціональні проектні групи покладається робота з організації проектів зі створення трансферту та ефективного використання знань.

Така програма створюється у кілька етапів, на кожному з яких вирішується певна стратегічна задача:

1. побудова БД

2. визначення і реалізація стратегічного положення у галузі

3. інвестування у бізнес.

Успішне проходження кожного з цих етапів зменшує рівень невизначеності організації як відкритої системи все більшої степені орієнтації на певну ціль. З іншого боку цей процес супроводжується збільшенням видатків.

Для зменшення невизначеності необхідно постійно переглядати весь портфель технічних програм компанії, щоб зрозуміти, які задачі є поточними, а які стратегічними. Крім того, важливим аспектом є поєднання цих програм з програмами наукових та технічних розробок, які ведуться як у самій компанії так і за її межами.

Реалізація спільних програм дає додаткові переваги у конкурентній боротьбі, а саме: зниження витрат на виробництво продукції, зменшення розриву між власним впровадженням нових продуктів і процесів і аналогічною діяльністю конкурентів, а також приведення процесів у відповідність з тими змінами, які відбуваються на ринку.

Дані соц. опитування зарубіжних компаній свідчать про такі результати впровадження програм з УЗ

Показник	Частка компаній з позитивними результатами, %
Зростання задоволення запитів споживачів	78
Зростання задоволеності інтересів співробітників	60
Інновації у виробництві і сервісі	59
Підвищення рівня рентабельності	56
Підвищення рівності річного доходу	52
Допомога споживачів у досягненні результатів	45
Зменшення плинності кадрів	37
Зниження споживацьких цін	36
Прискорення виходу на ринок	30

Розглянемо як розроблялась програми УЗ на прикладі фірми HP consulting. З самого початку керівництво визначило 3 критерії вимірювання успішності програм:

1. спільне використання знань у різних проектах

2. вивчення успіхів та невдач. При чому аналіз невдач може бути більш інформативним ніж аналіз успіхів

3. збереження того матеріалу, який отриманий у конкретних проектах, але може бути використаний повторно

2. Системи управління знаннями (СУЗ). Вимоги до сучасних СУЗ

На даний час не існує цілісних СУЗ, які б одночасно відповідали усім вимогам. Здебільшого СУЗ в установі - це швидше комплекс розрізнених програм та методологія їх використання. З іншого боку є програмні продукти орієнтовані на організацію УЗ. Їх програмне забезпечення можна розглядати як платформу для побудови корпоративної СУЗ.

У звіті ЮНЕСКО за 2002 рік 74% європейського суспільства був поставлений «діагноз»: синдром інформаційної втоми – інфофобія. Опитування більше 1300 працівників компанії Ройтерс показали, що: 25 % потребує неймовірно великої кількості інформації, 38 % витрачають значний час на пошук потрібної інформації, 41 % вважають умови роботи є надто складними, 47 % вважає що пошук інформації відриває їх від основної роботи, 49 % відчувають, що не можуть «переварити» отриману інформацію, 94 % не вірять у те, що ситуація покращиться.

Чи не найбільшою є проблема пошуку необхідної інформації. По-перше ресурси інтернет далеко не завжди дозволяють вести ефективний пошук. По-друге найбільша кількість інформації існує в неструктурованому вигляді, тобто це, як правило, тексти, фото і відео. По-третє навіть текстові документи існують на різних мовах, можуть містити помилки. Фірменні програмні продукти вирішують деякі з цих проблем, але жоден продукт не вирішує всі відразу.

Сформулюємо основні вимоги до сучасних СУЗ:

Перші вимоги стосуються пошуку інформації. Виділимо такі типи пошуку:

1. Смисловий.

2. Нечіткий.

3. Логічний.

Для цих пошуків дуже важливим є механізм автоматичної оцінки релевантності знайдених документів, для того щоб вони потрапляли в верхню частину списку. Крім тривіальних методів пошуку система повинна враховувати також їх розташування, як часто зустрічаються слова, фізичну відстань між словами.

1. Смисловий пошук означає розширення запиту близькими за змістом словами. Системи, які вміють це робити використовують словники і тезауруси, при цьому використовується морфологія і семантика конкретної мови. Морфологічний блок забезпечує пошук слова у будь-якій його словоформі (відмінках…). Семантичний блок автоматично перетворює запити виконані природною мовою в набір зв’язаних за змістом понять. Такий блок дозволяє, наприклад, на запит розклад електричок знайти документ з текстом «час відправлення приміських поїздів». В основі такого блоку зазвичай лежить семантична мережа.

2. Нечіткий пошук дозволяє шукати слова і елементи за схожістю написання. Наприклад, знаходити документи у яких терміни, вказані в запиті, містять орфографічні чи граматичні помилки. Нечіткий пошук заснований не на точному зівпаданні слів, а на обчисленні міри їх близькості. Наприклад, міра близькості між словами браузер і броузер мають максимальну міру близькості. Проблема помилок часто виникає при розпізнаванні відсканованого тексту. Для нечіткого пошуку використовується так званий механізм адаптивного розпізнавання образів, у ньому використовуються нейронні мережі.

3. Логічний пошук (булів). Цей спосіб вимагає більшої кваліфікації користувача оскільки передбачає введення ним спеціальних логічних операцій.

Розглянемо інші вимогу до СУЗ.

4. Функціональна розширюваність і відкрита архітектура. СУЗ повинна дозволяти легко додавати нові функціональні можливості, масштабувати і при цьому важливо, щоб архітектура системи була відкритою і, тоді, це можуть робити різні користувачі.

5. Багатомовна і кросмовна підтримка. Багатомовність означає, що система може, наприклад, знайти документи складені однією мовою на запит іншою мовою, містити програми-перекладачі. Кросмовна підтримка означає уміння системи працювати з документом, який містить слова написані різною мовою. Такі можливості забезпечуються розробкою відповідних семантичних мереж, таксономій (предметних класифікаторів), тезаурусів (списки із системою перехресних посилань для організації колекцій документів при їх відображенні, зберіганні чи пошуку).

6. Можливість опрацювання аудіо і відео інформації. Тут ідеться про можливості системи не тільки автоматично формувати бази і архіви, а і знаходити інформацію, яка в них міститься і управляти нею. Бажано щоб разом з аудіо і відео зберігались метадані у вигляді тексту. Це можуть бути субтитри, розпізнаний звук.

7. Персоніфікація роботи, збереження та обмін знаннями. Зокрема, система повинна дозволяти користувачу створювати набори власних пошукових інтерфейсів, персоніфікованих фільтрів, лінгвістичних ресурсів, оповіщення про появу нової інформації, а також розповсюдження результатів дослідницької і аналітичної роботи між користувачами, наприклад, за допомогою публічних папок.

8. Локалізація областей дослідження. Це дозволяє мінімізувати інформаційний шум. Це досягається за допомогою спеціалізованих словників, тезаурусів, таксономій і персональних бібліотек. Усе це дозволяє розбити загальну базу знань на окремі інформаційні зони за сферами інтересів окремих користувачів.

9. Підтримка різних форматів документів. Зараз існує більше 200 форматів документів. Для документів інтернет: html, xml, pdf. Документи: ms word, page maker, Open Office writer. Електронні таблиці: Excel, calc. Презентації: Power point, visio. Графічні: jpeg, gif.

10. Підтримка широкого кола джерел. Приклади джерел: файли у файловій системі комп’ютерів, або в локальній, СУБД, поштових системах, системах документообігу, html-сторінки, архіви. Важливим параметром системи при цьому є можливість автоматичного збору інформації в мережах.

11. Динамічна класифікація. Дозволяє комбінувати класифікатори в різних варіантах, оперативно змінювати класифікатори, формувати дані у вигляді багатовимірних масивів, які дозволяють досліджувати тему в різних контекстах і з різних точок зору.

12. Масштабованість за об’ємом. Наприклад, пошукова система повинна легко масштабуватись як за об’ємом інформації та і за кількістю користувачів.

13. Інформаційний потік оновлень. Наприклад, програма час від часу поновлює архіви і на цей час закриває доступ до архіву. Бажано уникати таких ситуацій. Також якщо документи постійно індексуються, то потрібно забезпечити щоб ця індексація була інкрементною, тобто, стосувалася тільки нових документів і змін в документах і на час індексації не закривала доступ до документів.

14. Апаратно-програмна платформа. Бажано щоб система підтримувалась багатопроцесорними і розподіленими системами. Також, однією із головних вимог є підтримка існуючих програмно-апаратних платформ.

15. Захист інформації. Ця проблема постійно зростає.

Ринок СУЗ

До світових лідерів в області створення СУЗ відносяться такі системи як: Convera, FAST, Autonomy, Google, MS.