Всесвітня історія

реакційної диктатури, але уряд був змушений трохи пом'якшити реакційний режим. Проте незабаром репресії відновилися.

Особливо завзятий характер мала боротьба проти місцевої реакції в Нікарагуа. В 1926 р. тут почався рух, у якому взяли участь робітники, селяни, дрібна буржуазія. Повстанська армія, очолювана Аугусто Сандіно завдала ряд поразок американській морській піхоті, яка висадилась у Нікарагуа. Повстанський рух під гаслом «Краще вмерти патріотом, ніж гнити рабом! Воля чи смерть!» продовжувався сім років. У січні 1933 р. США були змушені відкликати свої війська. У 1934 р. герой визвольної боротьби Сандіно був убитий начальником «національної гвардії» Анастасіо Сомосой, якого незабаром, користуючись підтримкою США, проголосили президентом Нікарагуа.

Світова економічна криза поставила слабку економіку латиноамериканських країн на межу катастрофи. Надвиробництво сільськогосподарської продукції, що наростало з середини 20-х pp., привело до того, що на складах її нагромадилося більше, чим споживалося в усьому світі протягом року. Згубно відбилося на зовнішній торгівлі зниження ціни на неї В роки світової економічної кризи посилилося суперництво між країнами регіону. Воно знаходило своє відображення у військово- політичних конфліктах між латиноамериканськими країнами.

З жовтня 1930 р. у ряді штатів Бразилії почалися антиурядові заколоти. Після того, як у більшості штатів влада перейшла до лібералів, які проголошували гасла економічної й політичної стабілізації, демократизації, справедливого соціального законодавства, в столиці був скинутий правлячий президент і 3 листопада 1930 р. Ж.Варгас сформував уряд, у якому вже не було представників кавової олігархії. Ж.Варгас скасував конституцію 1891 p., розпустив конгрес та інші виборні органи. Були прийняті закони, що сприяли пожвавленню промисловості й торгівлі. Відновлений 8-годинний робочий день, введена рівна оплата за рівну працю для чоловіків і жінок, соціальне страхування й пенсійне забезпечення для окремих категорій населення.

Установчі збори розробили нову конституцію Бразилії, яка набрала чинності в 1934 p., після чого Ж.Варгас був обраний президентом республіки. Глава держави одержав майже не обмежені повноваження.

У 1931 р. в Чілі була повалена військово-поліцейська диктатура Ібаньєса. Тимчасовий уряд, що прийшов до влади після втечі диктатора, вирішив знизити заробітну плату військовослужбовцям на 30%. У відповідь на це почалося повстання військово-морського флоту. Його підтримали окремі армійські частини. Уряд звинуватив моряків у тому, що вони стали знаряддям у руках комуністів, які прагнули захопити владу. 8 вересня повстання було придушено.

Все це не зменшило напруженості в країні, яка зазнавала нових ударів економічної кризи Уряд був безсилий справитися з економічними і політичними труднощами і поступово втрачав контроль над країною. 4 червня 1932 р. його скинули в результаті чергового військового перевороту. Владу захопила революційна хунта, в якій головну роль грали прихильники Ібаньєса. Хунта проголосила Чілі «соціалістичною республікою». Вона проіснувала всього 12 днів. В результаті чергового державного перевороту до влади прийшла нова хунта.

У вересні 1932 р. Чілі пережила ще два військові перевороти, після чого були проведені президентські вибори. До влади повернувся Алессандрі. Це означало завершення смуги політичних криз. У підсумку бурхливих подій 1931-32 р. в Чілі земельна аристократія була відсторонена від політичної влади, яка перейшла в руки великої промислової й фінансової буржуазії. Прихід до влади буржуазії означав, що виникли умови для розвитку національної промисловості. Уряд Алессандрі захищав економічні й політичні інтереси країни.

12 серпня 1933 р. група кубинських армійських офіцерів заарештувала президента Мачадо. Тимчасовим президентом став Карлос де Сеспедес. Ліквідація тиранії Мачадо стала початком буржуазно-демократичної революції. Серед рядового й сержантського складу армії зростало невдоволення тим, що на офіцерських посадах залишилися багато мачадистів Група сержантів на чолі з Фульхенсіо Батістою підготувала змову. У ніч з 4 на 5 вересня 1933 р. змовники заарештували кількох офіцерів і скинули проамериканський уряд Сеспедеса. Революційна хунта привела до влади