3.3. «Горючі корисні копалини»

ВУГІЛЛЯ. В Україні відомі два великі кам'яновугільні басейни (Донецький і Львівсько-Волинський) і Дніпровський буровугільний басейн.

Донецький басейн належить до типу геосинклінальних. Вугільні пласти виявлені у відкладах середнього і верхнього карбону. Загальна потужність кам'яновугільних відкладів в центральній частині басейну досягає 18000 м. У вугленосній товщі нараховується до 300 пластів вугілля, з них біля 164 пластів з робочою потужністю (> 0,45м). З вугільними пластами чергуються типово морські осадки - вапняки, аргіліти, алевроліти, що свідчить про паралічний тип вугленагромадження. Майже виключно гумусове вугілля представлене цілою гамою різновидностей за ступенем вуглефікації: від бурого до антрацитів. Запаси до глибини 1800 м складають 109 млрд.тонн.

Другий за величиною кам'яновугільний басейн України - Львівсько-Волинський - є лише крайньою південно-західною частиною великого Львівсько-Люблінського басейну, більша частина якого розміщена на території Польщі. Басейн відноситься до перехідного типу, формувався у паралічних умовах. Вугленосна товща нижньо-середньокам'яновугільного віку досягає потужності 1000-1250 м. Вугільні пласти нечисленні (декілька десятків), робочої потужності досягають найчастіше 2-3 пласти. Відомі як гумусові так і сапропелеві різновидності. За ступенем вуглефікації вугілля довгополуменеве, газове, жирне і коксове. В басейні виділяють Волинське, Забузьке, Сокальське, Бубнівське, Межиріченське, Тяглівське і Карівське родовища. Перспективи приросту запасів у басейні пов'язують із розвідкою глибоких горизонтів на двох останніх родовищах. Загальні запаси оцінюють в 1 млрд.тонн.

У Дніпровському буровугільному басейні промислова вугленосність приурочена до бучацької світи палеогенової системи. Басейн займає величезну територію (біля 100 тис.км²), проте основні запаси концентруються переважно у Кіровоградській (48%) і Дніпропетровській (43%) областях. Відомо більше 90 родовищ і понад 200 вуглепроявів. Продуктивна товща має потужність 15-25м, вона вміщує 1-4 пласти вугілля середньої потужності 3-6м, при максимальній 10-12м. За якістю вугілля басейну м'яке, буре, гумітове. Балансові запаси басейну перевищують 2 млрд.тонн. Перспективи розширення пов'язуються з південно-західною його частиною (Дніпропетровська область).

Буровугільні родовища промислового типу відомі також у Дніпровсько-Донецькій западині - Новодмитріївське у Харківській та Сула-Удайське у Полтавській областях, у Передкарпатті (Коломийське родовище), Закарпатті (ільницьке родовище).

НАФТА і ГАЗ. В Україні відомі три великі нафтогазоносні провінції. Карпатська, Дніпровсько-Донецька і Кримсько-Причорноморська.

Карпатська провінція охоплює Закарпаття, Карпати і Передкарпаття з частиною Волино-Поділля, що до нього прилягає. Переважна більшість нафтових і газових родовищ розміщена в межах Передкарпатського крайового прогину, розділеного Стебницьким насувом на дві зони - Зовнішню і Внутрішню. При цьому у Зовнішній зоні, яка прилягає до Східно-Європейської платформи, концентрується основна маса газових родовищ (Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Залужанське та ін.), яких виявлено біля 30. Глибина залягання газоносних горизонтів до 3700 м, вік - переважно неогеновий, рідше крейдовий, юрський. Багато родовищ уже в значній мірі вичерпали свої запаси.

У Внутрішній зоні прогину переважають нафтові родовища (Битківсько-Бабченківське, Бориславське, Долинське, Орівсько-Уличнянське, Північно-Долинське та ін.). Глибина залягання промислових покладів - до 5400м, вік - неогеновий, палеогеновий, крейдовий.

Невеликі за запасами родовища нафти і газу виявлені у складчастій зоні Карпат у Закарпатському прогині, на території Волино-Подільської плити. На плиті відомі два родовища: Куликівське газове (напівпромислове) девонського віку та Локачинське нафтогазове промислове силурійсько-девонського віку.

Дніпровсько-Донецька провінція розміщена на лівобережній Україні і охоплює Полтавську, Сумську, Харківську, Чернігівську, частково Дніпропетровську області. Приурочена вона до Дніпровсько-Донецької западини, яка складена потужною товщею осадових утворень. Близько 95% запасів газу і 70% нафти пов'язані з відкладами пізньокам'яновугільного та ранньопермського віку. Відомо близько 50 родовищ нафти і понад 90 родовищ газу; глибини залягання нафтогазоносних горизонтів коливаються у дуже широких межах - від декількох сотень до 5800 м.

Найбільшими газовими родовищами були Шебелинське, Західно-Хрестищенське і Єфремівське (Харківська область), сумарні запаси яких складали понад 970 млрд.м³. Серед нафтових родовищ за величиною нафтовидобутку виділялись Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область) і Глинсько-Розбишівське (Полтавська область) родовища, які дали понад 70% всієї нафти, видобутої у Дніпровсько-Донецькій западині. На більшості нафтових родовищ поряд з нафтою добувають попутний газ і конденсат. Спостерігається певна закономірність у географічному розміщенні нафтових родовищ. Значна кількість їх з великим вмістом газу розміщена у північній частині провінції, в південному напрямку вони змінюються газовими. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна провінція посідає провідне місце в Україні серед нафтогазоносних територій, однак запаси її (особливо нафти) обмежені.

Кримсько-Причорноморська нафтогазоносна провінція розміщена на території Запорізької, Миколаївської, Одеської і Херсонської областей, а також у межах Автономної Республіки Крим та в акваторіях Чорного і Азовського морів, що прилягають. Відомо близько 60 переважно невеликих нафтових і газових родовищ структурно приурочених до глибокої депресії субширотного простягання в межах Причорноморської групи прогинів. Поклади вуглеводнів на більшості родовищ пов'язані із вапняками нижнього і середнього палеогену на глибинах 600-1200 м, з піщано-глинистими осадками майкопської серії олігоцену (200-750 м) та пісковиками нижньої крейди (4400-4470 м). В Причорномор'ї газоносні також неогенові породи. Більшість родовищ виявлено в надрах Тарханкутського та Керчинського півостровів. Серед найбільших родовищ: Джанкойське, Глібівське, Західно-Октябрьське, Стрілківське газові, Голищинське газоконденсатне в акваторії. На перспективних площах провінції ведуться інтенсивні пошукові роботи. Зокрема перспективними вважаються палеозойські та мезокайнозойські осадові відклади на глибинах більше 4500 м, а також породи кристалічного фундаменту.

ГОРЮЧІ СЛАНЦІ. На північному схилі Українського щита, в депресії, заповненій відкладами кайнозою, знаходиться Бовтинське родовище горючих сапропелітових сланців (Кіровоградська і Черкаська області). Сланці утворилися в озерних умовах, за якісними показниками близькі до естонських і можуть використовуватись як у енергетиці, так і для технологічної переробки (смоли, рідке паливо, мастила, пластмаси тощо). Запаси становлять більше 3,5 млрд.т.

У Карпатах з відкладами менілітової серії олігоцену пов'язані дуже значні поклади горючих менілітових сланців. Сумарна потужність серії досягає 1500 м. За якісними показниками, умовами залягання та запасами виділяють такі родовища, як Верхнє Синєвидне, Борислав, Східниця, Струтень Верхній, Пнів-Пасічна і ін. Загальні прогнозні запаси менілітових сланців перевищують 500 млрд.т. Сланці можуть використовуватись у майбутньому як низькокалорійне паливо, а також для напівкоксування (смола, горючий газ), для виробництва деяких марок цементу, цегли, рубероїду, заповнювача для бетону (карпазит), кам'яного литва, як стимулятор росту сільськогосподарських культур тощо.

ТОРФ. Поклади торфу приурочені в основному до північних, північно-західних областей України, де нараховують понад 2500 переважно невеликих родовищ. Торфовища низинного типу, антропогенового віку. Основна частина видобутку торфу йде на потреби сільського господарства і лише незначна частка використовується як паливо. Загальні запаси торфу оцінюють у 2,2 млрд.т.

ОЗОКЕРИТ. Родовища озокериту відомі у Прикарпатті на території Львівської та івано-Франківської областей. Експлуатуються ще з ХІХ століття. Промислові поклади зосереджені у Бориславському, Трускавецькому, Дзвіняцькому, Старунському, Паляницькому родовищах і приурочені до глинисто-піщаних відкладів міоценового віку. Озокерит представляє собою природну суміш вищих метанових вуглеводнів (парафіни і церезини) з рідкими нафтовими вуглеводнями (масла) і смолами. Використовується для виробництва лаків, у парфумерії, в медицині.

В цілому можна говорити про добру забезпеченість України мінерально-сировинними ресурсами, в першу чергу такими як залізні та марганцеві руди, руди ртуті, титану; неметалами: графітом, каоліном, сіркою, кухонною та калійною солями, скляною сировиною, гіпсом, будівельним та облицювальним камінням, мінеральними водами. В той же час спостерігається відчутний дефіцит нафти, горючого газу, руд кольорових металів і ін., що вимагає розширення пошуково-розвідувальних робіт на перспективних та малодосліджених площах, таких як глибокі горизонти Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини, шельфові зони Чорного та Азовського морів та інші.