4. «Землетруси; їх види, інтенсивність та поширення»

ЗЕМЛЕТРУСИ – несподівані, часто дуже сильні, коливання земної кори (на морі такі коливання називають «моретрусами» (вони здатні викликати «цунамі» (яп. – затока і хвиля) - хвилі до 20м)). Займається вивченням землетрусів такий розділ геофізики як СЕЙСМОЛОГІЇ (гр. землетрус і вчення).

Землетруси бувають 2-х типів:

1) НЕТЕКТОНІЧНІ – обвальні, вулканічні, штучні (виникають через вибухи при видобутку корисних копалин або під час військових навчань). Такі землетруси трапляються дуже рідко. Вони охоплюють невеликі площі і мають незначну силу.

2) ТЕКТОНІЧНІ – характеризуються незначною тривалістю, але мають катастрофічні наслідки. Найбільш катастрофічні землетруси в історії Землі: Італія (Мессінський – 1908 (загинуло 100 тис. чол); Китай (1920 – 200 тис. чол., 1976, 2008 (пров. Сичуань)); Ашхабад (1948); Ташкент (1966); Вірменія (1988 - Спітак); Пн.-Сх. Індійського океану (26.12.2004 – внаслідок цунамі викликаного землетрусом загинуло понад 300 тис. осіб);

В будові землетрусу виділяють наступні складові:

1) Осередок – місце у земній корі або верхній мантії, де зароджується землетрус. Землетруси можуть виникати на глибині від кількох до 600-700 км, але більшість з них мають осередок на глибині 100-200 км.

2) Гіпоцентр – розташовується у центрі осередку (під час розрахунків приймається за точку).

3) Епіцентр – проекція гіпоцентру на земну поверхню (місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем землетрусу - гіпоцентром)

4) Плейстосейстова зона (гр. – найбільший і струшений) – площа, де фіксується найбільша інтенсивність землетрусу.

5) Площа землетрусу – територія, що зазнає коливань під час землетрусу.

Для територій, що зазнають впливу землетрусів характерні «афтершоки» – повторні поштовхи (Киргизтан - 6.10.2008 – 8 балів (72 загиблих), протягом доби трапилось більше 100 афтершоків), а також наявність «ескарпів» (фр. «escarpe» - укіс) – уступів у рельєфі, які викликані струсами земної поверхні.

Вивчення землетрусів проводять за допомогою спеціальних приладів – сейсмографів. Землетруси, що відбуваються на Землі мають різну «ефективність» (зовнішній ефект на поверхні Землі). Для визначення їх сили використовують 12-бальну шкалу.

Необхідно відзначити, що в межах України можливі землетруси силою до 7-9 балів (Крим, Карпати). Останній землетрус на території України (у Закарпатті) стався 23.11.2006 року і мав силу 4 бали.

Географія землетрусів:

В усьому світі прояви землетрусів неоднакові. Є райони, в яких їх частота й інтенсивність дуже висока. Такі райони називаються «сейсмічними поясами».

Найбільшими є Середземноморський (широтний) і Тихоокеанський (меридіональний). До менших поясів належать Східно-африканський, Китайський, Прибайкальський, Монгольський та ін.

Асейсмічними (не сейсмічними) є обширні території давніх платформ.

Прогноз землетрусів і сейсмічне районування:

Районування: виділяють райони де можливі землетруси, а далі проводять виділення території за їх інтенсивністю.

Прогноз (наука, на жаль, може лише визначити район де можливий землетрус, більш-менш встановити його інтенсивність, але не час):

1- за поведінкою тварин (собаки, коти, коні, пацюки та ін.);

2- за допомогою геохімічних методів (перед землетрусом у підземних водах над осередком виникають газово-гідрохімічні аномалії);

3- за допомогою геофізичних методів (швидкість сейсмічних хвиль, зміна електричних властивостей гірських порід, сила ваги та ін.);

4- за допомогою геодинамічних методів (на основі вивчення тектонічних рухів).

Крім того, перед землетрусом часто змінюється магнітне поле, акустичні властивості середовища і електричний потенціал атмосфери та ін.

Л - № 5 (4 години)