Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макроекономіка посібник.doc
Скачиваний:
109
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
4.48 Mб
Скачать

9.6. Антиінфляційна політика держави

Антиінфляційна політика - це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між тем­пами зростання грошової маси і темпами зростання благ.

Антиінфляційні заходи можуть застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Приховану інфляцію необхідно спочатку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи бо­ротьби з нею.

Інфляцію не можна повністю ліквідувати, оскільки вона обумовлена циклічним характером розвитку ринкової системи.

Основним завданням макроекономічного регулювання є - підтримка повної зайнятості при стабільності рівня цін.

Антиінфляційна політика має два види: адаптивна політика (політика градуювання); активна політика (шокова терапія).

Адаптивна антиінфляційна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом'якшенні її негативних наслідків, поступовому зниженні темпів зростання грошової маси.

Адаптивна антиінфляційна політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цін не перевищують 20-30% на рік.

Основні заходи адаптивної політики:

  1. Стабілізація інфляційних очікувань.

  2. Поступове обмеження грошової пропозиції.

  3. Індексація грошових доходів населення.

  4. Застосування політики «цін та доходів» (уряд або за­морожує ціни і номінальні доходи, або «прив'язує» зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати - до підвищення продуктивності праці. Політика цін і доходів може бути ефективною, якщо вона пролонгована у часі, але це створює небезпеку перетворення відкритої інфляції на приховану.

  5. Укладання договорів з підприємцями та профспілками про темпи зростання цін та заробітної плати.

Активна антиінфляційна політика (шокова терапія) - базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції).

Основні заходи активної антиінфляційної політики:

  1. Заходи загального характеру:

    • контроль за грошовою масою;

    • заборона емісійного фінансування Державного бюджету;

    • проведення грошової реформи конфіскаційного типу;

    • стабілізація інфляційних очікувань;

    • структурна перебудова;

    • регулювання валютного курсу;

    • підвищення ступеня товарності економіки;

    • приватизація;

    • засоби збільшення норми заощаджень та зменшення їх­ньої ліквідності.

  • Заходи, спрямовані проти інфляції попиту:

      • зменшення державних витрат;

      • збільшення податків;

      • скорочення дефіциту Державного бюджету;

      • стабілізація валютного курсу.

  • Заходи, спрямовані проти інфляції витрат:

      • стримування зростання факторних доходів та цін;

      • зниження податків на бізнес та прибуткового податку в рамках «економіки пропозиції» (уряд повинен проводити такі заходи, які сприяють зсуву довгострокової кривої сукупної пропозиції вправо без її руху вгору.

    Тестові завдання

    1. Показник, що характеризує загальний ріст рівня цін в певному періоді – це:

    а) індекс інфляції; в) інфляційний податок;

    б) темп інфляції; г) інфляційний сеньйораж.

    2. Зниження темпів інфляції називається:

    а) інфляція; в) дезінфляція;

    б) дефляція; г) стагфляція.

    3. Який вид інфляції вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями процентів за рік?

    а) повзуча; в) інфляція витрат;

    б) галопуюча; г) інфляція попиту.

    4. Інфляція витрат обумовлена:

    а) зростанням споживчих витрат;

    б) зростанням інвестиційних витрат;

    в) зростанням собівартості продукції;

    в) зростанням сукупних витрат.

    5. Інфляційний податок - це:

    1. втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції;

    2. різниця між дефлятором та індексом цін;

    3. різниця між номінальним та реальним доходом;

    4. усі відповіді правильні.

    6. Інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати:

    1. зрушенням кривої AS вліво; в) зрушенням кривої AS вправо;

    2. зрушенням кривої AD вліво; г) зрушенням кривої AD вправо.

    7. Інфляцію, яка викликана надлишковим попитом, можна проілюструвати:

    1. зрушенням кривої AS вліво; в) зрушенням кривої AS вправо;

    2. зрушенням кривої AD вліво; г) зрушенням кривої AD вправо.

    8. Зміни яких показників найбільше сприяють інфляції попиту?

    а) зростання індивідуальних податків;

    б) зростання доходу кінцевого використання;

    в) зростання граничної схильності до заощаджень;

    г) зростання ставки процента.

    9. Немонетарними причинами інфляції попиту є:

    1. зростання номінальних касових залишків;

    2. зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок;

    3. зростання собівартості продукції;

    4. використання боргових зобов'язань як платіжних засобів.

    10. У період прискореної інфляції процентна ставка:

    а) зростає, бо ціна грошей знижується;

    б) не змінюється;

    в) знижується, тому що знижується ціна грошей;

    г) зростає, бо знижується рівень зайнятості.

    11. Якщо обсяг сукупного попиту перевищує рівень ВВП в умовах повної зайнятості, то це означає, що в економіці:

    а) існує дефляційний розрив;

    б) спостерігається інфляційний розрив;

    в) існують фінансові обмеження;

    г) існує бюджетний дефіцит.

    12. Коли стан економіки відповідає класичному відрізку кривої AS, зростання сукупного попиту призведе:

    а) до зростання реального ВВП;

    б) до зростання зайнятості;

    б) до інфляційного зростання цін при незмінному реальному ВВП;

    в) всі відповіді неправильні.

    13. Яка антиінфляційна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, посту­повому зниженні темпів зростання грошової маси?

    а) адаптивна;

    б) активна;

    в) шокова терапія;

    г) дискреційна.

    14. За якої політики уряд або за­морожує ціни і номінальні доходи, або «прив’язує» зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати – до підвищення продуктивності праці?

    а) адаптивної; в) «цін та доходів»;

    б) активної; г) недискреційної.

    15. В яких умовах прийнятною є активна антиінфляційна політика?

    а) повзучої інфляції; в) інфляції попиту;

    б) прихованої інфляції; г) гіперінфляції.

    16. Показник, що характеризує розмір знецінення грошей в певному періоді, виражений приростом середнього рівня цін у відсотках до їх номіналу на початок періоду – це:

    а) індекс інфляції; в) інфляційний податок;

    б) темп інфляції; г) інфляційний сеньйораж.

    17. Процес зниження цін називається:

    а) інфляція; в) дезінфляція;

    б) дефляція; г) стагфляція.

    18. Який вид інфляції відображує відносно невисокі темпи приросту цін?

    а) повзуча; в) інфляція витрат;

    б) галопуюча; г) інфляція попиту.

    19. Інфляція попиту виникає в умовах:

    а) неповної зайнятості; в) які наближаються до повної зайнятості;

    б) повної зайнятості; г) зростання граничної схильності до споживання.

    20. Інфляційний розрив обумовлюється:

    1. зростанням сукупного попиту в умовах неповної зайнятості;

    2. зростанням сукупного попиту в умовах, які наближаються до повної зайнятості;

    3. зростанням сукупного попиту в умовах повної зайнятості;

    4. усі відповіді правильні.

    21. Подавлена інфляція характеризується:

    а) зростанням рівня цін на окремі товари;

    б) встановленням граничних цін на продукцію;

    в) зростанням бюджетного дефіциту;

    г) усі відповіді правильні.

    22. Антиінфляційні заходи можна застосовувати до:

    а) відкритої інфляції; в) прихованої інфляції;

    б) відкритої і прихованої інфляції; г) усі відповіді неправильні.

    23. Інфляційна спіраль «зарплата — ціни» виникає, коли:

    а) зростає зарплата;

    б) зростають ціни;

    в) зростає темп інфляції;

    г) підвищення заробітної плати породжує підвищення цін.

    24. Зростання сукупних витрат призводить до інфляції, якщо:

    1. економіка розвивається у стані повної зайнятості;

    2. чисельність робочої сили не зростає;

    3. економіка розвивається у стані неповної зайнятості;

    4. фактичний обсяг ВНП менший за потенціальний обсяг ВНП.

    25. Яка з величин найбільш сприяє інфляції пропозиції?

    а) споживання; в) податки;

    б) інвестиції; г) державні витрати.

    26. Реакцією на зростаючий ризик непередбачуваної інфляції є:

    1. намагання банків продавати нерухомість, закладену із змінною ставкою;

    2. спроби уряду індексувати трансфертні платежі особам з фіксо­ваним доходом;

    3. намагання людей вносити гроші в активи, які не обезцінюються в період інфляції;

    4. усі відповіді правильні.

    27. Якщо обсяг рівноважного ВВП виявився більшим за його потенційний рівень, то:

    а) рівень цін зростає; в) спостерігається дефляційний розрив;

    б) рівень безробіття зростає; г) автоматично зростає сукупний попит.

    28. Якщо номінальний дохід кінцевого використання підвищився на 8 %, а рівень цін зріс на 10 %, то реальний дохід кінцевого використання:

    а) збільшився на 18 %; в) знизився на 2 %;

    б) знизився на 18 %; г) збільшився на 10 %.

    29. До заходів якої політики відносять стабілізацію інфляційних очікувань; поступове обмеження грошової пропозиції; індексацію грошових доходів населення?

    а) адаптивної; в) «цін та доходів»;

    б) активної; г) дискреційної.

    30. Зменшення державних витрат, збільшення податків, скорочення дефіциту Державного бюджету, стабілізація валютного курсу – це заходи, що спрямовані проти:

    а) повзучої інфляції; в) інфляції попиту;

    б) прихованої інфляції; г) інфляції витрат.