5. 2. Економічні функції держави

Відомий американський вчений П. Самуельсон в своєму підручнику “Економіка” визначає три головні функції держави: ефективність, справедливість, стабільність.

Деталізація цих функцій дає підстави сформулювати їх таким чином:

1. створення правової бази господарської діяльності, обґрунтування «правил гри» для суб’єктів господарювання і контроль за їх дотриманням;

2. забезпечення економічної безпеки країни;

3. макроекономічна стабілізація або підтримка пропорційності;

4. розподіл і перерозподіл ресурсів в інтересах суспільства;

5. перерозподіл доходів громадян та господарських організацій з метою соціального захисту населення;

6. організація виробництва суспільних товарів та послуг.

Держава виконує ці функції завдяки значному набору різноманітних чинників та економічних важелів і, в першу чергу, механізму балансування держбюджету через оподаткування та державні видатки.

Така функція, як створення правової бази господарської діяльності, є не економічною, а скоріше юридичною. Проте без визначення “правил гри” не можуть бути створені сприятливі умови для підприємництва. Сутність цієї функції досить вдало визначив швейцарський економіст (німець за походженням) В. Рьопке: “Держава – це досвідчений футбольний суддя, завдання якого не в тому, щоб грати самому, а в тому, щоб неупереджено гарантувати дотримання всіх правил”.

“Правила гри” формуються відповідним законодавством, а держава виступає як гарант дотримання “правил гри” на “полі” сучасної ринкової економіки.

Другою важливою функцією держави є забезпечення економічної безпеки. Економічна безпека – це самостійна підсистема більш ширшого поняття - національної безпеки країни, яка уособлює певний рівень захисту життєво важливих інтересів громадян, суспільства і держави від внутрішньої та зовнішньої загрози. До національної безпеки, крім суто економічної безпеки, входять соціальна, екологічна, науково-технічна, оборонна, інформаційна та інші ланки цієї складної і багатофакторної категорії. За підрахунками вчених принаймні 20% чинників національної безпеки припадає на економічну сферу, тобто на ті її складові, в основі яких знаходяться економічні відносини.

Економічну безпеку можна визначити як здатність національної економіки до розширеного відтворення заради збалансованого задоволення потреб населення країни, її протидії дестабілізуючому впливу різних негативних внутрішніх та зовнішніх чинників, а також здатність забезпечувати конкурентоспроможність національного виробництва в світовій системі господарювання. Враховуючи, що процес суспільного відтворення є певним наслідком діяльності економічних суб’єктів різних рівнів господарювання, економічну безпеку країни необхідно розглядати як сукупну безпеку макрорівня, тобто всієї національної економіки і мікрорівня – безпеки окремих господарчих ланок та індивідуумів.

Виходячи з такого розуміння економічної безпеки, можна визначити її головні проблеми:

• забезпечення незалежності національної економіки завдяки захисту з боку держави економічних інтересів країни, поміркованому протекціонізму в поєднанні з розвитком взаємовигідного і рівноправного співробітництва з іншими країнами;

• забезпечення підвищення життєвого рівня громадян;

• своєчасне проведення назрілих економічних перетворень;

• захист інтелектуальної та інших видів власності тощо.

Сучасними пріоритетними напрямками посилення економічної безпеки України мають бути:

• охорона комерційної таємниці;

• боротьба з економічними та іншими злочинами;

• остаточне подолання наслідків довготривалої кризи, досягнення сталого економічного зростання і його підпорядкованість добробуту населення України;

• суттєве покращення фінансової безпеки країни;

• посилення енергетичної безпеки;

• створення надійних гарантій технологічної безпеки, розвитку науково-технічного потенціалу та захисту інтелектуальної власності;

• продовольча безпека, недопущення експансії неякісних закордонних продуктів;

• реалізація інформаційної безпеки, протидія дезінформації про економічний і політичний стан України;

• проведення зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла реалізації вітчизняного науково-технічного потенціалу і повнішого входження України в світовий економічний простір.

На сучасному етапі розвитку України виключного значення набувають проблеми соціальної безпеки. Життєвий рівень абсолютної більшості населення України і його суттєве підвищення зараз це передній край боротьби за зміцнення незалежності нашої молодої держави і нейтралізації тих дестабілізуючих чинників, які можуть призвести до соціально-політичної нестабільності в країні.

Підтримку пропорційності чи макроекономічну стабілізацію можна розглядати власне як першу дійсно економічну функцію держави.

Макроекономічне регулювання переслідує такі цілі, як підтримка рівноваги між попитом та пропозицією; забезпечення високого рівня національного обсягу виробництва; контроль за обсягом грошової маси та антиінфляційна політика; “охолодження” перегрітої і “підогрів” охолодженої економіки, антициклічні заходи; проведення ефективної зовнішньоекономічної політики (забезпечення активного торгового балансу; скорочення зовнішнього боргу; стабілізація обмінного курсу; розумний і зважений протекціонізм тощо).

Відповідно до названих цілей застосовуються і інструменти макроекономічного регулювання:

• фіскальна політика (оперування державним бюджетом через податкову систему та видатки);

• грошово-кредитна політика (контроль за грошовою масою через регулювання відсоткової ставки);

• політика регулювання доходів (від вільного встановлення заробітної плати і цін до декретного контролю);

• зовнішньоекономічна політика (торгова політика і регулювання валютного курсу.)

Функція розподілу і перерозподілу ресурсів покликана допомогти ринковому механізму доцільно розподіляти і перерозподіляти ресурси, головним чином, на мікрорівні, тобто на рівні окремих суб'єктів господарювання. В даному випадку держава здійснює підтримку господарств і підприємств агропромислового комплексу; вибіркову (селективну) підтримку окремих галузей промисловості (наприклад, вугільної промисловості в Україні); проводить централізовану інноваційну, структурну, науково-технічну політику в інтересах національної економіки; здійснює підтримку підприємництва, особливо малого бізнесу тощо.

Функція перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб з метою соціального захисту малозабезпечених верств населення припускає здійснення прогресивного оподаткування. Значимість цієї функції особливо велика в перехідній економіці України, для якої характерні зростаюча диференціація доходу і багатства, масове зубожіння, викликане затяжною кризою і неоднаковою здатністю людей до адаптації надто мінливих економічних умов.