Тема 1. Економічна теорія: предмет і методологія

1.1.Економіка, як специфічна сфера людської діяльності і об’єкт наукового аналізу. Предмет економічної теорії

Людина, як розумна істота, все глибше та активніше проникає в оточуючий її світ, безперервно розширює межі своїх інтересів та потреб. Постійно з’являються нові види діяльності, якими люди віддають свій розум та енергію. Сучасне життя важко уявити без кіно, телебачення, комп’ютера, бібліотек, музики, без політики та передвиборчої боротьби лідируючих партій, тощо. Враховуючи різноманітність занять сучасника, все ж необхідно пам‘ятати, що діяльність з виробництва матеріальних благ та послуг має виключно важливе значення. Видатний мислитель Стародавньої Греціїї Аристотель свого часу відмічав, що люди почали займатись філософією лише після того, як все необхідне для підтримки їх життєдіяльності було наявним.

Людям завжди були властиві як біологічні, так і соціально обумовлені потреби. Незалежно від розвитку суспільства люди прагнули задовольнити потреби в харчуванні, одязі, житлі, інших продуктах та послугах, які асоціюються з достатнім, або високим рівнем життя. З метою задоволення постійно зростаючих потреб люди пристосовують і використовують наявні природні ресурси, виготовлені засоби праці та власні здібності. Саме таку діяльність, яка відбувається в межах відповідного господарського механізму, називають економікою. В цьому розумінні економіка настільки ж стара, як і людське суспільство.

Слово “ ойкономія” (від слів “ойкос” – дім, господарство та “номос” – правило, закон) вперше використав старогрецький філософ Ксенофонт, назвавши так свій твір, де у формі діалогу розглядав розумні правила ведення домашнього господарства та землеробства. Такий зміст (наука про домашнє господарство, домоводство) цей термін зберігав протягом віків. Правда, він не був такий обмежений змістовно, як наше домоводство, адже дім багатого грека в сиву давнину був господарством з замкненим виробничим циклом.

Протягом всього історичного розвитку суспільства сукупність матеріальних потреб перевищувала виробничі можливості всіх наявних ресурсів. Проблема полягає в тому, що всі фактори виробництва відносно обмежені. Саме тому вибір необхідних продуктів та послуг відбувається шляхом порівняння корисності, яку надає застосування факторів виробництва в одному випадку, з корисністю, яку могло б забезпечити їх інакше застосування. І це справедливо як для окремої людини, так і для підприємства і суспільства в цілому. При цьому виникає ціла система суспільних відносин, формується відповідний спосіб виробництва.

Саме дилема “безмежні потреби – обмежені ресурси” виражає сутність економічних явищ і процесів, є головною для всіх ланок суспільного відтворення – виробництва, розподілу, обміну та споживання і дозволяє зрозуміти поведінку всіх суб’єктів господарської діяльності. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження та вирішення проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб членів суспільства, що і складає предмет економічної теорії.

Економічна теорія в процесі свого розвитку в різні періоди вивчала різні аспекти виробничої діяльності людей, прагнучи дати відповідь на найважливіші проблеми, що поставали перед суспільством в цілому та перед окремими країнами зокрема. При цьому існували і існують в різних економічних школах методологічні та інші відмінності в аналізі економічних явищ, а також у проблемах, які вважаються найактуальнішими. Для класичної політичної економії, наприклад, характерним було дослідження імманентних законів, що регулюють виробництво та розподіл суспільного продукту. Представники марксистської економічної школи визначали політекономію, як науку про особливі закони кожного окремого ступеня розвитку виробництва та обміну (Енгельс), а також як науку про суспільні відносини людей з приводу виробництва, суспільний лад виробництва (Ленін). Сучасна західна економічна наука змінила не лише предмет дослідження (проблеми ефективного використання обмежених ресурсів з метою досягнення максимального задоволення потреб людини) а і назву – “економіка” (economics), або економічна теорія. При цьому на Заході терміни “політична економія” та “економіка” використовуються як синоніми.

Зміна назви носила не лише термінологічний характер. Постійна мінливість умов економічного життя обумовлює зміни відповідних проблем, що потребують вирішення. Наприклад, сучасна економічна наука розширила коло своїх досліджень за рахунок проблем монополізму, негативних наслідків зростаючої виробничої діяльності, інтеграційних процесів у світовому господарстві тощо. При цьому економіка як наука, що відображає розвиток господарської діяльності на всіх рівнях, не може не змінюватись. У цьому зв’язку, справедливим, на нашу думку, є твердження вчених, що економічна теорія як наука відображає сучасний стан економічної думки, її внесок у сферу досліджень багатьох економічних проблем, яких в минулому не було, або вони були неактуальними. Тому, незважаючи на методологічні та інші відмінності, що характерні для різних економічних шкіл, розмежування теоретичної економіки на політекономію, предметом якої є, неначе, лише виробничі відносини, та економічну теорію, що вивчає інші проблеми, є суперечливим.