У їх складі у 2000, 2004 та 2009 рр., %19
Кількість сімей з трьома і більше дітьми швидко зменшується(за даними переписів, з 668,3 тис. сімей у 1989 р. до 396,2 тис. сімей у 2001 р.). Можна стверджувати, що популярність однодітної сім’ї щороку зростає. Така тенденція притаманна не лише Україні, а вже кілька десятиліть спостерігається в більшості розвинених країн Європи. За результатами спеціальних соціально-демографічних обстежень, у більшості населення багатодітність асоціюється з матеріальною скрутою (за даними обстеження«Сім’я і діти, 2008», більше чверті опитаних негативно або співчутливо ставиться до багатодітної сім’ї).
Найважливішою характеристикою дітородних орієнтацій та поведінки індивіда є запланована (або очікувана) кількість дітей. За цією ознакою визначають ту кількість дітей, яку індивід планує мати, зважаючи як на особистісні, так і на соціально-економічні фактори, зокрема матеріально-фінансове становище сім’ї. За результатами спеціального вибіркового соціально-демографічного обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009», половина респондентів віком 15-49 рр. планувала мати двох дітей; 27 % збиралися народити лише одну дитину; бажання народити три або більше дитини виявили 9,4 %; близько 2 % не хотіли би обмежувати кількість дітей у своїй сім’ї і відповідали, що матимуть стільки дітей, скільки народиться. Досить значною виявилася частка тих, хто не визначився з кількістю дітей у сім’ї. Саме ця група респондентів, на думку багатьох дослідників, може стати найбільш чутливою до заходів демографічної політики20.
Середня запланована кількість дітей за результатами обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009», склала 1,76 дитини (у міських поселеннях – 1,7, у сільській місцевості – 1,92).Поряд із запланованою кількістю дітей респондентам було запропоновано вказати ту кількість дітей, яку вони хотіли б мати за наявності всіх необхідних умов, без урахування конкретних життєвих обставин. Третина опитаних, які вказали, що планують мати одну дитину, за наявності необхідних умов хотіли б мати двох і більше дітей; майже 11 % респондентів, які планують мати двох дітей, бажали б народити трьох і більше, однак життєві обставини змушують їх обмежитися народженням лише двох. Водночас троє з п’яти респондентів, які планували обмежитися народженням лише однієї дитини, навіть при створенні всіх необхідних умов не змінили б свої плани. Четверо з п’яти респондентів, зорієнтованих мати двох дітей, вважають, що особисто для них така кількість дітей є оптимальною.Основними перешкодами для народження бажаної кількості дітей респонденти називали недостатність матеріального забезпечення, відсутність належних житлових та необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей.
Середня бажана кількість дітей, як правило, перевищує заплановану. На рис. 1.11 показано, якою мірою врахування реальних життєвих обставин респондентів змінює розподіл їх відповідей щодо бажаної і запланованої кількостей дітей. З огляду на конкретну сімейну ситуацію, опитувані були більш схильні обмежитися народженням лише однієї дитини, а от частка тих, хто хотів би мати двох і більше дітей, істотно зменшилася. Водночас збільшилася частка опитаних, які не могли чітко визначитися щодо кількості дітей за реальних обставин життя (відповіді – «не знаю»), хоча за наявності необхідних умов бажали б мати щонайменше двох дітей.
Рис. 1.11. Розподіл відповідей респондентів щодо бажаної