%, За даними 2000-2009 років88

Можна очікувати, що на фоні загальної ситуації в країні збільшаться ризики бідності для сімей з безробітними (особливо при наявності в таких сім’ях дітей); домогосподарств, які складаються виключно з осіб старших вікових груп (старше 70 років); складних домогосподарств з подвійним демоекономічним навантаженням (дітьми та особами старшого пенсійного віку). Разом з тим, можливе покращення ситуації в домогосподарствах, які складаються виключно з працюючих та в домогосподарствах з однією дитиною та працюючими батьками. Можливо краще почуватимуться сім’ї з дитиною до 3-х років, якщо виплати на народження будуть здійснюватися згідно з визначеними термінами.

В умовах економічної кризи держава має вирішувати два протирічних завдання щодо політики подолання бідності. З одного боку, запобігати бідності переважної більшості населення шляхом забезпечення мінімальних соціальних гарантій, які унеможливлюють бідність працюючих на умовах повної зайнятості, осіб, які мають право на всі страхові виплати, в першу чергу, на трудову пенсію та допомогу по безробіттю. З іншого - держава повинна захистити найбільш чутливі верстви населення від ризику крайніх форм бідності, який може виникнути найближчим часом унаслідок розгортання кризи. Існування абсолютної бідності в цивілізованому суспільстві (як неспроможності задоволення базових потреб людини), особливо крайніх її проявів, можна розглядати як неприродний соціальний ризик, що являє небезпеку для всього суспільства і має бути зведений до нульового значення. В умовах кризи необхідно не допустити масштабів її зростання.

Динаміка бідності впродовж 2002 – 2008 років свідчила про успішне викорінення такого явища, як абсолютна бідність за міжнародними та національними⁸⁹критеріями. У 2009 році ситуація змінилася. Внаслідок кризи ця проблема знову може вийти на одне з центральних місць. Наразі спостерігається зниження купівельної спроможності основних видів доходів населення, зокрема мінімальних соціальних гарантій.

Таким чином, контингент отримувачів доходів на рівні мінімальних гарантій стає першою потенційною групою з надвисокими ризиками абсолютної бідності. У випадку подальшого розгортання кризи вказана група може поповнюватися безробітними з терміном пошуку роботи понад 6 місяців, працюючими з неповним робочим графіком та контингентами з традиційно високими ризиками бідності (сім’ї з 2-ма та більше дітьми, з дитиною до 3-х років).

Основні напрями політики подолання бідності на короткострокову перспективу мають бути такими:

• розробка та впровадження інструментарію перерозподільних механізмів через систему трансфертів та податків, відновлення принципу звільнення від оподаткування доходів у розмірі прожиткового мінімуму;

• продовження реформи у сфері оплати праці шляхом відновлення оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень, протидія руйнації основних засад Єдиної тарифної сітки працівників бюджетної сфери;

• забезпечення всім верствам населення незалежно від місця проживання та матеріальних статків рівного доступу до якісних медичних, освітніх, культурних, комунальних послуг, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

• впровадження страхових принципів пенсійного забезпечення і встановлення безпосереднього зв’язку між розміром страхової виплати та сумою внесків;

• запобігання відновленню патерналістичних настроїв у суспільстві;

• сприяння підвищенню економічної активності працездатного населення;

• розвиток усіх видів громадської ініціативи;

• сприяння розвиткові самозайнятості та мікропідприємництва;

• сприяння благодійництву, зокрема шляхом пропаганди благодійницької діяльності;

• встановлення громадського контролю над використанням бюджетних коштів і делегування громадським організаціям функцій допомоги непрацездатним верствам населення;

• соціальний патронаж бідних сімей.

У сфері політики доходів та мінімізації ризиків на ринку праці:

• розробити науково обґрунтовану модель соціального бюджетування, що має включати усі суспільні соціальні видатки, узгоджувати потреби соціального розвитку з макроекономічними прогнозами, фінансовими можливостями держави;

• відновити на якісно новому рівні прогресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб;

• запровадити ефективні механізми вирівнювання доходів населення шляхом застосування прогресивної шкали збору податків фізичних осіб у відповідності до європейських стандартів і нормативів;

• сприяти детінізації економіки та доходів населення, зокрема шляхом визначення розміру страхових виплат відповідно до суми сплачених внесків;

• здійснити комплекс заходів щодо стимулювання легалізації незареєстрованої трудової діяльності і тіньової заробітної плати;

• розробити систему заходів щодо подолання бідності працюючого населення, створити умови щодо активізації економічної діяльності працездатних верств шляхом реформування системи оплати праці;

• сприяти підвищенню трудової мобільності;

• застосувати гнучкі режими зайнятості з розробкою відповідного механізму компенсації втрат у доходах від зайнятості;

• стимулювати розвиток самозайнятості та зайнятості на малих та середніх підприємствах з метою забезпечення можливостей для вивільнених працівників;

• спростити адміністрування податкової, ліцензійної, дозвільної та звітної політики в сфері малого підприємництва;

• удосконалити механізми державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в отриманні кредитів та сприяти впровадженню національної програми мікрокредитування, впровадженню інструментів стимулювання банків та небанківських фінансових установ до розширення та удосконалення системи інформаційно-освітнього забезпечення громадян у сфері кредитування;

• розширити в регіонах країни мережу центрів навчання для майстрів народних промислів та ремесел;

• залучати незайняте сільське населення та населення малих міст до розвитку «зеленого» (сільського) та культурно-етнографічного туризму;

• підвищити ефективність програм професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення з метою підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці за рахунок залучення ресурсів з альтернативних джерел фінансування;

• створити умови для розширення обсягів громадських робіт з метою реалізації інвестиційних проектів з розбудови транспортної інфраструктури, розвитку депресивних територій з високою концентрацією безробіття.

У сфері соціального захисту населення непрацездатних та вразливих верств населення:

• запровадити моніторинг та оцінку системи соціального захисту населення, зокрема фінансових потоків, що сприятиме підвищенню ефективності соціального захисту і раціоналізації обсягів та напрямів державних витрат;

• переглянути процедуру визначення та застосування прожиткового мінімуму як базового соціального стандарту, забезпечення максимальної відповідності цього стандарту реальній вартості споживчого кошика;

• встановити науково обґрунтовані співвідношення між основними державними соціальними гарантіями з метою недопущення в майбутньому викривлень у соціальній політиці, зокрема перевищення мінімальних розмірів соціальних трансфертів над гарантованим мінімумом доходу від праці;

• розробити та запровадити систему коригуючих коефіцієнтів на державні соціальні гарантії для регіонів з високою вартістю життя (на основі розрахунків фактичної вартості прожиткового мінімуму в регіональних цінах);

• здійснити докорінне реформування програми соціальних пільг шляхом їх трансформації у діючу систему соціальної допомоги; переведення звільнених коштів на адресні програми допомоги нужденним, зокрема, на допомогу малозабезпеченим сім’ям;

• здійснити поступовий перехід до єдиної адресної виплати як основного інструмента прямого впливу на бідність сімей;

• прискорити впровадження прогресивної технології обслуговування малозабезпечених громадян – надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру одержувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг, що посилить цільову спрямованість соціальних програм та адресність державної соціальної допомоги;

• розпочати інформаційну та роз’яснювальну кампанію серед громадських організацій та населення щодо необхідності підвищення пенсійного віку;

• удосконалити механізм індексації пенсій через зміну існуючого порядку з метою підтримки купівельної спроможності доходів та запобігання бідності пенсіонерів порівняно з рештою населення;

• сприяти покращенню доступу дітей до якісних послуг у таких сферах як охорона здоров’я, соціальні послуги, транспорт, нові інформаційно-комунікаційні технології;

• прискорити відновлення мережі дошкільних дитячих закладів, що працюють на засадах державних установ;

• організувати мережу спеціальних навчальних курсів для учнів та студентів з основ підприємницької діяльності в загальноосвітніх, професійних, вищих навчальних закладах;

• вжити заходів, спрямованих на викорінення дитячої бідності, ліквідацію дитячої бездоглядності та обмеження соціального сирітства, підтримку сімей з дітьми, передовсім шляхом посилення гарантій на робоче місце матерів;

• розробити рекомендації для керівників підприємств і організацій усіх форм власності щодо впровадження гнучкого графіку робочого часу для батьків, які виховують дітей;

• сприяти підвищенню дієвості податкової соціальної пільги для працюючих громадян, які мають на утримання неповнолітніх дітей.