урок 5 війни за княжих часів

Урок 5. «Війни за княжих часів».

План:

1. Морські походи.

2. Степові походи.

3. Війни княжих часів з іншими державами.

1. Морські походи.

Мореплавство в Україні було розвинуто від найдавніших часів. Українські землі багаті на річки (Дніпро, Прип’ять, Десна, Дністер, Буг, Сян). Слов’яни здавна споруджували собі річні човни. Спершу це були видовбані пні дерев, греки звалі їх моноксилями, тобто однодеревнями. Вони були різного розміру, але деколи доходили до поважної довжини.

Великий вплив на розвиток й уліпшення плавби у нас мали варяги. Тодішній корабель був понад 20 м. завдовжки, до 5 м. завширшки і на цілі 2 м. завглибшки. Будували його з дубового матеріалу, а тільки додаткові частини бували з яворини, ясенини, березини ті ін. вітрила мали форму трапезу, ширшого в долині. Підтягали їх відповідно перетягнутими мотузками. Виробляли вітрила найчастіше з білої бавовняної матерії, не раз з барвними смугами. Нормандський воєнний корабель визначався стрункою і легкою будовою з добре продуманими технічними подробицями, що давало кораблеві достатню непохитність.

Українські кораблі.

Українські кораблі з княжих часів не збереглися. На означення суден були різні назви: лося, лодка, суд, човен, струг, насад, павозок або паузок, учан.

Павозок– малий човен, так само як і учан; уживали їх для рибалки, перевозили невеликий вантаж.

Назва струг походить від способу його виробу, від обтісування пня.

Насад означає судно збудоване з різних частин, де на основний бальок насаджували впоперек перекладини й дошки.

Човен, лодя, суд означали судна різного роду й величини.

Воєнне судно найчастіше називалося лодя. Розрізнялися лоді звичайні, «побойні», тобто пооббивані дошками, й морські.

Якої величини були укр.. кораблі можна здогадуватися з того, скільки людей вони в собі вміщували. Про похід Олега на Царгород літопис пише, що в одному кораблі вміщувалося 40 людей. Але про похід на Каспій у тому самому часі історики згадують, що кораблі мали по 100 людей залоги.

Про вигляд і споруду наших кораблей знаємо небагато. Менші – одно деревні, більші судна мали снасть із бальків, на них набивали дошки, така дошка звалася набій. Передній кінець човна називався ніс, задній – керма (корма). Позаду була корма, що звалася теж ключ. Судно порушували звичайно весла, але більші кораблі були вітрильні. Вітрило називали ще прям або парус.

На розвиток нашого мореплавства великий вплив мала Візантія. На Чорному морі вони зустрілися з грецькими кораблями і переняли різні нові винаходи та поліпшення. Але сказати точно що перейняли у греків, а що у варягів не можна точно.

Перші походи на Чорне море.

Наші кораблі на Чорному морі появилися вперше на переломі 8 і 9 ст. 860 р. – великий похід на Царгород під проводом київських князів Аскольда і Діра. Грецький цісар Михайло був тоді з військом у Малій Азії і столиця залишилась без опіки. Український флот був невеликий – 200-360 кораблів.

907 р. і 911 р. – похід на Царгород Олега; 200 кораблів по 40 людей на кожному, у війську були й варяги, і слов’яни з різних племен;

941 р. – похід на Візантію князя Ігоря, 1000 кораблів, «грецький вогонь»,

943 р. – новий похід князя Ігоря,

1043 р. – останній похід за княжих часів здійснив Ярослав Мудрий; причиною було те, що в Царгороді було вбито якогось визначного купця, і Візантія на дала за це князеві сатисфакції.; на чолі став його син Володимир і воєвода Вишата.

Походи на Каспій.

В першій половині 9 ст. на Каспії з’явилися наші кораблі.

913 р. – похід князя Олега; 943 і 944 р. – походи князя Ігоря;

Війни за княжих часів.