Урок № 4.
Дата:
Тема: «Художня культура козацької доби.»
Тип уроку: комбінований
Мета: ознайомлювати учнів із розвитком художньої культури періоду козацької доби; розкрити особливості стилю українського бароко в архітектурі; ознайомлювати з шедеврами архітектурного мистецтва різних регіонів України; розвивати інтерес до культурної спадщини рідного краю; учити розрізняти стильові відмінності архітектурних споруд; виховувати дбайливе ставлення до пам’яток культури.
Обладнання: підручник, презентація, ілюстрації
Місце: клас
Час: 45 хвилин
Хід уроку:
І. Вступна частина (15 хв.) – перелік особового складу; оформлення журналу; Перевірка знань та умінь з попередньої теми:
- заслуховування доповідей «Календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні», «Первісні музичні інструменти доби палеоліту», «Музична культура грецьких міст Північного Причорномор’я».
ІІ. Основна частина (25 хв.) – пояснення нового матеріалу;
План:
-
Характерні риси бароко.
-
Архітектурні шедеври українського бароко.
-
Характерні риси бароко.
В українському бароко знайшли віддзеркалення життєрадісність і піднесення . У ХVII ст. в Україні склалися умови для формування нових тенденцій у культурі, зумовлених переходом від релігійного до світського, раціонального світогляду.
Стиль бароко, що поширився у цей період по всій Європі, в Україні вилився у форми, багато чим відмінні від європейських.
Велику роль у становленні українського бароко відігравав Київ. Під керівництвом митрополита Петра Могили у 30-ті роки ХVIII ст. були оновлені архітектурні перлини Київської Русі.
Характерні риси:
-
Пластичні архітектурні форми;
-
Використання декоративних деталей, виділених на тлі оштукатурених стін;
-
Застосування куполів цибулинної і грушоподібної форм
Спробуємо дати коротку характеристику кожній з шкіл українського бароко. Найбільш поширеним є таке датування пам'яток західного і східного українського бароко:
- перший період (раннє бароко, 1648 -1680-ті роки) - так зване «геометричне» бароко, перехідне від Ренесансу, яке характеризується ще певною незрілістю, недовершеністю стилю, який остаточно сформується лише на другому періоді високого бароко, асиметрією планів і фасадів;
- другий період (середнє або високе бароко, 1680 - початок 1740-х років) - період найбільшого розквіту бароко, стильової чистоти і завершеності, створення більшості шедеврів цього стилю. Характерна ознака цього періоду - бані з перехватом - ковніром і пишний декор;
(Баня — гранчаста або кругла в плані форма даху над куполом чи барабаном храмової споруди; іноді — те саме, що купол. Простір між церковними банями зветься кошем.)
- третій період (пізнє бароко, початок 1740 - кінець 1770-х років) - перехід від бароко до класицизму, який характеризується поступовою втратою рис бароко і проявом класичних ознак, що пояснюється передусім зовнішніми впливами. В об'єктах цього періоду змінюється форма бань (зникає перехват - ковнірв), з'являється класицистичне трактування ордерної системи та рустовка (Рустовка - декоративна обробка стінних поверхонь, що нагадує кладку із великих каменів або яка маж вид горизонтальних полос рівної ширини (точніше – висоти), рельєфно виступаючих над фоном)
Як вже було зазначено вище, західна школа бароко поділяється на західне римо-католицьке й західне українське бароко. Типовими прикладами західного римо-католицького бароко можна вважати костьоли в с. Жданове на Вінниччині та в с. Олика на Волині. Найчастіше це тринефні споруди в стилі польського бароко, з еліптичною формою нефу, овальними планами, масивним ордером, підкресленими розкріповками карнизу і використанням скульптур. Головний фасад найчастіше прикрашався характерним фронтоном і двома баштами по боках. Серед кращих зразків західного римо-католицького бароко варто насамперед згадати Домініканські костьоли у Львові та Тернополі.
На́ва, також неф (фр. nef, від лат. navis — корабель) — поздовжня або поперечна частина простору церкви чи громадської споруди, розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою (синоніми — неф, корабель).