урок 5. Худ.кул. 10 клас

Урок № 5.

Дата:

Тема: «Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників. Хоровий концерт та його творці. Збірка «Сад божественних пісень» Г.Сковороди.»

Тип уроку: комбінований

Мета: ознайомлювати учнів із роллю українського народного мистецтва в розвитку національної культури, видами та жанрами українського мистецтва; продовжити ознайомлювати учнів із розвитком театрального мистецтва в Україні; розглянути особливості шкільної драми та літургійного дійства, театру бароко й рококо, актуальність репертуару інтермедій, інтерлюдій та вертепного дійства; розвивати вміння порівнювати українську художню культуру минулого й сучасного;

Словник термінів: Літургія – церковна відправа у християнстві, під час якої виконуються певні обряди. Містерія – популярний жанр середньовічного релігійного театру.

Обладнання: підручник, презентація

Місце: клас

Час: 45 хвилин

Хід уроку:

І. Вступна частина (15 хв.) – перелік особового складу; оформлення журналу; перевірка знань та умінь з попередньої теми.

ІІ. Основна частина (25 хв.) – пояснення нового матеріалу;

План:

1. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників.

2. Хоровий концерт та його творці. Партесний концерт.

3. Збірка «Сад божественних пісень» Г.Сковороди

1. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників.

Українські думи та історичні пісні – одна з найважливіших складових української народної творчості. В українській фольклористиці поняття «історична пісня» з’явилося завдяки М.Гоголю.

За змістом історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. У них уславлюються героїчні подвиги кращих синів, їх патріотизм, беззавітне служіння Батьківщині, боротьба з ворогами – загарбниками і гнобителями («Про Данила Нечая», «Про Байду», «Про Івана Сірка», «Про Максима Залізняка»). Український народ звеличує таких борців проти поміщиків і соціальної несправедливості, як Устим Кармалюк та Олекса Довбуш.

Для багатьох історичних пісень характерним є елементи гострої сатири, зверненні проти зовнішніх і внутрішніх ворогів українського народу.

Дума – найвизначніша частина українського народного епосу. До її особливостей належать реалістичність, історизм, поєднання героїки та трагедійності. Самі виконавці називали їх піснями про старовину, козацькими притчами, запорізькими псалмами, лицарськими піснями та ін..

Дума – це віршований твір, який виконується (зазвичай соло) речитативом, що інколи переходить у співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури. Творцями й виконавцями історичних пісень, дум, псалмів, кантів уважають кобзарів. Головна риса дум – імпровізація. Козар запам’ятовує на дослівно текст, а сюжетну лінію, яку розкриває під час свого співу. На початку думи може мітитися невеликий вступ, побудований на вигукових словах. Із метою максимальної драматизації кобзарі й лірники вдавалися до звукоімітацій – скриків, зойків, інколи справжнього плачу.

Кобзарство – самобутнє явище світової культури, предмет нашої гордості.

2. Хоровий концерт та його творці. Партесний концерт.

Наприкінці 16 ст. виник новий хоровий жанр, що став провідним і українській професійній музиці козацької доби – партесний концерт. У партесних концертах відбувається зіставлення емоційно-динамічних планів, чергування хорових, ансамблевих і сольних епізодів.

Хоровий концерт— центральний жанр хорової музики доби класицизму в українській, білоруській та російській музиці (друга половина 18 століття). Писався як циклічний твір для чотириголосого хору a cappella на церковні тексти (найчастіше на тексти Давидових псалмів) і виконувався під час богослужінь. Хоровий концерт зазвичай містив не менше 4-х частин, що чергувалися за принципом темпових та динамічних контрастів.

Основоположник жанру духовного хорового концерту циклічної структури в українській музиці був Максим Березовський (1722-1794). Хорова спадщина композитора складається з концертів, літургії, «причасних віршів». Його твори вирізняються високою емоційністю, вишуканістю композиторського письма, красою та виразністю. Четверта частина з літургії М.Березовського «Вірую» стала одним із найпопулярніших церковних творів.

Артемій Ведель (1767-1808) – композитор, зоровий диригент, співак, скрипаль, педагог – увійшов в історію музичної культури як митець, який писав виключно сакральну хорову музику.

Нам відомі 30 хорових концертів, серед них – «Доколе, Господи…», а також частини з «Літургії», «Всенощна», «Покаянне тріо». На формування стилю митця неабиякий вплив мала українська побутова пісенно-романсова лірика. Наприклад, мелодика його прекрасної «Херувимської» близька до української народної пісні «Повій, вітре, на Вкраїну».

Дмитро Бортнянський (1751-1825) – класик хорової музики 18 ст., у творчості якого поєдналися найновіші на той час досягнення світової композиторської техніки, зокрема італійської школи, з вітчизняними музичними традиціями. В історію світової музики він увійшов як реформатор церковного співу. Він створив понад 100 хорових творів. Крім хорової музики, Бортнянський написав декілька опер, сонати для клавесину, квінтет.

(Духовий концерт №15 «Придіте, воспоєм»)

3. Збірка «Сад божественних пісень» Г.Сковороди

Одне з провідних місць у царині вокальної творчості належить Григорію Сковороді (1722-1794) – видатному українському філософу, просвітителю, поету, митцю, педагогу. Він був обдарованим музикантом, грав на багатьох тогочасних інструментах. З музичної спадщини Г.Сковороди збереглися канти «Пастирі милі» та «Ангели, знижайтеся», а також цікава і самобутня збірка «Сад божественних пісень». Чимало творів Сковороди поступово стали народними, наприклад, «Ой, ти, птичко жобтобоко», «Стоїть явір над водою», «Про правду і кривду».

ІІІ. Заключна частина (5 хв.) – запитання на закріплення нового матеріалу.

Д/з: підготувати повідомлення про творців хорового концерту та Григорія Сковороду.