24.02.2014 Позиція христоцентризму біблійного тексту

В наслідок тривалих герменевтичних практик з приводу величезного масиву біблійних фрагментів і книг біблійного канону, герменевти Середньовіччя дійшли до фундаментального положення усієї Біблії і цим положенням стала христоцентричність біблійного твору. Уся Біблія говорить про Христа як про Божого сина, який має прийти у світ і виявити викривлену людську природу і тим саме врятувати людей. Вся Біблія була написана з однією митою: про порятунок Христа. Оскільки порятунок відбувся під час розп’яття Христа, то однією зі складових христоцентризму є хрестоцентризм. Він означає, що духовний порятунок світу відбудеться за допомогою хреста.  Буття. Книга 3 1. Діалог змія і жінки. Він посіяв сумнів у жінки, тому вона критично осмислює слова Бога. Бог наділяє людину свободою вибору. Створює людину для того, щоб вона духовно розвивалася. Адам проявив слабкість волі слід за Євою. Винним у гріходіянні є чоловік, бо він не відмовився від плода та звинуватив Бога у його діяннях. Людина починає мислити нижче, і саме через гордість у людини закриваються очі на духовне, а відкривається на тілесне. Жінка має народжувати людей і того, хто прийде і поверне людську природу і духовно переможе змія. Тобто з'являється пророцтво, про спасителя, якого народити друга Єва.  У Євангеліє розповідіється вже про народному Христа.  Книга Буття. Авраам  2. Бог являється не випадково, а для того, щоб виконати обіцянку про дитину. Потрібно вірити, щоб Бог допомагатиме людині завжди, а Авраам тут символізує праведника.  Велику увагу приділяють трапезі для трьох мандрівників. Він побачив у цих мандрівниках Бога. Це прихід Бога у трьох лицях.  Після народження Ісаака, Бог сказав, щоб Авраак приніс його в жертву. Авраам демонструє духовну покірність, бо готовий пожертвувати своїм сином. Так вважали атиохійці на чолі зі Златоустом. Кападакійські святі отці казали, що ісаак - це бог-син Христос, а Авраам - це Бог-отець. Покірність Ісаака колись характеризуватиме спасителя. Книга Ісход. 12 глава 3. Бог дає заповіт Моісею з приводо того, яким повинен бути агнець. Хрест стає символом перемоги і відзнаки. Агнця потрібно було спекти на вертелі повністю( другий образ хреста. На думку символістів-герменевтів йдеться про жертву, яку принесе Христос своїм життям.  4. Перехід іудеів через море. Символічна дія Моісея - з'єднання. Роз’єднання моря. Символісти говорили, що у просторі він здійснив хресне знамення. Це стає способом перемоги над будь-якою злою силою.

27.02.2014

Біблійна герменевтика в епоху Нового та Новітнього часу

Біблійна герменевтика загалом може бути поділена на три періоди:

1. Класичний період – триває від 1 ст. н.е. до епохи Реформації (16 ст. Європа); існувало три підходи: буквальний, символічний, синтетичний;

2. Постренесансний період – триває від 16 ст. до кінця 19 ст.; період ознаменований формуванням і становленням фундаментальної католицької герменевтики та з іншого боку становлення такої ж фундаментальної протестантської герменевтики; формування контекстуальної та безпосередньо текстової критики Біблії;

3. Новітня герменевтика – з кінця 19 ст. і до наших часів; контекстуальні альтернативні теорії;

Постренесансна герменевтика: період європейської Реформації, становлення німецької класичної філософії 18-19 ст., становлення філологічних наук.

Методологія – повернення до буквального прочитання Біблії. При цьому воно супроводжувалося масштабними історичними дослідженнями фактів та процесів, описаних в Біблії. Оскільки в той час активно починають розвиватися гуманітарні та природознавчі науки, то саме в надрах цих наук знаходяться вчені, які вивчають біблійні тексти. Як наслідок біблійні твори, які видаються в цей час, супроводжуються розгорнутими історичними коментарями, в яких вчені намагаються оцінити ступінь достовірності описаних в Біблії подій. З іншого боку в цей етап починають формуватися текстові дослідження біблійного твору. Це означає, що герменевти намагаються виступити не тільки як інтерпретатори, але і як фахівці, що оцінюють кожен окремий біблійний твір як літературний. Тобто намагаються дослідити авторство, композицію, поетичність та призначення.

Авторство

Католицький підхід: герменевти прийшли до декількох висновків. Першим є про те, що фактично жоден із ветхозавітних творів не був написаний тою особою, іменем якої він називається. Тобто П’ятикнижжя Мойсея вкладалося впродовж десятирічь, і руки до вкладання доклали кілька десятків книжників, та імен їх не відомо, бо в ту епоху, коли створювалися тексти, фундаментальна категорія авторства була замінена іншою – категорією авторитетності. Книжники записували події зі слів Мойсея, і тому підписували твори його іменем, хоча він безпосереднього до укладання стосунку не мав. Але книги визнаються книгами Мойсея, бо саме він висловив свої думки (період текстової критики).

В цей період формується наука біблійна археологія.

Протестантський підхід: два фундатори протестантизму Кальвін та Мартін Лютер проголосили принцип вільного тлумачення Біблії. Здебільшого протестанти тяжіли до буквального сприймання Біблії, ніяких особливих символічних вольностей не дозволялося. Але разом з тим уявлення про вільне тлумачення було не тільки концептуальним, скільки це стосувалося власне внутрішніх суб’єктивних переживань. Вони вважали, що релігія і віра в Бога – це особистий суб’єктивний процес, тому читаючи Біблію, людина прагне почути Бога і тому кожен читач твору вольний розуміти і сприймати написане так, як йому це розуміється. Тобто ніяких обмежень та правил, які не дозволяють розвернутися думці, протестанти не визнавали. Основний постулат: Писання має тлумачитися через саме Писання. Це означає, що ніякого додаткового матеріалу (як у католиків) приносити в тлумачення Біблії не потрібно.

Наприкінці 19 ст. сформувалися кілька постулатів постренесансної герменевтики:

• Усі релігійні джерела (те, що описано в Біблії) не можуть вважатися достовірними історичними фактами; тому більшість біблійних подій потрібно сприймати як міфи (ветхозавітні пророцтва та чудотворіння);

• Міфологія – це фундамент формування ментальності будь-якого народу; немає ніякого народу, який би не сформував відповідних міфів, в які він вірить в певний період, не можна говорити про те, що міф не має визначального значення при формуванні певної культури чи релігії. З цього витікає, що першу частину Біблії треба сприймати як міфологію тих народів, які називали себе монотеїстичними. Ці люди мусили мати Біблію в якості фундаментальної книги, яка містила міфологію.

• Месіанська ідея Нового завіту є не новою в історії культури, вона тотожна подібним ідеях єгипетської, індуїстської, персидської міфології. Це означає, що ця ідея повинна сприйматися як частина міфології певного народу. Всі складові месіанської ідеї були вкладені в Ісуса з Назарету.

З одного боку біблійна герменевтика постренесансної доби відкрила кілька важливих напрямів, на які не звертали уваги раніше: контекстуальне (можливість історичного процесу за біблійними творам) та текстуальне (вивчення з точки зору літературних та поетичних якостей; почали вивчати біблійну риму; питання авторства; питання адресації – для кого, з якою метою, в яких умовах) дослідження тексту.

З іншого боку саме в цей період відбувається релігійна десакралізація біблійного твору. Тому що в очах більшості герменевтів біблійні зібрання втрачають статус сакрального тексту, бо те, що там описано ставиться під сумнів, текст треба довести, втрачається довіра до твору. А саме віра, що це богооткровенна істина, є принципом, який характеризував часи до постренесансу. Проте твір залишається цікавим та популярним твором.

Новітня герменевтика: триває с кінця 19 ст. до наших часів. Відбувається формування альтернативних теорій пізнання Біблії по відношенню до християнської релігії.

Основна тенденція цього етапу – контекстуально вчитування в Біблію. Воно здійснюється, щоб виокремити певні ідеї, на яких можна побудувати альтернативну теорію.

Методологія: не просто буквальне прочитування, а вільне та акцентоване. В його результаті формуються три цікаві теорії (але їх більше).

Ліберальна теорія (ліберальна герменевтика) – виникає в 70-ті рр.. 20 ст. в пд.. Америці на ґрунті соціально та економічного колапсу. Її метод тлумачення Біблії полягав у тому, що все описане в біблійному тексті прихильники теорії воліли тлумачити як описування принижень окремої чесної людини або цілого народу іншою людиною чи народом, які поводять себе зверхньо та несправедливо. Тож ця теорія – це певною мірою класове прочитування біблійного твору (крізь призму класової ідеології). Персонажі постійно поділяються на два класи – принижені та сильні, які експлуатують. Книга Исход – найважливіша для прихильників цієї теорії. Здійснюється потужний зміщений акцент в причитуванні тексту. Зміщений в описуванні духовних процесів на соціальне протистояння. Якби не ті історичні умови, в яких жили народи пд. Америки, то такого б тлумачення Біблії не з’явилося б. історичний контекст впливає на модель міркування та зчитування біблійних творів.

Принципи:

1. Бог несе спасіння і визволення насамперед для бідних людей;

2. Прочитування Біблії не може бути нейтральним, її тексти потрібно розуміти саме як апологію принижених та знедолених;

3. Оскільки Бог – це Бог бідняків, то це означає, що головним адресатом є бідний принижений народ.

Афроцентрична теорія (герменевтика) – ідея подібна до ліберальної: Біблія описує знущання сильної особистості над слабким, з тією кореляцією, що тими приниженими є афроцентристи (ті, хто живе на африканському континенті).

Мова йде про людей темношкірих. Головне питання: якого кольору була шкіра Христа? Афроцентристи говорять, що не потрібно забувати, що кілька поколінь іудеїв прожили в Єгипті, відбулась асиміляція культурна та територіальна. Тому герменевти стверджували, що іудеї, коли виходили з Єгипту, то у них був змінений колір шкіри. Ісус прижив 13 років в Єгипті, а потім з’явився у іудеїв. Тож він повинен бути темним і зі зміненим світоглядом.

Феміністична теорія (герменевтика) – виникає наприкінці 19 ст. в США, на ґрунті загальноєвропейської емансипації жінок; тоді жінки починають боротися за свої права, перша жінка-журналіст Маргарет Фулер.

В кінці 19 ст. в Америці була надрукована так звана жіноча Біблія у двох томах. Тому що в Біблійному творі були масштабно прокоментовані місця, в яких описувалася доленосна поведінка жінки. Ґрунтовно прокоментовані перші глави Буття, епізод із Сарою (дружиною Авраама), книги Руфь, Есфірь, сцени Євангелія про Діву Марію тощо.

Загальний принцип – все те, що у Біблії принизливо описує жінку, не має ніякого духовного змісту, ніяк не сакралізовано; натомість всі інші епізоди, де жінка вирішувала долю націй та людей, мають духовне значення – вони є духовними орієнтирами для жінок сучасності.

Ідеальне поводження жінки – коли архангел повідомив Марії про те, що вона чекатиме сина.

Феміністична теорія дотримується принципу – усе що, зневажливо описує жінку, не може вважатися таким, що має духовний сенс. Тому біблійні тексти та зокрема Євангеліє потрібно тлумачити як ствердження любові Бога до людини, зокрема, Бога до жінки. Немає ніякого протиставлення між чоловіком та жінкою з точки зору тих духовних сил, якими Бог може нагородити, зцілити і т.д. через те феміністична герметика стверджувала, що не можна тлумачити Біблію так, як це робилося сторіччями до того часу. Вони мали на увазі, що впродовж існування біблійної гермевнитики більшість стверджувала вторинність жінки по відношенню до чоловіка та меншу людську якість. Крізь таку призму читати Біблію не можна, бо Бог не ділить людей на жінок та чоловіків.

Порівняння: десакралізація Біблії продовжується, натомість дещо послаблюється цей етап в текстовому дослідженні Біблії. Вважаючи на історичний контекст, з’являються альтернативні теорії тлумачення Біблії, оскільки під час читання відбувається значне ідейне переакцентування написано з духовної площини на соціальну (феміністична чи класова).

6.03.2014

Етапи становлення герменевтики:

1. Античність – міфологічна свідомість

2. Середньовіччя – сакральний текст

3. Новітні часи – філологічне осмислення