- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Аналіз ґрунтів
- •Аналіз води
- •2. Обладнання лабораторії
- •2.1. Лабораторне устаткування
- •2.2. Хімічний посуд
- •2.3. Лабораторні прилади
- •2.4. Інше приладдя
- •2.5. Підготовка посуду до аналізу
- •2.6. Одержання дистильованої води
- •2.7. Вимоги до чистоти хімічних реактивів
- •2.8. Зберігання різних хімічних реактивів
- •3. Зважування на різних типах терезів
- •3.1. Класифікація терезів
- •3.2. Будова аналітичних та технічних терезів
- •3.3. Загальні правила зважування та роботи на аналітичних терезах типу w
- •3.4. Загальні правила зважування та роботи на технохімічних терезах типу влкт – 500
- •4. Техніка виконання аналітичних робіт
- •4.1. Класифікація аналітичних методів
- •4.2. Виконання операцій в напівмікроаналізі
- •4.3. Лабораторне обладнання, що використовують в напівмікроаналізі
- •5. Виготовлення розчинів різної концентрації
- •5.1. Класифікація розчинів
- •5.2. Приготування розчинів з відсотковою концентрацією
- •100 Г розчину містить 77,6 г кислоти
- •5.4. Приготування розчинів з молярною концентрацією
- •100 Г розчину містить 50 г кислоти
- •5.5. Приготування розчинів із фіксаналів
- •6. Якісний та кількісний аналіз
- •6.1. Характеристика якісного аналізу
- •6.2. Характеристика кількісного аналізу
- •7. Характеристика інструментальних методів аналізу
- •7.1. Колориметричний аналіз
- •7.2. Полуменево–фотометричний аналіз
- •7.3. Потенціометричний аналіз
- •7.4. Рефрактометричний аналіз
- •7.5. Поляриметричний аналіз
- •Аналіз ґрунтів
- •8. Відбір зразків грунту та підготовка їх до аналізу
- •8.1. Суть грунтово–агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь
- •8.2. Вимоги до елементарних ділянок
- •8.3. Підготовчі роботи до обстеження ріллі, сіножатей, пасовищ
- •8.4. Спорядження для проведення польових робіт
- •8.5. Періодичність та строки відбору ґрунтових зразків
- •8.6. Відбір зразків ґрунту на ріллі
- •8.7. Особливості відбору зразків закритого ґрунту
- •8.8. Специфіка грунтово–агрохімічного обстеження селянських фермерських господарств, присадибних та садово–городніх ділянок
- •8.9. Документація на ґрунтові зразки, відібрані при агрохімічному обстеженні сільськогосподарських угідь
- •8.10. Складання агрохімічних картограм і еколого–агрохімічних паспортів полів. Узагальнення результатів грунтово–агрохімічного обстеження с.Г. Угідь
- •9. Характеристика різних типів вологи в грунті
- •10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті
- •11. Вміст гумусу в грунті
- •Аналіз води
- •12. Джерела водопостачання
- •13. Відбір проб питної води
- •14. Органолептичні показники якості природної води
- •15. Фізичні показники води
- •16. Хімічні показники води
- •Аналіз рослин
- •17. Загальна характеристика проб
- •18. Відбір зразків рослин для аналізу
- •19. Підготовка зразків рослин для аналізу
- •20. Вміст води і сухої речовини у рослинах
- •Аналіз добрив
- •21. Характеристика мінеральних і органічних добрив
- •22. Відбір проб мінеральних добрив
- •23. Відбір проб рідких та твердих органічних добрив
- •24. Відбір і підготовка проб торфу до аналізу
- •Аналіз кормів
- •25. Характеристика силосу
- •26. Вимоги до якісних показників силосу
- •27. Характеристика сінажу
- •28. Вимоги до якісних показників сінажу
- •29. Характеристика комбікормів
- •30. Вимоги до якісних показників комбікормів
- •31. Відбір середніх проб різних кормів
- •Аналіз сільськогосподарської продукції
- •32. Аналіз продукції рослинництва
- •32.1. Оцінка якості зерна хлібних культур
- •32.2. Оцінка якості олійних культур
- •33. Аналіз продукції тваринництва
- •33.1 Хімічний склад молока
- •33.2 Біохімічні властивості молока
- •33.3 Фізичні властивості молока
- •33.4 Відбір середньої проби молока
- •33.5 Зберігання проб молока
- •33.6 Органолептичні показники молока
- •33.7 Види фальсифікації молока
32.2. Оцінка якості олійних культур
П
Таблиця 8. Вміст
жиру в насінні олійних культур
Культура
Вміст олії у
насінні, %
Соняшник
29,0 – 57,0
Арахіс
41,2
Соя
15,5 – 24,5
Ріпак озимий
45,0 – 49,6
Гірчиця сиза
35,2 – 47,0
Рижій
25,6 – 46,0
Рицина
47,2 – 58,0
Перила
26,1 – 49,6
Кунжут
48,0 – 63,0
Льон
30,0 – 47,8
Мак
46,0 – 56,0
Цінність олійних культур визначається вмістом у них рослинного жиру.
Рослинна олія – це суміш складних ефірів, що утворюються при сполученні гліцерину і жирних кислот. Розрізняючись хімічним складом та фізичними якостями, рослинні жири мають також загальну властивість розчинятися в ефірі, бензолі, бензині, хлороформі та інших органічних розчинниках. На цьому і ґрунтується кількісне їх визначення.
Вміст сирого жиру в рослинах визначають, переважно, методом знежиреного залишку за допомогою апарату Сокслета. Він складається з трьох частин:
колби 1, в якій нагрівають і випаровують ефір,
екстрактора 2, куди поміщають пакет з наважкою і де він зазнає дії ефіру,
холодильника 3, у якому пара ефіру конденсується і звідти надходить в екстрактор, а потім у колбу.
Всі три частини сполучені між собою шліфами.
Принцип дії апарата Сокслета. Пакет із наважкою поміщають в екстрактор. У колбу наливають таку кількість ефіру (або чотирихлористого вуглецю), щоб він заповнив екстрактор до рівня, трохи вищого від сифона, при цьому ефір переливається в колбу, наповнюючи її до половини. Далі до екстрактора приєднують зворотний кульковий холодильник і підключають воду (знизу вгору). Верхній кінець холодильника закривають хлоркальцієвою трубкою і тільки після цього починають нагрівати колбу з ефіром у водяній бані. При нагріванні ефір випаровується з колби, конденсується в холодильнику і краплями стікає на пакетик, весь час змочуючи його, аж поки рівень рідини в екстракторі не досягне коліна сифона. Тоді розчинник разом з розчиненим в ньому жиром переливається в колбу. Так буде тривати доти, поки з наважки не буде вилучено всі жири.
Нагрівають водяну баню повільно, з таким розрахунком, щоб за 1 годину екстрактор 10-20 разів спорожнювався від ефіру. При такому режимі роботи екстрагування проводять 5–6 год, а якщо речовина багата на жир – 12–24 год. Температура води у водяній бані підтримують в межах 50 – 60°С, оскільки при підвищенні її може статися вибух (пари ефіру не встигають конденсуватися і можуть загорітися). Температура кипіння ефіру близько 40°.
В залежності від глибини очистки і цільового призначення рослинна олія поділяється на наступні види:
нерафінована – очищена від механічних домішок;
гідратована – очищена від фосфатидів;
рафінована – очищена від фосфатидів, вільних жирних кислот, забарвлюючих речовин;
рафінована дезодорована – рафінована олія, яка очищена від ароматичних і смакових речовин, а також пестицидів і канцерогенних речовин.
Якість і склад олії в значній мірі залежать від географічних районів вирощування, грунтово–кліматичних умов, а також сорту і агротехніки.