7. Охорона навколишнього середовища

Питання захисту навколишнього середовища є актуальними для нашої дійсності. Вони особливо важливі стосовно мікробіологічних підприємств [15]. Екологічні проблеми промислової біотехнології визначаються тим, що ця галузь виробництва пов’язана з використанням великих мас технологічної води і повітря. Екологічна небезпека відходів визначається, в першу чергу, присутністю в них живих і вбитих клітин мікроорганізмів. Високий ступінь забруднення оточуючого середовища представляє потенційну небезпеку для здоров’я людини. При проектуванні промислових підприємств, окремих цехів й агрегатів повинні розроблятися й впроваджувати технологічні процеси, що забезпечують максимальну переробку сировини й не виділяють шкідливих відходів у повітря. При неможливості виключення викидів шкідливих речовин в атмосферу повинні створюватись ефективні очисні спорудження, для того щоб вміст цих речовин у зовнішньому середовищі не перевищував встановлених гранично припустимих концентрацій. Як показують аналізи повітряного середовища, у повітря промзони підприємств галузі викидається значна кількість хімічних речовин, а також деяка кількість сухих органічних речовин, у тому числі білковий пил. До числа забруднюючих атмосферу компонентів належать: фурфурол, метанол, окиси азоту, сірчистий ангідрид, пари бензину, деякі органічні кислоти (у невеликій кількості), живі мікроорганізми й білковий пил [16]. Вентиляційні викиди, які містять пари кислот, фурфуролу, метанолу й інших шкідливих речовин, повинні вловлюватись і знешкоджуватись. Вентиляційні викиди, в повітрі яких містяться мікроорганізми, як правило підлягають очищенню у відповідних фільтрах.

Виробничі стічні води перед викидом в каналізацію повинні піддаватись первинному очищенню з ціллю нейтралізації кислот і лугів, видалення масел, смол та інших речовин. Забрудненість стічних вод оцінюється зазвичай двома показниками:

1) хімічним поглинанням кисню (ХПК) – кількістю кисню (мг), якої досить для повного хімічного окислення всіх забруднень в 1 л стоку;

2) біологічним поглинанням кисню (БПК) – кількістю кисню (мг), яке споживається мікроорганізмами для окислення органічних речовин в 1 л стоку.

В промисловості використовують декілька способів очистки стоків. Спочатку проводять механічне очищення: проціджування крізь сітки, фільтрування, відстоювання, оброблення в циклонах, флотацію. Ступінь очищення після механічної очистки 50-70%.

До води в якості кінцевої стадії очистки можуть застосовувати хімічне оброблення вапном, хлорування, озонування. Ступінь очистки води може досягати 80-90% [2].

Крім фіксованих джерел викидів на підприємствах можливі так називані безконтрольні, не заплановані викиди, що є результатом щілин в апаратах, ємностях, трубопроводах. Особливо вони характерні для періодичних технологічних процесів, крім того, ці викиди можливі при ручному відборі проб для проведення аналізів, відкритих поверхнях рідин, аваріях [16].

Особливо великого значення на підприємствах мікробіологічної та біотехнологічної галузі надається питанням очищення повітря, яке поступає на аерацію культури, перед його викидом в атмосферу. Повітря, що видаляється, очищається на масляних фільтрах ФТО-1000 або ФТО-750. Якщо повітря просто запилене, то його очищують на звичайних масляних фільтрах, циклонах та рукавних фільтрах.

Спуск промислових стічних вод в каналізаційну мережу може проводитися тільки у відповідності до «Санітарних норм проектування» СНіП. Промислові стічні води перед викидом в каналізацію необхідно піддавати первинній очистці з метою вилучення і регенерації цінних продуктів, максимального зниження концентрації органічних і мінеральних солей. Слід проводити вилучення вибухо- і пожежонебезпечних газів, масел, смол, токчисних речовин, що не можуть бути видалені подальшою біологічною очисткою.

Біомаса продуценту при глибинному культивуванні, якщо її концентрація в стічних водах не перевищує допустимої норми по мутності і кількості зважених часток, може бути приєднана до промислових каналізаційних стоків після стерилізації [10].