- •Викладення технологічного процесу
- •2. Призначення та галузь використання виробу, що розробляється
- •3. Описання та обґрунтування вибраної конструкції
- •4. Технічна характеристика
- •5. Розрахунки, що підтверджують працездатність та надійність конструкції
- •5.1 Конструктивний розрахунок
- •5.2 Розрахунок потужності, що витрачається на переміщування
- •5.3 Розрахунок потужності електродвигуна
- •5.4 Тепловий розрахунок.
- •5.4.1 Тепловий баланс
- •5.4.2 Уточнення коефіцієнта тепловіддачі
- •5.4.3 Розрахунок змійовиків
- •5.5 Розрахунок барботеру
- •5.6 Розрахунок масообмінного процесу
- •6. Техніка безпеки та охорона праці
- •7. Охорона навколишнього середовища
- •Висновки
- •Перелік посилань
5.4.2 Уточнення коефіцієнта тепловіддачі
Для апаратів з перемішуючим пристроєм в умовах барботажу коефіцієнт тепловіддачі від середовища до внутрішньої стінки апарату визначають з наступної формули:
Звідки коефіцієнт тепловіддачі:
Критерій Нуссельта розраховуємо за формулою:
Розрахуємо швидкість газу:
Критерій Рейнольдса:
Критерій Прандтля:
Критерій Фруда:
Критерій Нуссельта:
Отже, коефіцієнт тепловіддачі від середовища до внутрішньої стінки апарату:
Коефіцієнт тепловіддачі теплоносія в сорочці визначають з наступної формули:
Звідки коефіцієнт тепловіддачі:
Критерій Нуссельта розраховуємо за формулою:
, (5.56)
де при 103 < < 109 c = 0,76, n = 0,25;
при > 109 c = 0,15, n = 0,33.
У даному процесі в якості теплоносія використовується вода, значить добуток можна розрахувати по наступній спрощеній залежності:
. (5.57)
Приймаємо, що початкова температура теплоносія , а кінцева температура теплоносія.
Тоді середня температура теплоносія:
Температура стінки:
Коефіцієнт B визначаємо за середньою температурою теплоносія:
В = 10,25*109.
> 109 , значить c = 0,15, n = 0,33.
.
Коефіцієнт тепловіддачі розраховуємо за формулою:
Розрахуємо реальну площу поверхні теплообміну за формулою:
Середня різниця температур розраховується за формулою:
Розрахуємо середню різницю температур:
,
.
.
Реальна площа поверхні теплообміну:
Оскільки орієнтовна поверхня теплообміну більша за поверхню сорочки, тепловий режим не забезпечується підведенням теплоносія в сорочку. Необхідні додаткові теплообмінні елементи - змійовики.
5.4.3 Розрахунок змійовиків
Для забезпечення ефективного відводу теплової енергії у період максимального синтезу глутамінової кислоти в апараті додатково встановлюють змійовики.
Приймаємо, що зовнішній діаметр труби змійовика , а внутрішній діаметр, труба змійовика 59×4,5 мм. Приймаємо, що необхідна кількість змійовиків –з діаметром виткаі з крокомt = 100 мм. Висота змійовика H = 3000 мм.
Кількість витків змійовика розрахуємо за формулою:
z = 30 + 1 = 31 виток.
Загальна довжина труби змійовика:
Загальна довжина усіх труб змійовика:
(5.65)
Площа поверхні теплообміну, яку будуть забезпечувати змійовики:
(5.66)
Отже, в період максимального синтезу глутамінової кислоти відвід тепла забезпечать змійовики та сорочка апарата із загальною площею поверхні теплообміну Fзаг = 114 м2.
5.5 Розрахунок барботеру
Для даного процесу обираємо роз'ємний барботер квадратного типу, його конструкція зображена на рисунку 5.3.
Рисунок 5.6. Квадратний барботер.
Приймаємо, що швидкість повітря на виході з отвору барботера Діаметр отвору барботера. Крок отворівt = 14 мм.
Площа поперечного перерізу всіх отворів барботера:
Діаметр труби барботера розрахуємо за формулою:
Із стандартного ряду приймаємо, що труба барботера буде з такими розмірами: 180×5 мм.
Число отворів на барботері розрахуємо за формулою:
Число отворів:
Довжину сторони барботера приймаємо L = 560 мм. Необхідно розмістити 656 отворів на 4 сторонах барботера довжиною L = 560 мм з кроком
t = 14 мм. Число отворів на одній стороні барботера в одному ряду:
Розмістимо усі 656 отворів у 4 ряди на чотирьох сторонах барботера по 41 отвору в кожному ряду. Перевірка:
Отже, саме така конструкція барботеру і розрахована кількість отворів забезпечать оптимальну аерацію середовища у даному ферментері.