Підвивихи і вивихи хребців

Механізм травми. Форсована ротація хребта з одночасним згинанням та відхиленням у бік (наприклад при ударі головою об дно під час пірнання). Райчастіше вивихи та підвивихи спостерігаються у шийному відділі, рідше у поперековому. Вивихи

атланта можуть сполучатися з переломом зуба 2 позвонка що являє велику загрозу для життя.

.

Клінічні ознаки. Асиметричне положення голови, підборіддя відхилене в здорову сторону, а потилиця — у бік пошкодження; м'язи шиї напружені, хворий скаржиться на різкі болі і підтримує голову обома руками. Активні рухи відсутні, пасивні різко обмежені у бік протилежний вивиху. При обережній пальпації задньої стінки глотки через рот визначається кістковий виступ зміщеного хребця. Вивихи нерідко супроводжуються здавленням корінців. Для уточнення необхідні рентгенограми в 2—3 проекціях. (Рис.3.20) При підозрі на пошкодження атланта рентгенографію роблять через відкритий рот . (Рис.3.21) Найбільш точну рентгенологічну картину дає комп'ютерна томографія. (Рис.3.22)

Рис. 3.20 Схематичне зображення та ренгенограма вивиха.

Рис. 3.21 Ренгенограмма крізь рота Рис. 3.22 КТ шийного відділу

(підвивих атланта)

Вивихи і підвивихи шийних хребців можуть супроводжуватися пошкодженнями спинного мозку, крововиливом в його речовину, тетраплегіями. При локалізації вивиху на рівні I—II шийних хребців ушкоджується довгастий мозок, і хворі зазвичай гинуть.

Перша допомога. Постраждалого необхідно укласти на жорсткі ноші, накласти комір Шанцю (Рис.3.23 а) або спеціальний ортез їз поліуретану (Рис.3.23 б ).

Рис. 3.23 Іммобілізація шийного відділу

Лікування підвивихів і вивихів шийних хребців полягає у вправленні і подальшій фіксації. Вправлення проводять або одномоментно, або поступовим витягненням петлею Гліссона (Рис.3.24). Після вправлення накладають гіпсовий напівкорсет з фіксацією голови(Рис. 3.25). Гіпсовий корсет знімають через 4 тиж. і замінюють ортезом для шийного відділу на 8—10 тиж.

Рис 3.24 Витягнення з допомогою пелі Гліссона.

Рис .3.25 Гіпсовий корсет.

Одномоментне вправлення проводять в термінових випадках, що супроводжуються травмою спинного мозку.

В деяких випадках застосовують ефективніший метод лікування за допомогою скелетного витягнення за череп за допомогою клеми або скоби, в браншах яких є гвинти з гудзиковими розширеннями на кінцях (Рис. 3.26). Роблять розріз шкіри і окістя до кістки в області тім'яних горбів. Трепаном просвердлюють заглибину в зовнішній пластинці черепної кістки. У заглибину вводять гудзикові розширення гвинтів і угвинчують їх до внутрішньої пластинки черепа. Важелі клем фіксують, прикріплюють шнур і підв'язують вантаж 6—8 кг. Головний кінець ліжка підіймають . Вправлення зазвичай відбувається в 1-у добу, після чого вантаж зменшують до 2 кг, і хворий залишається на витягненні протягом 4 тиж. Після зняття витягнення іммобілізація продовжується торако-краніальною пов'язкою або ортезом ще протягом 8—10 тиж. і поєднується з ЛФК для зміцнення м'язів.

Рис 3.26 Клеми та схема скелетного витягнення за череп.

Якщо вправлення не вдається і є здавлення спинного мозку, то показана невідкладна ламінектомія.

При підвивихах і вивихах в шийному відділі, не ускладнених пошкодженням спинного мозку, прогноз сприятливий — функція повністю відновлюється і хворі повертаються до праці. Тривалість реабілітації — 4—8 тиж., непрацездатності—3,5—4 міс. Прогноз при вивихах, що супроводжуються пошкодженням спинного мозку, несприятливий. Хворі гинуть або залишаються стійкими інвалідами.