- •Віталій жадько
- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Політологія як наука
- •2. Політологія в структурі соціально-гуманітарних дисциплін
- •3. Основні функції політології
- •Висновки
- •В в е д е н и е
- •Тема 1. История политических учений
- •1. Политическая мысль Древнего Китая
- •2. Политическое устройство Древней Индии
- •2. Политические учения Античности
- •Тема 2. Історія політичних вчень
- •1. Політична думка Давнього Китаю
- •2. Політичні вчення Античності
- •3. Політичні вчення Нового часу
- •4. Політичні вчення представників німецької класичної філософії хуііі-хіх ст.
- •Тема 3. Держава і влада
- •Поняття держави; теорії її виникнення
- •2. Ознаки та атрибути держави
- •Форми державного правління. Функції держави
- •Висновки
- •Тема 4. Політичні системи суспільства. Основні політичні режими
- •1. Поняття політичної системи
- •2. Основні політичні режими
- •3. Шляхи і механізми демократизації політичних режимів
- •Висновки
- •Тема 5. Політична ідеологія
- •Поняття і функції політичної ідеології
- •Види політичних ідеологій
- •Висновки
- •Тема 6. Людина і політика
- •1. Людина як суб’єкт і об’єкт політики
- •2. Особливості політичної соціалізації особи
- •3. Політична еліта
- •Висновки
- •Тема 7. Роль політичних партій у сучасному політичному житті суспільства
- •1. Політичні партії, їх класифікація
- •2. Партійні та виборчі системи
- •Висновки
- •Тема 8. Політика і міжнародні відносини
- •1. Міжнародна політика, її цілі й завдання
- •2. Етнополітика та її завдання
- •Поняття геополітики. Геополітичні інтереси країн в сучасному світі
- •Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання
- •Глобальні проблеми людства і шляхи їх вирішення
- •Висновки
- •Тема 9. Політична традиція і сучасна політична ситуація в україні
- •Становлення політичної думки в Україні
- •Сучасна політична думка і ситуація в Україні
- •Висновки
- •Словник політологічних понять
- •П і с л я м о в а
- •Література
- •З м і с т
- •Жадько Віталій Андрійович
Висновки
Якщо людину створила мова і колективний спосіб життя, то первинною формою праці є не стільки збиральництво, скільки праця над мовою як засобом спілкування, арсеналом збереження набутого життєвого досвіду та його передачі від покоління до покоління. Такий підхід характеризує державу як соціально-духовний організм, внутрішнім стрижнем якого є властивий йому закон, на засадах якого існує певний народ впродовж всієї історії свого існування. Тому держава, як ми вже відзначали, не стільки інститут владного примусу, скільки духовно-пізнавального. Задля забезпечення міцності держави як ядра суспільства потрібно об’єднувати людей спільністю цілей їх сумісного проживання на певній території, що неможливо без процесу трансформації лексичного складу мови у поняття як сутнісні вираження закону його розвитку. Адже удержує людей в суспільно-сумісному просторі об’єктивний дух, або, що те ж саме, дух закону. Такий підхід до сутності держави виразно проявляється у релігійній концепції держави, адже для релігії Бог – це Слово як Розум і Закон, тому вона веде мову про божественну сутність держави. І навпаки, крах держави СРСР свідчить про хибність погляду на неї як виключно паразитичне суспільне утворення, який є головним у марксистсько-ленінській концепції її походження
Держава як щось матеріальне – це політичний інститут, покликаний забезпечити мир і злагоду в суспільстві засобом максимально можливого задоволення потреб та інтересів усіх його членів. Держава є також формою організації суспільства, носієм публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу. Отже, вона виникає як найбільш ефективний механізм стримування природної агресивності людей і народностей та спрямування властивої їм життєвої енергії в річище мирного і злагодженого співіснування.
Символи держави – це певні тотеми, які відіграють магічну й фетишистську функції, без яких людина не може вважатись природно-соціальною істотою. Більше того, вона втрачає орієнтири в тому випадку, коли втрачає їх або фізично, або ж перестає вважати їх необхідними атрибутами свого власного індивідуального й суспільного буття. Атрибути й символи держави повинні мати органічне походження, бути рідними для кожної людини як народної істоти. Найбільш яскраво це проявляється в армії: втрата нею прапора приводить до її розпуску. Якщо народ втрачає свою рідну мову, він перестає бути ним. Якщо народ не співає гімн, а тільки слухає запис якогось хору, гімн не з’єднує його ні в політичний, ні в соціально-духовний суспільний організм.
Публічна влада як ознака існування держави проявляється в тому, що на зміну народному самоуправлінню, заснованому на багатовікових традиціях, на так званому звичаєвому праві, приходять представницькі органи влади. Тобто, вона є продовженням диференціації суспільства за розподілом видів праці, в даному випадку управлінської, до якої належать законодавча, виконавча й судова гілки влади. Деформації влади знаходять своє пояснення в тому, що державні чиновники не завжди чинять за відповідними – законодавчими, виконавчими й судовими – здібностями. Тому важливо не забувати зміст політичних вчень, розробники яких звертали на це належну увагу.
Особливу роль має відігравати незалежність судової гілки влади від виконавчої, яка найбільшою мірою здатна деформувати законодавчо-правову основу існування суспільства. У зв’язку з цим найбільш ефективною державна влада буде за умови парламентарного політичного режиму в країні і, навпаки, найменш ефективною за умови тоталітарного режиму. Це тільки здається, що в суспільстві домінує порядок за наявності так званої „сильної руки”. В такому разу фактично не існує незалежного суду, адже майже всі вироки судів носять звинувачувальний характер, а закони суть легітимізована свавільна воля диктатора. На підтвердження цього діє усталена громадська думка в країнах з тоталітарно-авторитарним минулим або й, на жаль, нинішнім, змістом якої є теза про необхідність утвердження диктатури закону, а не принципу верховенства права, адже останнє виникає раніше від держави та її законів.
Форми правління, основними з яких є монархія, республіка й конституційна монархія як модус республіки, не слід розглядати однобічно як позитивні чи негативні. Все залежить від того, яким є якісний стан мотиваційної свідомості людей, що здійснюють відповідний спосіб управління суспільством і державою.