Довірливість -

це постійна готовність людини вірити слову, обіцянці іншої людини або групи.

Проте ця властивість відрізняється від звичайної оптимістичної віри в доброту інших і надійність навколишнього світу. Довірливість - постійна риса особи, яка є результатом соціального навчення.

Як надмірна підозрілість, так і надмірна довірливість відносяться вже до області психопатології стосунків і є показниками поганого функціонування і пристосування до середовища, стримують правильний розвиток особистості. Патологічна довірливість, при якій людина не звертає уваги ні на ситуацію, ні на індивідуальність партнера, є прояв ригідності. Істинна довіра вимагає взаємних і точних оцінок взаємодіючих осіб, їх можливостей, намірів, компетентності.

З ДОСВІДУ РОБОТИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПСИХОЛОГІВ

У 1991 році В. Н. Куницыной було проведене дослідження, метою якого було скласти психологічні портрети людей, що довіряють і не довіряють іншим. У опитувачі СУМО виділена шкала довіри, що складається з 6 суджень. Вона описує схильність до довірчого спілкування, відкритість і відсутність підозрілості.

На вибірці 490 школярів старших класів було виділено дві групи: одна група в 40 чоловік отримала максимальний бал за шкалою довіри 10-12 балів (при максимумі в 12 балів), інша - 38 чоловік - за цією шкалою мала від 0 до 2 балів. За результатами дослідження був складений психологічний портрет того, що довіряє людям.

Що довіряє людям - небагатослівна людина, інтроверт, що має широкий спектр невербальних засобів спілкування; він незалежний в судженнях, самодостатній, володіє різноманітними способами впливу на людей, проте не використовує довіру як засіб впливу. (У групах з сильним і слабким особовим впливом немає відмінностей за ознакою довіри.) Володіє високою эмпатией, добре розвиненим партнерським стилем спілкування, але непогано володіє і маніпулятивними навичками. Натиск, авторитарність в спілкуванні відсутні. У поведінці немає агресивності, відчуженості, не переживає почуття самотності.

Виявилось, що довірчість мало пов'язана з почуттям власної гідності і задоволеністю від спілкування з людьми у близькому крузі.

Показник соціального інтелекту дуже високий і відповідає другому, лідерському рівню успішності спілкування. Як показало тестування за методикою Кеттелла, цих людей відрізняє емоційна стабільність, ліберальний склад мислення, практичність і реалістичність, відсутність тривожності, тобто з упевненістю можна говорити, що це ознаки істинної довіри, а не довіри від відчаю і страху.

Інакше виглядає психологічний портрет що не довіряє людям.

Довіра у такої людини блокується високим рівнем розвитку підозрілості, агресивності, авторитарності, скутості, соромливості, закритості. Ті, що «не довіряють» не здатні до саморозкриття, переживають почуття самотності, не мають схильності до партнерства, непоступливі, мають низькі бали по комунікативній сумісності і соціальному інтелекту. Завершує портрет понижена адаптивність.

Найбільш суттєвою причиною, блокуючої довіри, являється висока авторитарність. Результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що авторитарність і здатність довіряти людям є взаємовиключними рисами особи.