3. Словник термінів:
1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).(ст. 1216)
2.Склад спадщини – це усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.(ст. 1218)
3. Спадкоємці за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин. (ст. 1222)
4.Право на спадкування – це право яке мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.(ст. 1223)
5.Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.(ст. 1233)
6.Право на заповіт – це право, яке має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.(ст. 1234)
7. Право заповідача на призначення спадкоємців – це право заповідача призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.(ст. 1235)
8. Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом – це право заповідача охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. (ст. 1236)
9. Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків – це право заповідача зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.(ст. 1240)
10.Загальні вимоги до форми заповіту – це загальні вимоги до форми заповіту. До них належать:
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. (ст. 1247)
11.Посвідчення заповіту нотаріусом – це процес, коли нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.(ст. 1248)
12. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. (ст. 1249)
13. Оголошення нотаріусом секретного заповіту – це процедура, коли у присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. (ст. 1250)
14.Право заповідача на скасування та зміну заповіту – це право заповідача у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий. (ст. 1254)
15. Таємниця заповіту – нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. (ст. 1255)
16.Нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. (ст. 1256)[7]