71. Пакетування банківських продуктів.

До планування продажу продуктів за обсягами також додається продаж пакетами. Пакетування являє собою поєднання продуктів і послуг, що доповнюють одне одного, у комплексні пакети сервісу для конкретних груп клієнтів. Найчастіше такі пакети будуюьбся навколо розрахунково-касового обслуговування та передбачаюь систему знижок. До складу таких пакетів зазвичай входять продукти зі знижкою, безкоштовні послуги та продукти за звичайною ціною. (напр. – депозит+страх життя, позичальнику за іпотекою – кредит на страхування майна, ІТП)

72. Загальна послідовність визначення ціни на продукти банку.

1.   Постановка завдань ціноутворення —

1.1.  забезпечення виживання;

1.2.  максимізація поточного прибутку;

1.3.  збільшення частки прибутку;

1.4.  завоювання лідерства як продукту.

2.   Оцінка попиту залежно від чинників —

2.1.  рівня цін, еластичності попиту;

2.2.  інтенсивності рекламних заходів;

2.3.  способу доставки;

2.4.  ступеня насиченості ринку даним продуктом чи продук­том-аналогом (замінником);

2.5.  час.

3.   Визначення валових витрат —

3.1.  постійні;

3.2.  змінні.

4.   Аналіз цін і продуктів конкурентів за критеріями —

4.1.  швидкість обслуговування;

4.2.  якість обслуговування;

4.3.  точність;

4.4.  відповідність структурі та обсягу споживчого попиту;

4.5.  ступінь унікальності послуги;

4.6.  рівень комплексності обслуговування.

5.   Вибір методу ціноутворення —

5.1.  середні витрати плюс прибуток;

5.2.  забезпечення цільового прибутку на основі аналізу беззбитковості;

5.3.  на базі відчутної цінності продукту;

5.4.  за поточними ринковими ставками;

5.5.  на базі взаємовідносин з клієнтурою;

5.6.  стратегія проникнення на ринок;

5.7.  «ковзаюче» ціноутворення.

73. Варіанти завдань ціноутворення для продуктів та послуг банків.

Вибір методу ціноутворення —

5.1.  середні витрати плюс прибуток;

5.2.  забезпечення цільового прибутку на основі аналізу беззбитковості;

5.3.  на базі відчутної цінності продукту;

5.4.  за поточними ринковими ставками;

5.5.  на базі взаємовідносин з клієнтурою;

5.6.  стратегія проникнення на ринок;

5.7.  «ковзаюче» ціноутворення

74. Чинники, в залежності від яких проводиться оцінка попиту на банківські продукти.

2,1, рівня цін, еластичності попиту;

2.2.  інтенсивності рекламних заходів;

2.3.  способу доставки;

2.4.  ступеня насиченості ринку даним продуктом чи продук­том-аналогом (замінником);

2.5.  час.

75. Критерії аналізу цін та продуктів конкурентів банку.

Аналіз цін і продуктів конкурентів за критеріями —

4.1.  швидкість обслуговування;

4.2.  якість обслуговування;

4.3.  точність;

4.4.  відповідність структурі та обсягу споживчого попиту;

4.5.  ступінь унікальності послуги;

4.6.  рівень комплексності обслуговування.

76. Порівняльна характеристика методів ціноутворення банківських продуктів.

Вибір методу розрахунку ціни. До таких основних методів належать:

а) Метод ціноутворення, який орієнтований на затрати і існує у двох різновидностях:

Ціна визначається, як сума середніх затрат на певну послугу і бажаного прибутку.

Ціноутворення    на    основі    аналізу    беззбитковості і забезпечення цільового прибутку. Кінцевий зміст такого методу полягає в наступному: для одержання цільового

Для кожного рівня ціни повинен будуватися свій окремий графік, оскільки чим вища ціна, тим вищий буде кут нахилу кривої валового доходу.

б) Ціноутворення на основі сприйняття та оцінки якості і результативності банківської послуги.

Даний метод ціноутворення ґрунтується як на якісних параметрах сприйняття та оцінки якості банківської послуги, так і на основі кількісних оцінок її результативності. Перший підхід може базуватися на психологічній реакції споживачів про наявність прямої залежності між рівнем цін та рівнем якості банківських продуктів.

в) Ціноутворення на основі аналізу рівня поточних ринкових цін і стратегії цінового лідера.

При цьому банки визначають свої ціни, як середні поточні ціни на ринку або змушені орієнтуватися на рівень цін банку-лідера, який володіє найбільшою долею реалізації даного продукту на ринку. Такий метод ціноутворення є типовим прикладом реалізації пасивної цінової стратегії банку.

г) Ціноутворення на основі рівня і характеру взаємовідносин з клієнтами.

Такий метод ціноутворення може мати два прояви, що полягають у встановлені як більш високих, так і більш низьких цін. Використання пільгових цін, як правило, має місце при обслуговуванні основних акціонерів банку, а також VIP- клієнтів. Одержання необхідного рівня доходу забезпечується в цій ситуації, як правило, значним обсягом операцій. Цим методом реалізується також функція розширення і підтримки клієнтської бази банку.

Більш високі ціни можуть встановлюватися для клієнтів, по відношенню до яких у банку виникли сумніви щодо рівня їх ділової репутації та ступеню ризику їхньої комерційної діяльності.

ґ) Методи, що базуються на використанні економіко-математичних моделей.

5) Встановлення остаточної ціни з урахуванням всіх скидок, надбавок, пільг і інших методів цінової диференціації, включаючи і психологічне сприйняття ціни