Н-холiнолiтики (холiноблокатори)

Вiдповiдно до здатності блокувати переважно Н-холiнорецептори нейронiв автономних вузлiв, також хромофiнних клiтин надниркових залоз i сонної пазухи, або волокон скелетних м’язiв, Н-холiноблокатори подiляються на ганглiоблокувальні i м’язевi релаксанти (курареподiбнi засоби).

За хiмiчною структурою ганглiоблокатори належать до четвертинних (бензогексонiй, пентамiн, димеколiн, гiгронiй) або третинних (пахiкарпiн, пiрилен) амiнiв. Першi недостатньо всмоктуються у травному каналi (вводяться парентерально), не проникають через гематоенцефалiчний бар’єр i дiють 2-4 години. Інші добре всмоктуються у травному каналi‚ проникають через гематоенцефалiчний бар’єр i дiють тривалий час (6-12 год).

Погiршуючи передачу судинозвужувальних iмпульсiв, що йдуть iз судинорухового центру по симпатичних нервах до судин, ганглiоблокатори розширюють судини, у результатi чого знижується артерiальний тиск. Блокада парасимпатичних вузлiв, через якi здiйснюється iннервацiя несмугастих м’язiв бронхiв, супроводжується їх розслабленням, що приводить до розширення бронхів. Крiм цього‚ ганглiоблокатори знижують моторну i секреторну функцiї шлунка i кишок.

М’язовi релаксанти (тубокурарин, декаметонiй, діоксонiй, диплацин) блокують Н-холiнорецептори скелетних м’язiв, у результатi чого втрачається їх здатнiсть активуватися ацетилхолiном i передача iмпульсiв з рухового нерва на м’яз порушується. Однак релаксанти не знайшли практичного застосування при отруєннi ФОР‚ через здатність викликати слабкiсть дихальних м’язiв.

Реактиватори холінестерази

Як нам уже вiдомо, при дiї ФОР iнгiбується АХЕ. Вiдновлення її активностi (реактивацiя) є важливим ланцюгом у лiкуваннi уражених ФОР, а фармакологiчнi препарати, які здатнi здiйснити цей процес, називають реактиваторами холiнестерази. За хімічною структурою реактиватори ХЕ вiдносяться до оксимiв, тобто сполук, що мають оксимну групу N - ОН, основними представниками яких є дипiроксим, токсогонiн, пралiдоксим.

Процес реактивацiї складається з дефосфорилювання холiнестерази, суть якого зводиться до розриву ковалентного зв’язку атома фосфору (iнгiбiтора ФОВ) з киснем серину АХЕ з утворенням нового нетоксичного комплексу ― фосфорильованого оксиму i вiдновленої АХЕ. Процес реактивацiї можливий тiльки на етапi зворотного iнгiбування АХЕ, i чим довший цей етап, тим бiльше шансiв на успiху застосуванні реактиваторiв.

Однак, вiдновлення активностi АХЕ не єдиний механiзм дiї реактиваторiв. Існує достатньо доказів того, що вони володiють холiнолiтичною (курареподiбною) дiєю, здатнi дефосфорилювати холiнорецептори i безпосередньо взаємодiють з ФОР, утвореюючи нетоксичні комплекси.

Iз великої групи реактиваторів АХЕ найбiльш широке застосування у лiкувальнiй практицi при отруєннi ФОР отримав дипiроксим, який є на табельному оснащеннi медичної служби. Вiн випускається у виглядi 15% розчину в ампулах по 1 мл. Застосовується при середньому ступенi ураження по 1 мл i при тяжкому ураженнi по 2 мл внутрішньом’язово чи внутрішньовенно 2-3 рази на добу.

При ураженнi ФОР вибiр антидотних препаратiв залежить вiд отрути, тяжкостi ураження i часу, що пройшов вiд початку отруєння.

Якщо iнтоксикацiя викликана дiєю отрут з вираженою центральною дією i швидким розвитком ефекту, доцiльно використовувати центральнi холiнолiтики. У випадку ураження отрутами, що викликають швидке “старiння” АХЕ, потрiбне застосування у раннi строки реактиваторів АХЕ. Чим ранiше розпочато антидотне лiкування, тим бiльший очiкується його позитивний ефект. При поєднаннi застосування холiнолiтикiв i реактиваторiв АХЕ досягається найбiльш виражений антидотний ефект. Саме така комбiнацiя є найрацiональнішою, тим бiльше, що реактиватори значно пiдсилюють антидотну дiю холiнолiтикiв.

У зв’язку з цим, на табельному оснащеннi медичної служби є комбiнований антидот будаксим, який володiє холiнолiтичною (трибутан) i реактивуючою (дипiроксим, дамоксим) дiєю. Вiн мiститься в АI, СМВ i в комплектах на етапах медичної евакуацiї. Вводиться вмiст одного шприц-тюбика внутрішньом’язово при перших ознаках ураження ФОР, повторно через 5-10 хв при наростаннi симптомiв. При тяжких ураженнях вводиться одночасно вмiст двох шприц-тюбикiв.